Просп. Шевченка, 25 – житловий будинок

Сучасний будинок постав на місці свого попередника, поблизу місця, де потік Пасіка вливався у Полтву. На початку ХІХ століття через річку був перекинутий кам'яний місток, який одним кінцем виходив на сучасну вулицю Фредра. На ньому в 1827 році встановили фігуру св. Яна Непомука, покровителя роздоріж та мандрівників. Завдяки цьому вулиця, що здавна називалася Гарбарською, отримала нову назву — св. Яна, яку зберігала до 1871.

Ділянка, на якій постала кам'яниця, була забудована принаймні з середини XVIII століття (карта 1766 та карта 1777 року). На карті 1802 року вона позначена конскрипційним №428 ¼. У першій чверті ХІХ століття кам'яницю розбудували і її форма стала Г-подібною у плані (карта 1829).

Згідно з архівною справою, частина будинку з боку сучасної вулиці Фредра постала у 1846 році (ДАЛО 2/1/64). Тоді власницею ділянки була Марія Вайдовська. Кам'яниця була двоповерховою, накритою високим ґонтовим дахом з люкарнами. Її ріг був стесаний, а дві колони підтримували балкон з кованим огородженням. Будинок зберігав риси пізнього бароко — мав рустований партер, простий між'ярусний карниз та профільований у завершенні. Вікна другого поверху також мали профільовані обрамлення, а на першому — закривалися дерев'яними віконницями. Цей вигляд зафіксований на фотографії.

1874 року будинок потребував ремонту ґонтової покрівлі. Власниця будинку, Альбіна Вайдовська, очевидно родичка Марії, намагалася отримати на це дозвіл. Однак це суперечило вимогам магістрату, який зобов'язував замінити всю покрівлю на вогнетривку, бляшану. Переписка між сторонами тривала 10 років — власниця аргументувала свою позицію добрим станом конструкцій та відсутністю достатніх коштів. Адже заміна означала повну заміну конструкцій на пологіші, а також домурування стін. В результаті перебудови, яку Вайдовська провела у 1885 році, фасади були підняті, завершені розвиненим карнизом-антаблементом, у фризі якого розмістилися горищні віконця. Кам'яниця набула історизуючого вигляду, який можна побачити на світлині 1890 року.  

У 1882 році Альбіна Вайдовська планувала засклити наріжний простір між колонами під балконом з причини його засмічення. Магістрат дав на це згоду, однак невідомо, чи цей намір був втілений.

Кам'яниця Будзиновських

Наступними власниками кам'яниці у 1890-х роках стали Володимир (Влодзімєж) та Гелена Будзиновські (Włodzimierz, Helena Budzynowski). Вочевидь, йдеться про службовця Кредитного земського товариства, а його дружина займалася у тому числі колекціонуванням мистецьких творів. 1897 року Будзиновський отримав дозвіл магістрату на облаштування дверей на місці вікна для розміщення тут крамниці. Дозвіл був наданий лише 1901 року Гелені, адже чоловік помер у 1899.

На початку ХХ століття Львів активно розбудовувався і цей період увійшов в історію міста як будівельний бум. 1909 року були прийняті доповнення до Будівельного статуту міста, які дозволяли більшу висотність будинків, аніж раніше. Це дозволило споруджувати 4-5 поверхові кам'яниці, а також готелі, банки та будинки інших інституцій і закладів — часто на місці 2-3 поверхових будинків. Так сталося і на тогочасній вулиці Академічній.

Гелена Будзиновська найняла відомого львівського архітектора Яна Шульца (Jan Schulz), який запроєктував для неї пишну будівлю у стилі французького необароко. Уповноважений власницею, Шульц у липні 1910 року отримав дозвіл на демонтаж старої кам'яниці, у серпні — затвердив ситуаційний план ділянки з визначенням регуляційної лінії для нового будинку. У жовтні магістрат надав йому дозвіл на нове будівництво.

Пишність проєктованого будинку тягнула за собою високу вартість будівництва, а отже і оренду помешкань. У процесі будівництва первісний задум кам'яниці значно спростили. Зокрема різноманітної форми вікна уніфікували до прямокутних, відмовилися від наріжної бані та ін. Загальна композиційна схема фасаду при цьому залишилася незмінною. Додатковий проєкт фасадів затвердили у квітні 1911 року. Окремо затверджувався ще проєкт наріжного входу у вигляді виступаючого класицизуючого порталу з трикутним фронтоном (у червні 1911).

Будинок одразу планувався із новітнім технологічним обладнанням. Хоча обігрівався він ще традиційно печами, у ньому була центральна система пороховидалення, а також механічний ліфт ("вінда"). На горищі розміщувалася пральня. На галереї у подвір'ї, поруч із гвинтовими чорновими сходами, — сміттєпровід. Попри спрощення проєкту, будинок тим не менше справляв респектабельне враження. Мармурове обличкування стін вестибюлю та сходової клітки, гратчаста кована перегородка при вході, а також сліди обладнання, хоч і частково, зберігаються досі. Ймовірно, що стелі та стіни були розписані.

На другому поверсі були передбачені два помешкання (5-ти і 6-ти кімнатне), на третьому і четвертому поверхах — чотири та п'ять відповідно, в яких вже туалети були спільними з входом через коридор або галерею. Натомість перший поверх планувався одразу під крамниці: з торговими приміщеннями з боку вулиці та складськими з боку подвір'я. У кімнатах в наріжній частині будинку одразу розмістилася кав'ярня "Рома", яка згодом стала одним з відомих закладів Львова. У 1911 році вона діяла у двох кімнатах, але невдовзі зайняла всі приміщення вздовж сучасного проспекту, тоді вулиці Академічної. На хіднику поруч була влаштована веранда з металевою огорожею за проєктом 1926 року. Її власниками тоді були Філіп Гартман і Пьотр Вендель. У 1936 році вони провели реконструкцію санвузлів, що розміщувалися з боку подвір'я (проєкт інженера Альфреда Позняка).

Під час Другої світової війни був пошкоджений дах будинку. У повоєнні роки його відбудували і значно спрощених формах, дахівку замінили на оцинковану бляху, чимало декоративних елементів (вази на постаменті, гратки на гребені даху та ін.) не відновили. У 1970-х проводився ремонт сходової клітки.

Інвентарні плани будинку з 1962 року свідчать про те, як були переплановані просторі помешкання, поділені тепер на 6-7 квартир. Перегородками розділили окремі кімнати, а також підвальні приміщення. На місці кав'ярні розмістився заклад громадського харчування, який розширився за рахунок колишніх крамниць з боку вулиці Фредра. У 1960-1990-х роках заклад поступово і самовільно забудував подвір'я, та розширився за рахунок підвальних приміщень мешканців. Через це, а також порушення конструктивних елементів несучих стін, проти власника кафе "Академічне" Галицька районна адміністрація 2009 року відкрила судову справу.

Згідно з рішенням Львівського облвиконкому №381 від 5 липня 1985 року, будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення.