...

Вул. Менцинського, 03 – житловий будинок

ID: 2475

Будинок звели у першій половині ХІХ ст. У другій половині століття його власницею була книговидавиця Пессель Балабан. Сучасний вигляд є результатом перебудови 1912-1913 рр. за проектом Кароля Боубліка на замовлення Мавриція Вурма. Пам'ятка архітектури (ох. №768-М) вирізняється унікальним інтер'єром сходової клітки, що оздоблена мозаїчними панно і штучним мармуром.

Історія

Перші відомості про територію вулиці сягають середини XV ст. На місці будинків №№5,7 стояла дерев'яна церква Благовіщення Господнього, яку розібрали 1802 р.

Протягом першої половини ХІХ ст. вулиця була забудована дво- та триповерховими кам'яницями в стилі ампіру та бідермаєру. У той час вона називалася Бригідською, з 1895 р. — вул. Коллонтая (ul. Kołłątaja). До Другої світової війни ця вулиця була важливим осередком львівського кравецтва, де переважно мешкали євреї. Поруч, у подвір'ях кам'яниць №№5,7,9 і сьогодні помітна довга двоповерхова будівля-пасаж — т. зв. "львівський Бердичів" (Мельник, 2011). До нього з давньої пл. Смольки (тепер пл. Генерала Григоренка) можна було дістатися пасажем Ґрюнера, який сполучав подвір'я будинку на пл. Генерала Григоренка, 5 та колишньої Єврейської гімназії на вул. Менцинського, 8. За радянських часів вулиця мала назву чекіста В'ячеслава Менжинського, перейменовану в 1990-х рр. на наближену за звучанням — вул. Модеста Менцинського.

*

Сучасний будинок №3 спорудили у першій половині ХІХ ст., тоді він позначався конскрипційним № 143 2/4. Перші документи про ділянку є з 1845 р., коли затверджувались проекти офіцин — триповерхової бічної і двоповерхової тильної. Біля сходів у бічній офіцині запроектували туалети із виведенням клоаки до подвір'я будинку №5, в якому, очевидно, вже була каналізація. З іншого боку подвір'я на кресленнях фігурує незабудований граничний мур (з будинком № 1) (ДАЛО 2/1/6408-ІІ:39).

Отже, кам'яниця тоді вже була триповерховою — до неї прилягала триповерхова офіцина. У 1887 р. затвердили пристосування складу під столярну майстерню. Як видно на ситуаційній схемі, граничний мур з будинком №1 був уже частково забудованим. 1889 р. затвердили проект пристосування складу під помешкання доглядача будинку в бічній офіцині при граничному мурі з №1, з чого видно, що принаймні цей фрагмент бічної офіцини був одноповерховим (ДАЛО 2/1/6408-ІІ:37,38).

Першою задокументованою в архівній справі власницею нерухомості була Пессель Балабан (Pessel Bałaban), книговидавиця та власниця друкарні (Machzor Lemberg, 1867; Antique Sefer Krovot Hu Machzor, 1889) — яка фігурує у справі реконструкції даху в офіцині (ДАЛО 2/1/6407-І:9). Дозвіл був даний у липні 1899 р. У березні 1899 р. власниця зверталася по дозвіл на спорудження нової двоповерхової офіцини зі складом (дозвіл у квітні 1899 р., ДАЛО 2/1/6407-І:18), збудована в липні 1899 р.

У лютому 1902 р. власник невеликої продуктової крамнички (grajzlerni), розташованої в кам'яниці, Саул Барб (Saul Barb) звернувся до магістрату з проханням затвердити проект вітрини на головному фасаді. У травні 1902 р. магістрат повідомив власниці Лаурі Баран про дозвіл на її встановлення (ДАЛО 2/1/6407-І:29).  

*

У червні 1912 р. власник нерухомості Маврицій Вурм (Maurycy Wurm) просив магістрат про затвердження проектів реконструкції триповерхового будинку та побудови нової бічної офіцини на місці старої, також добудови третього поверху до тильної офіцини, на що у липні магістрат дав згоду. Згодом того ж місяця до попередньо поданого проекту власник подав додаткове креслення — що передбачало надбудову четвертого поверху (ДАЛО 2/1/6407-І:52,56,59). У липні 1912 р. магістрат дав дозвіл на цю реконструкцію, окремі креслення були затверджені чотирма місяцями пізніше. На затвердженому перетині бічні офіцини зображені чотириповерховими, відповідно до головного будинку, але це не реалізували (ДАЛО 2/1/6408-ІІ:16,25,28).

