Територія Личаківського цвинтаря – цвинтар cічневого повстання 1863/1864 рр
Історія
Історія постання цвинтаря бере свій початок відтоді, коли на Личаківському кладовищі у сер. 1860-х рр. було встановлено символічний дерев’яний хрест на пам'ять про полеглих бійців під час повстання 1863–1864 рр.
Після польського Січневого повстання 1863–1864 рр., яке закінчилося поразкою, у Львові оселилося багато його учасників: частина з них емігрувала з Росії, а інші з часом поверталися із Сибіру з каторги. Для допомоги цим ветеранам громадськість Львова створила низку організацій, одна з яких – Товариство взаємної допомоги учасникам Польського повстання (Towarzystwo Wzajemnej Pomocy Uczestników Powstania Polskiego). Ця організація, заснована у 1863–1864 рр., відроджена у березні 1888 р., у 1890 р. домоглася дозволу міської ради м. Львова на виділення окремого поля для поховання ветеранів Січневого повстання.
На цвинтарному полі ліворуч розміщені могили таких видатних осіб: Мар’яна Валенти Корвін-Курчинського (Korwin-Kurczyński) (†1936) – підпоручика інженера, учасника відділу ген. графа Артура Голуховського (Gołuchowski), голови Товариства взаємодопомоги учасників повстання 1863–1864 рр.; Бенедикта Дибовського (Dybowski) (†1930) – вченого зі світовим ім’ям, професора Львівського університету, видатного зоолога, лікаря, етнографа, дослідника Сибіру, зокрема фауни Байкалу, активного учасника січневого повстання 1863–1864 рр. Також тут розташовані могили жінок-повстанців: Альбертини з Баєрів Дзєвонської (Albertyna z Bayerów Dziewońska) (†1915), Юзефи Кжановської (Józefa Krzanowska) (†1917), Йоанни Аполонії Фіялковської (Joanna Apolonia Fijałkowska) (†1926), Бірути Лукасевич (Biruta Łukasiewicz) (†1931). Останнім на цьому цвинтарі похований учасник обох повстань ксьондз Францішек Іваніцький (Iwanicki) (†1916) – відомий громадський діяч та ініціатор будівництва цвинтарних каплиць.
Крім цього, на Личакові поховані ще 425 повстанців 1863–1864 рр., могили яких розпорошені по всій території цвинтаря.Пов'язані історії
Архітектура
На цвинтар ветеранів Січневого повстання від центрального рондо Личаківського кладовища веде вгору крута зиґзаґоподібна стежка і бетонні сходи. При вході розташований пам’ятник активному учаснику січневого повстання 1863–1864 рр. Шимону Візунасу Шидловському (Szydłowski) (†1906) – за легендою, це інше ім'я князя Святополк-Мірського (Światopelk-Mirski), хорунжого Вітебської землі. Пам’ятник був вирізьблений у камені в 1908–1909 рр. у майстерні Зиґмунта Заґурського (Zagurski). Його автором був скульптор Антон-Теофіл Дуда (Duda). Модель статуї виконав скульптор Юзеф Хмелінський (Chmeliński). Ще одна гіпсова модель, виготовлена в той же час, експонувалася у квітні 1908 р. на виставці львівського Товариства заохочення до мистецтва (Towarzystwo Zachęty Sztuk Pięknych).
Пам’ятник представляє Шимона Візунаса на високому постаменті, одягнутого у селянську сірячину, з розгорнутим прапором Вітебської землі з гербами Польщі, Литви та Русі. Біля підніжжя пам’ятника у кам’яний постамент вмуровані дві гранітні меморіальні таблиці з написом “Exoriare aliquis nostris ex ossibus ultor” (“Щоб з наших останків повстав якийсь месник”) та прізвищами визначних загиблих повстанців, членів Народного уряду, які були страчені росіянами у Варшаві, Вільні (тепер – Вільнюс), Мінську та Могильові, а також полеглими у боях (зокрема, в Соловіївці 10 травня 1864 року, під Дубичами 13 травня 1863 року) після невдалого закінчення повстання. Далі за цим пам’ятником розташовано 18 рядів могил, переважно із залізними хрестами, де поховано 230 січневих повстанців.Пов'язані місця
Персоналії
Антон-Теофіл Дуда (Anton-Teofil Duda) – скульптор, автор пам’ятника
Шимону Візунасу Шидловському.
Артур Ґолуховський (Artur Gołuchowski) – генерал, граф, голова
Товариства взаємодопомоги учасників повстання 1863–1864 рр.
Бенедикт Дибовський (Benedykt Dybowski) (1833–1930) – вчений
зі світовим ім’ям, професор Львівського університету, видатний зоолог, лікар,
етнограф, дослідник Сибіру, зокрема фауни Байкалу, активний учасник Січневого повстання
1863–1864 рр.
Зиґмунт Заґурський (Zygmunt Zagurski) – архітектор-будівничий.
Мар’ян Валента Корвін-Курчинський
(Marian Walenty Korwin-Kurczyński) (1847–1936) –
підпоручик інженера, учасник відділу ген. графа Артура Голуховського.
Франциск Іваницький (Franciszek Iwanicki) (1815–1916) – ксьондз,
відомий громадський діяч та ініціатор будівництва цвинтарних каплиць.
Шимон Візунас
Шидловський (Szymon Wizunas Szydłowski) (†1906) – активний
учасник Січневого повстання 1863–1864 рр.; за легендою, це інше ім'я князя
Святополк-Мірського (Światopelk-Mirski),
хорунжого Вітебської землі.
Юзеф Хмелінський (Józef Chmeliński) – скульптор, виконав модель статуї Шимона
Візунаса Шидловського.
Джерела
- A. Medyński, Przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim (Lwów: Nakładem “Drukarni Polskiej” B. Wysłoucha, 1937), 23-34.
- J. Wiczkowski, Lwów, jego rozwój i stan kulturalny (Lwów, 1907), 377-378.
- M. Baczyńska, Przewodnik po cmentarzach lwowskich Łyczakowskim i Janowskim (Lwów, 1937), 17-18.
- M. Orłowicz, Przewodnik po Lwowie (Lwów, 1920), 196.
- S. Nisieja, Cmentarz Łyczakowski we Lwowie (Wrocław, 1989), 191-194.
- J. Biriulow, Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku (Warzszawa, 2007), 213, 246.
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
