Озеленені території вул. Мушака – Дібровної (кол. район Софіївки)

ID: 2009

Архітектурно-композиційним центром історичної Софіївки є колишній костел св. Софії, збудований наприкінці ХVІ ст. коштом Софії Ганльової. Значення садово-паркової та відпочинкової зони територія набула з початку ХІХ ст. 1839 р. будівничий Флоріан Ондерка заклав тут сад з рестораном. Згодом розвиток комплексу місцевих садів пов'язується з розбудовою вілл і котеджів.

Історія

Топонім "Софіївка" закріпився за ділянкою приміських земель, що розміщувалися у межах колишнього південного, т. зв. Галицького передмістя Львова. Наприкінці ХVІ ст. тут спорудили невеликий костел (тепер це греко-католицька церква) св. Софії, фундаторкою якого стала власниця місцевої "вульки" міщанка Софія Ганльова (Hannlowa, Hannel).

Галицьке передмістя середньовічного і ранньомодерного Львова періодично ставало тереном військових дій та вторгнень, через що оселі та господарства Софіївки були неодноразово спаленими разом зі своїми садами. Так тривало до останньої третини ХVІІІ ст. Ситуація стала стабільнішою під кінець століття, під австрійською адміністрацією.

Іван Крип'якевич пише: "З початком XIX ст. власником Софіївки був Ян Лукевич, секретар апеляційного суду. При своїм дворі він заснував великий овочевий [фруктовий]сад і за тодішнім звичаєм приймав у себе велике товариство. Перед смертю 1817 р. своє майно записав на фундацію посагів для бідних дівчат; його іменем названо одну з вулиць у цій стороні" (Крип'якевич, 1991, 113). Вулиця Лукевича (Łukiewicz), про яку каже історик — це сучасна Дібровна.

За інформацією Францішека Яворського (Jaworski), яку переповідають й інші автори, у 1839 р. будівничий Ондерка (Оnderka) заклав на Софіївці громадський сад з рестораном. "У 1841 р. почали тут здійматись перші вілли, які побудував директор міського будівництва і творець скарбківського будинку Зальцман" (Jaworski, 1911, 346).

Наступним етапом розвитку садів Софіївки стали 1890-ті рр., коли, у зв'язку з проведенням крайової виставки, міська влада взяла під свою опіку територію, прилеглу до Стрийського парку. У цьому районі будуються нові вілли і котеджі. Відомо, що на Софіївці у своїх приватних оселях мешкали Іван Франко (тепер вілла на вул. Франка, 152) та Михайло Грушевський (вул. Франка, 154), та ін.

Архітектура

Територія Софіївки розміщена між двома парками — Стрийським і "Залізною водою". Композиційним центром комплексу її архітектурних об'єктів та озеленених ділянок є церква св. Софії. Територія історичної Софіївки простягається з північного сходу на південний захід, периметр окреслюють сучасні вулиці Мушака, Самчука, Франка (кінцевий відрізок), Карманського та Ярославенка. Вулиця Дібровна, що перетинає Софіївку, має характер паркової алеї.

Ця смуга зелена до сьогодні, хоча про сади, закладені на початку та в середині ХІХ ст. — за часів будівничого Ондерки (Оnderka) — можна скласти лише приблизне уявлення на основі історичних описів, опублікованих Францішеком Яворським та іншими дослідниками (Jaworski, 1911, 343–346; Stankiewicz, 1928, 69; Крип'якевич, 1991, 113). На Софіївці збереглися будівлі пізнішого часу, датовані кінцем ХІХ та початком ХХ ст. — як громадські (наприклад, школа для незрячих дітей на Франка, 119), так і приватні (вілли на вул. Лемика, напр. вілла Долинського). Свого часу вони мали гарні, доглянуті садки.

Яворський подає яскравий опис Софіївки, станом на 1911 р.: "Львівська природа ніби зробила зусилля, щоб надати цьому великому простору усі характерні риси, яким заздрить у нашому місті кожний чужинець. Є там тиша Погулянки і гамір Єзуїтського саду, є поважність давніх міщанських традицій і чарівність Кайзервальда, є, нарешті, спогад давніх львівських маївок…

При цьому всьому, однак, це дільниця сьогодення і майбутнього, модна у повному розумінні цього слова, відвідувана натовпами, домівка святкувальної пошесті і елегантних вілл, останній вираз садового мистецтва, яке з місця, благословенного вже природою, створило одну з найбільших особливостей Львова" (Jaworski, 1911, 344).

Як виглядав цей "останній вираз садового мистецтва" — сьогодні ми можемо лише здогадуватись.

Можливо, сьогоднішні квіткові плантації тресту зеленого господарства міста Львова, облаштовані на вул. Мушака, 58а — це далеке відлуння садівничих традицій старої Софіївки.

Персоналії

Софія Ганльова (Sofia Hanlowa, Zofia Hanlowa, Hannel) — міщанка, власниця маєтку.
Михайло Грушевський — історик, громадський діяч, президент України, мешканець Софіївки.
Йоган Зальцман (Johann Salzmann, Jan Salzmann) — архітектор.
Ян Лукевич (Jan Łukiewicz) — урядник, філантроп.
Ондерка (Оnderka) — підприємець.
Іван Франко — український поет, письменник, громадський діяч, мешканець Софіївки.
Францішек Яворський (Franciszek Jaworski) — історик.

Джерела

Іваночко Уляна, Ковальчук Христина, Максим'юк Тетяна, Петришин Галина, "Архітектура кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.", Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ – ХХІ ст., ред. Ю. Бірюльов (Львів: Центр Європи, 2008), 170–237.
Крип'якевич Іван, Історичні проходи по Львові (Львів: Каменяр, 1991).
Jaworski Franciszek, Lwόw stary i wczorajszy (szkice i opowiadania): Z ilustracyami. Wydanie drugie poprawione (Lwów, 1911).
Orłowicz Mieczysław, Ilustrowany przewodnik po Lwowie: Ze 102 ilustracjami i planem miasta. Wydanie drugie rozszerzone (Lwów– Warszawa: Książnica-Atlas, 1925).
Stankiewicz Zygmunt, "Ogrody i plantacje miejskie", Lwów dawny i dzisiejszy: Praca zbiorowa pod redakcją Bohdana Janusza (Lwów, 1928), 62–71.

Автор запису — Ігор Жук, 2012 р.
Літературна редакторка — Ольга Михайлович