У листопаді 1913 р. магістрат затвердив додаткові креслення зі зміною розташування частини санвузлів (ДАЛО 2/1/6407-І:66). На всіх кресленнях як 1912 р., так і 1913 р. стоїть печатка архітектора реконструкції — Кароля Боубліка (KarolBoublik). Архітектор детально опрацював кілька варіантів планування з відмінним розташуванням службових приміщень та деяких вікон на тильному фасаді. Виконане деталізоване креслення фасаду із четвертим поверхом (ДАЛО 2/1/6407-ІІ:30). Дизайн вестибюлю та унікальної сходової клітки не фігурує на жодному з поданих креслень розрізів, де показана лише конструкція сходового маршу (ДАЛО 2/1/6407-І:85; ДАЛО 2/1/6407-ІІ:36). Не згадується оздоблення сходової клітки і в текстових документах. Отже, автори мозаїчних панно та ковальства огорожі, так і фабрика, що виготовила мозаїку та штучний мармур, якими сходова клітка обличкована, лишаються невідомими.

*

У квітні 1929 р. магістрат звертався до власника будинку Мавриція Вурма з вимогою обстежити заволожені зігнилі балки перекриття в помешканні його піднаймача доктора Гершталя (Herschthal) (ДАЛО 2/1/6407-ІІ:4). У квітні 1932 р. магістрат, згідно з поданням власника нерухомості Вольфа Мареля (Wolf Marel) з лютого 1932 р., надав дозвіл на перепланування квартири на третьому поверсі, та на заміну балок у чотирьох кімнатах (ДАЛО 2/1/6407-І:71).

Утравні 1935 р. Адольф Фройд (Adolf Freud), власник Гуртівні залізних товарів що містилася на першому поверсі, просив дозволу про переробку вітрин його крамниці за запропонованим ескізом (ДАЛО 2/1/6407-ІІ:13,35).

У липні 1936 р. власниці Сабіна Фіш та Хая Штанґер зверталися з проханням дозволу заміни дерев'яного балкового перекриття на залізобетонне в помешканні Зінґерів (Singer) (ДАЛО 2/1/6407-І:74). Проект реконструкції, затверджений у грудня 1938 р., склав інженер Леон Надель (Leon Nadel).

*

Сьогодні будинок зберіг свою функцію, є багатоквартирним, з відносно збереженим плануванням (по дві квартири на кожному поверсі). На першому поверсі розміщені крамниці та піцерія. В офіцинах верхні поверхи зайняті житлом, ці помешкання значно реконструйовані. Приміщення перших поверхів пристосовані під офіси.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок розміщений у рядовій забудові вулиці, що складається іх кам'яниць у стилях класицизму, історизму, "декоративної" та "раціональної" сецесії. Безпосередньо межує з триповерховими будинками в стилі бідермаєр (вул. Менцинського, 1,5,7).

Будинок первісно збудований як чиншова, тобто приміщення здавалися в оренду для житла на верхніх поверхах та офісів або крамниць на першому поверсі. Чотириповерховий, у плані двотрактовий, накритий двосхилим дахом. Розташований на ділянці неправильної форми, що звужується від ширшої головної будівлі вглиб. Разом із ділянкою будинку №1 утворює майже правильний прямокутник.

*

Брама у центрі фасаду веде до широкого проїзду, а звідти — до великого подвір'я неправильної форми, що забудоване три- та чотириповерховими офіцинами.

Перший поверх кам'яниці первісно займали численні крамниці, по вісім в обох трактах. Входи до крамниць влаштовувалися з головного фасаду, і з подвір'я, і з проїзду. Більшість входів сьогодні замуровані, а приміщення об'єднані у більші.

Справа в глибині проїзду є вхід до просторої сходової клітки, що у плані утворює квадрат із дещо більшим вписаним колом, по якому розташовані сходові марші. Об'єм сходової клітки циліндричний, із внутрішнім круглим отвором для огляду та вентиляції. Перший – третій поверхи мають висоту 4,15 м, а надбудований четвертий поверх нижчий — 3,5 м.

