Офіційно проспект називався вул. Академічною до 1955 р. Тут проходив шлях до старої будівлі Львівського університету, який також називали "академією"; у 1930-х рр. він був обсаджений італійськими тополями. Стара назва побутує серед львів'ян донині, в будинку під №25 розміщується кафе "Академічне". 

Модерністичний офісний будинок Шпрехера — найпомітніший на проспекті. Його звели як маніфест новітніх ідей архітектури ХХ ст. Він незвично високий (7 поверхів з горищем), розміщений впоперек до давнішої забудови; його пуристичний фасад яскраво виділяється на тлі пишно декорованих будівель у стилі історизму. 

Цей будинок є другим львівським "хмарочосом". Перший розміщений неподалік, на пл. Адама Міцкевича, 8 (раніше пл. Маріяцька). Замовником обох був Йона Шпрехер, один з найбагатших львівських підприємців, архітектором — Фердинанд Каслер. Перший почали у 1912 р., але завершили після Першої світової війни, а другий — у 1929 р. Обидва будинки місцеві називали "хмарочосами", вони вражали своєю монументальністю та викликали чимало дискусій і під час будівництва, і сьогодні. Багато хто досі ставиться до будинку на просп. Шевченка, 7, як Гі де Мопассан до Ейфелевої вежі, — шукає у Львові місце, звідки його не видно.

Будинок споруджений надзвичайно якісно. Новітнім тут є не тільки зовнішній вигляд, а й його конструкція і матеріали. В основі — залізобетонний каркас, стіни облицьовані плитами зі штучного граніту та мармуру, а у внутрішніх подвір'ях-колодязях — білою керамічною плиткою. Інтер'єри декоровані алебастровими плитами. Усі каменярські роботи виконувала фірма Людвіка Тировича. Ядром планувальної схеми є широка парадна сходова клітка з ліфтом у центральній частині будинку. По обидва боки відходять коридори, вздовж яких розташовані кабінети та два блоки сантехнічних приміщень. На першому поверсі розміщувалися магазини, на горішніх поверхах дві третини приміщень складали помешкання.