Зі сходових майданчиків можна вийти на балкони-галереї, що опоясують тильний фасад головного будинку та фасади офіцин. На торцях майданчиків дзеркально розташовані входи до квартир. Зміщення сходової клітки у праву частину будинку спричинило поділ кожного поверху на два різних за площею помешкання. На других-третіх поверхах більше помешкання є п'ятикімнатним з великою кухнею з коморою, ванною із суміщеним санвузлом та окремий санвузлом, з входом із передпокою. Менша квартира також п'ятикімнатна, але значно менша, має  маленьку кухню та суміщений із ванною санвузол. В обох типах помешкань кухні розташовані з тильного фасаду, а санвузли з ваннами — всередині помешкання, неосвітлені. З кухонь обох квартир є вихід на балкон з боку подвір'я. На нижчому четвертому поверсі влаштовані одна чотири- і дві трикімнатних квартири з невеликими кухнями та відповідно трьома суміщеними санвузлами. Вхід до помешкання при граничному мурі з будинком №1 влаштований з балкону. Усі кімнати, як це було традиційно для тогочасної львівської архітектури, є прохідними.

Вхід на горище був влаштований через люк по драбині зі сходового майданчика четвертого поверху.

У офіцинах на кожному поверсі розташовані в середньому по п'ять двокімнатних квартир із кухнями, ванними та суміщеними санвузлами. Потрапити до них можна через балкони, вихід на які є як із головного будинку, так і з трьох сходових кліток із подвір'я.

*

Одинадцятивіконний фасад симетричний. За засадами класицистичної композиції головна вісь додатково підкреслена центральною частиною з масивним балконом другого поверху та декоративними арками над вікнами.

Площина першого поверху почленована рельєфним рустом та відокремлена карнизом. Другий та третій поверхи об'єднані масивними канельованими коринфськими пілястрами, увінчаними антаблементом. Для гармонійного поєднання з сусідніми триповерховими фасадами четвертий (надбудований) поверх вирішений як аттиковий. Тут помітне використання теми стилізованого ренесансного аттика з обелісків та волют, аналогічно, наприклад, до Чорної кам'яниці (пл. Ринок, 4). За стилізовані обеліски правлять пілястри, розташовані між вікнами.

Усі отвори прямокутні, вирішені лаконічно. Всі вікна одного розміру (за винятком більших вітрин та менших вікон четвертого поверху). Вікна четвертого поверху, а також брама мають профільовані обрамлення.

Лейтмотив декору на фасаді — орнамент із завитків та листя кількох видів рослин. Між вікнами другого і третього поверху між пілястрами проходить широкий ліпний фриз з чергуванням орнаментів двох видів зі стилізованим маковим та акантовим листям, невеличкими розетами та завитками, з'єднаними між собою ліпними хомутиками (як у ковальстві). На ризаліті замість фризу — декоративні арки з архівольтами. У їхніх тимпанах рельєфи із завитками, акантовим та виноградним листям. Антревольти прикрашені ліпниною у формі виноградної лози. Під усіма вікнами другого поверху — неоренесансні гірлянди. На рівні четвертого поверху завитки з'являються у хвилястому меандрі фризу, у стилізованих іонічних капітелях та увінчують пілястри масивними пальметами у вигляді зустрічних волют із королівськими ліліями. На поєднанні завитків базується і кований орнамент огорожі балкону у неоренесансній стилістиці. Огорожа складається з восьми прясел. По горизонталі огорожа зміцнена штабами, через що внизу утворилась широка смуга зі своєрідним меандром із завитків, а вгорі — вужча смуга, із стилізованими стрілами з квітками (цитата з ампіру). Хомути для з'єднання кованих елементів виконані у вигляді королівських лілій.

Балконна плита підтримується чотирма масивними білокам'яними кронштейнами з волютами та характерним для ампіру маковим листям. Без сумніву, кронштейни, типові для львівських будинків першої половини ХІХ ст., залишились від класицистичного фасаду. Очевидно, цей декор послугував базою для створення нових орнаментів всього фасаду у 1912-1913 рр.

*

Стилістичний аналіз фасаду кам'яниці дозволяє припустити, що реконструкція 1912-1913 рр. змінила (а також додала) лише частину декору, зберігши при цьому автентичні розміри усіх конструктивних елементів та характерну ампірну композицію фасаду. Порівнюючи фасади будинків №№ 3 та 5, зауважуємо в них подібні композиційні прийоми: аналогічні центральний ризаліт, канельовані пілястри та декоративні арки над вікнами другого поверху. Проте весь декор на фасаді будинку №5, що зберігся без перебудов, зосереджений лише на центральному ризаліті, згідно з властивим класицизму принципом ієрархії. Можливо, у подібно виглядав і фасад будинку №3.

Інтер'єр проїзду зберіг характерну для середини ХІХ ст. структуру з проїжджою частиною вимощеною дрібними плитками охристого кольору, і з широкими кам'яними хідниками  з боків. У стінах проїзду розташовувалися портали входів до крамниць (замуровані). Проїзд із двох боків має ідентичні дерев'яними брами з хвіртками. Стіни поділені пілястрами із подвійними кронштейнами, на які спираються декоративні балки. Квадратні поля між балками оздоблені дзеркалами, по кутах розташовані декоративні овали з волютами, а в центрі — бронзові гаки на світильники. Між пілястрами поля поділені на два дзеркала, між якими розміщений стилізований картуш із завитками та цехіновим орнаментом. Опорядження стін проїзду та сходової клітки характерне для раціональної сецесії, проте вишуканий дизайн проїзду спотворений сучасним пофарбуванням стін із нефаховою імітацією мармуру, а також проведеними зверху трубами і дротами. Нижня частина стін руйнується.

Дерев'яні двостулкові двері ведуть з проїзду до циліндричної у плані сходової клітки. Для освітлення сходового майданчика влаштоване велике вікно, у якому збереглася автентична столярка. Дизайн сходової клітки унікальни1 для Львова. Кам'яний сходовий марш починається масивним кам'яним стовпом що увінчувався ліхтарем. Огородження сходів коване, з латунним поруччям. Збереглися латунні гаки на сходинках для палиць, що підтримували килим. Огородження поділене на квадрати, в кожен з яких вписані динамічно трактовані ковані квіти-калли. Секції з боків обмежені дзеркальними завитками. Покриття підлог — терацове, з поєднанням сірого та чорного кольорів.

Нижня частина стіни сходової клітки відокремлена високим цоколем, обличкованим плитами штучного мармуру рожевого та бежевого відтінків та обмеженим згори та знизу смугами з чорного мармуру. По всій довжині стіни цоколь декорований метрично розташованими мозаїчними панно, обрамленими рожевим, а проміжки між ними — бежевим мармуром. Викривлена площина стіни створює багаті світлові та кольорові ефекти поєднання блискучої поверхні мармуру, блиску камінців мозаїки (особливо золотої смальти) та матової верхньої частини стіни. Тематика панно характерна сецесії, це — зображення місцевих видів рослин — братків, півників, маків. Ці мозаїки демонструють красу ручної праці (на противагу машинному виробництву) та унікальність твору мистецтва, оскільки кожна композиція дещо відрізняється. Зображення квітів виконані натуралістично (на окремих панно є більше 30 відтінків), розташовані на світлому тлі та обрамлені мозаїчними рядами контрастних кольорів (золотого, чорного, зеленого, коричневого).

*

Входи до квартир на сходових майданчиках другого та четвертого поверхів обрамлені чорним мармуром, над ними —ліпні супрапорти. Деякі входи зберегли автентичну столярку з бронзовими клямками та завісами. Над входами до окремих квартир збереглись інкрустовані елементи — картуш  та номер квартири. Збоку від входів були влаштовані дзеркала (не збереглися) з рамами та широкими п'єдесталами, що могли слугувати поличками для речей.

Усі виходи на балкони-галереї зберегли автентичну столярку.

По центру стелі сходової клітки розташоване кругле дзеркало, площини навколо якого розділене на сегменти. На стелі сходової клітки та на кожному сходовому майданчику, так само як у проїзді, збереглися бронзові гачки. Таким чином, в будинку було 11 бронзових світильників (усі втрачені).

Персоналії

Кароль Боублік (Karol Boublik) — львівський архітектор чеського походження, який працював у стилі пізнього історизму та сецесії; є автором реконструкції будинку № 3 на вул. Менцинського, проведеної у 1912–1913 рр.
Адольф Фройд (Adolf Freud) — власник Гуртівні залізних товарів, розташованої на першому поверсі будинку № 3 на вул. Менцинського у 1935 р.
Хая Станґер (Chaja Stanger)— власниця половини будинку № 3 на вул. Менцинського у 1933–1938 рр.
Лаура Баран (Laurа Baran) — власниця будинку № 3 на вул. Менцинського на початку ХХ ст. (приблизно 1901–1908 рр.).
Леон Надель (Leon Nadel)— інженер, який виконав заміну дерев’яного балкового перекриття на залізобетонне у будинку № 3 на вул. Менцинського в 1938 р.
Маврицій Вурм (Maurycy Wurm) — власник будинку № 3 на вул. Менцинського в 1910–1920-х рр., замовник проекту реконструкції та надбудови фасаду та офіцин, виконаного архітектором Каролем Боубліком.
Пессель Балабан (Pessel Bałaban)— власниця будинку № 3 на вул. Менцинського в кінці ХІХ ст.,  власниця єврейської друкарні (з 1863 р.) та книжкової крамниці у Львові.
Давид Балабан (Dawid Bałaban) (†1909) — мешканець будинку № 3, спершу керівник, а потім власник друкарні, родич або чоловік Пессель Балабан. Спадкоємицею друкарні після його смерті була Філіпіна Балабан.
Сабіна Фіш (Sabina Fisch)— власниця половини будинку № 3 на вул. Менцинського у 1933–1938 рр.
Саул Барб (Saul Barb) — власник продуктової крамнички на першому поверсі будинку № 3 на вул. Менцинського на початку ХХ ст.
Вольф Марель (Wolf Marel) — власник будинку № 3 на вул. Менцинського в 1932 р.

*

Отто Аксер (OttoAxer) — художник-маляр, мешканець будинку (1935)
Юзеф Альтбауер (Józef Altbauer) — приватний службовець, мешканець будинку (1935)
Маврицій Амейсен (Maurycy Ameisen— власник крамниці вапна у будинку (1910)
Ісак Апісдорф (Izak Apisdorf— приватний службовець, мешканець будинку (1935)
Реґіна Апісдорф (Regina Apisdorf— гаптувальниця, мешканка будинку (1935)
Якуб Апісдорф (JakóApisdorf— друкар, мешканець будинку (1935)
Адольф Арендт (Adolf Arendt) — столяр, орендував приміщення у будинку під майстерню (1900)
Др. Леон Балабан (Leon Bałaban) — адвокат, член Адвокатської палати, мав бюро у цьому будинку (1910)
Матильда Барт (Matylda Barth) — гаптувальниця, мешканка будинку (1935)
Марія Беднарчук (Marya Bednarczuk) — дружина купця, мешканка будинку (1913)
Якуб Бер (JakóBehr) — адвокат, працював у будинку (1916)
Якуб Берґнер (JakóBergner) — ґрейзлер?, мешканець будинку (1909)
Рузя Бірнбаум (Rózia Binbaum) — гаптувальниця, мешканка будинку (1910)
Ківе Боґен (Kiwe Bogen) — кравець, мешканець будинку (1935)
Лейзор Бравер ejzor Brawer) — кравець, мешканець будинку (1935)
Якуб Брайтер (JakóBrejter— купець, мешканець будинку (1916)
Др. Маврицій Брендель (Maurycy Brendel) — адвокат, працював у будинку (1935)
Др. Теофіл Бурстін (Teofil Burstin) — адвокат, мешканець будинку (1916)
Клара Вайсбад (Klara Weissbad— кравчиня, мешканка будинку (1910)
Маркус Вебер (Markus Weber) — торговець, мешканець будинку (1935)
Арон Веґнер (Aron Wegner) — кравець, мешканець будинку (~1909-1910)
Др. Абрагам Вільтер (Abraham Wilter) — лікар, мешканець будинку (1916)
Лев/Леон Ганкевич (Leon Hankiewicz)— службовець залізниці, мешканець будинку (1935)
Юзефа Ганкевич (Józefa Hankiewicz) — власниця нерухомості, мешканка будинку (1935)
Пауліна Гартман (Paulina Hartman— мешканка будинку (1900)
Даніель Ґольдман (DanielGoldmann) — типограф, мешканець будинку (1909)
Юзеф Ґольдштайн (Józef Goldstein) — мешканець будинку (1910)
Соломон Драйфінґер (Salomon Dreifinger) — перукар, мешканець будинку (1935)
Якуб Драйфінґер (JakóDreifinger) — торговець, мешканець будинку (1935)
Розалія Енкер (Rozalia Enker) — мешканка будинку (1913)
Ісак Ерліх (Izak Ehrlich) — офіціант, мешканець будинку (1935)
Ц. Зільберштайн (C. Silberstein— власник крамниці прокату жіночого одягу в будинку (1910)
Леопольд Зінґер (Leopold Singer) — торговий представник, мешканець будинку (1935)
Феліція Жорне (Felicja Żorne— вчителька, мешканка будинку (1935)
Др. Маврицій/Мойсей Кагане (Maurycy/ Mojżesz Kahane) — адвокат, мешканець, працював у цьому будинку (~1900-1910)
Др. Юзеф Кагане (Józef Kahane)— службовець, мешканець будинку (1913)
Х. Ф. Камінер (Ch. F. Kaminer) — купець, мешканець будинку (1900)
Бетті Кнопф (Betti Knopf) — мешканка будинку (1913)
Хаїм Кьоніґ (Chaim König) — столяр, мешканець будинку (1935)
Зиґмунт Кормус (Zygmunt Kormuss) — мешканець будинку (1910)
Др. Марек Кронік (Marek Kronik) — адвокат, мешканець будинку (1900)
Макс Крук (Max Kruk) — ресторатор, мешканець будинку (1909)
Якуб Кузьмєр (JakóKuźmier) — помічник у магазині (subjekt), мешканець будинку (1910)
Леві Людмерер (Lewi Ludmerer) — банкір/директор банку, мешканець будинку, провадив тут, зокрема, обмін валют (~1909-1910)
Міхал Ляндес (Michał Landes) — купець, мешканець будинку (1935)
Абрагам Мандель (Abraham Mandel) — кравець, мешканець будинку (1935)
Ківе Райзес (Kiwe Reizes) — кравець(-чиня), мешканець(-ка) будинку (1916)
Герман Рат (Herman Rath) — купець, мешканець будинку (1935)
Генрик Міттельберґ (Henryk Mittelberg) — інкасатор, мешканець будинку (1935)
Натан Станґер (Natan Stanger) — купець, мешканець будинку (1935)
Анцельм Таубе (Anzelm Taube) — купець, мешканець будинку (1909)
Хаїм Вольф Таубер (Chaim Wolf Tauber) — купець і власник нерухомості, мешканець будинку (~1900-1910)
Хаїм Тіґер (Chaim Tieger) — купець, мешканець будинку (1935)
Ісак Тортен (Izak Torten) — купець, мешканець будинку (1935)
Маркус Тортен (Markus Torten) — промисловець, мешканець будинку (1935)
Юзеф Тортен (Józef Torten) — службовець, мешканець будинку (1935)
Софія Фарб (Zofia Farb)— мешканка будинку (1913)
Міхал Фоєр (Michał Feuer) — майстер танців, мешканець будинку (1935)
Макс Хартан (Maks Chartan) — артист, мешканець будинку (1935)
Анна Хільф (Anna Chilf) — мешканка будинку (1916)
Юзеф Ціф (Józef Ziff) — купець, мешканець будинку (~1909-1913)
Адам Чабан (Adam Czaban) — кравець, мешканець будинку (1935)
Норберт Чачкес (Norbert Czaczkes) — промисловець, мешканець будинку (1935)
Юзеф Швайбойнет (Józef Schweibeunet) — кравець, мешканець будинку (1935)
Леон Шнаґель (Leon Schnagel) — купець, мешканець будинку (1916)
Адольф Шор (Adolf Schorr) — адвокат, працював і мешкав у будинку (~1916-1935)
Натан Шьонфельд (Nathan Schönfeld) — стоматолог, мешканець будинку (1935)
Гелена Шорнштайн (Helena Szornstein)— вдова, мешканка будинку (1900)
Вільгельм Штайн (Wilhelm Stein) — мешканець будинку (~1909-1910)

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/6407, т. І.
2. ДАЛО 2/1/6408, т. ІІ.
3. Ігор Мельник, Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова (Львів: Центр Європи, 2011).
4. Rosh Hashnah, Yom Kippur, Antique Sefer Krovot Hu Machzor / Yiddish Commentary (Druk Und Verlag Von, Pessel Balaban, 1889, Machsor Lemberg).
5. Machzor Lemberg (Lemberg: Druk Und Verlag Von, Pessel Balaban, 1867).
6. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
7. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
8. Księga adresowa król. Stoł. miasta Lwowa, rocznik IV (Lwów, 1900).
9. Księga adresowa król. Stoł. miasta Lwowa, rocznik VI (Lwów, 1902).
10. Skowowidz adresowy królewskiego stołecznego miasta Lwowa, rocznik II (Lwów, 1910).
11. Gazeta Lwowska, nr. 269, 25 listopada 1909, s. 10.
12. Szczęsny Bednarski, Materyały do Historyi o Drukarniach w Polsce a mianowicie o Drukarniach Lwowskich i Prowincyonalnych (Lwów, Nakładem i drukiem autora, 1888), 134


Авторка опису — Тетяна Казанцева