...

Вул. Матейка, 4 – Західний науковий центр НАН України

ID: 2139
Вілла-палац презентує тип шляхетської резиденції кін. ХІХ ст., адаптованої до умов життя в модерному місті. Збудована в 1891–1894 роках. Проект вілли був розроблений у бюро будівельної фірми Івана Левинського за участі арх. Яна Томаша Кудельського. Будинок вирізняється динамікою архітектурної композиції та підкреслено гнучким плануванням. Пам’ятка пізнього необароко.

Історія

У 1891 році гр. Францішек Потуліцький (Potulicki) та його дружина Францішка з Бадені Потуліцька, співвласники великої будівельної ділянки, прилеглої до верхньої межі Єзуїтського саду, звернулися до львівського магістрату з проханням про надання дозволу на будівництво нової резиденції – міської вілли (ДАЛО 2/2/652:42). Фактично ж мова йшла про об’єкт палацового типу. На затвердження були подані відповідні архітектурні плани, виконані архітектором Яном Томашем Кудельським (Kudelski) у проектному бюро будівельної фірми Івана Левинського. На кресленнях стоять підписи Кудельського і печатки бюро Левинського (Z biura Jana Lewińskiego konces. budowniczego we Lwowie) (ДАЛО 2/2/652:56-63).

Магістрат затвердив ці плани резолюцією від 20 жовтня 1891 року, а будівництво, виконане підприємством Левинського, завершилося 29 січня 1894 року. У період проведення будівельних робіт об’єкту присвоїли новий конскр. №1180 2/4 замість старого №94 2/4 (ДАЛО 2/2/652:37, 39). На відміну від більшості шляхетських резиденцій тогочасного Львова, архітектура яких формувалася шляхом перебудови і добудови осель I пол. – сер. ХІХ ст., палац-вілла Потуліцьких була новобудовою від фундаментів – повністю новим будинком.

Невдовзі, наприкінці 1900 року, на основі акту купівлі-продажу будинок переходить у власність гр. Станіслава Вишньовського (Wiśniowski). На замовлення нового власника у 1901 році на південній межі парцелі добудовується стайня з возівнею та помешкання фурмана за проектом архітектора Карела Боубліка (Boublik) (ДАЛО 2/2/652:19, 30, 55).

У травні 1903 року резиденцію на вулиці Матейка, 4 набув гр. Леон Пінінський (Piniński), відомий галицький політик, згодом – ректор Університету Яна-Казимира, знавець римського права і колекціонер (ДАЛО 2/2/652:6). Пінінський залишався її власником до 1930-х років.

Після Другої світової війни будинок на вулиці Матейка, 4 певний час використовували як палац урочистих подій, згодом його передали академії наук. Зараз тут розташований Західний науковий центр Національної академії наук України.

Архітектура

Будинок розташований поруч із південною межею Парку ім. І. Франка, на ділянці, що займає похилий терен між вулиці Матейка і Новаківського. Має 2 поверхи з мансардним ярусом, стоїть на високому цоколі. Ядро його корпусу – основний трифасадний блок у північно-західній частині парцелі, прилеглий до вулиці Матейка, до якого приставлена офіцина (флігель), видовжена на південь.

Західний граничний мур вілли-палацу межує з трьома кам’яницями (на вулиці Матейка, 2; Листопадового чину, 7 та Новаківського, 1), які формують західний торець кварталу. Зі сходу до будинку прилягала вільна від забудови територія (квітники і сад), на якій згодом спорудили багатоповерховий готель "Дністер". Невелика допоміжна будівля – колишня стайня і возівня – фасадом виходить на вулицю Новаківського.

Палац на вулиці Матейка, 4 є зразком архітектури пізнього необароко. На фоні сусідньої забудови об’єкт вирізняється бароковою динамікою мас та асиметрією фасадів. Призматичну основу корпусу трансформують виступи ризалітів на північному та південному фасадах, а також лоджія, вбудована у північно-східний кут, над якою розташована простора балконна тераса. Високий, складний за конструкцією дах, викладений кольоровою дахівкою і доповнений високими димарями, та купол, яким завершено північний ризаліт, посилюють експресію силуету. Карнизи над 1-м і 2-м поверхами, прокладені по ламаному периметру, акцентують горизонтальне членування.

Фасадна стіна оформлена смугами русту на рівні 1-го поверху, на 2-му – обличкувальною рожевою цеглою у міжвіконних простінках. Уздовж фасадів асиметрично компонуються дво- і трисекційні вікна різної конфігурації (з дугоподібними завершеннями або з заокругленими кутами, на 2-му поверсі – у профільованих обрамуваннях і з ліпними картушами в завершенні).

Ліва частина чільного фасаду, з боку вулиці Матейка, відсунута від хідника і відокремлена фрагментом кованої огорожі. Зовнішні сходи ведуть до кутової лоджії. З правого краю до регуляційної лінії підступає північний ризаліт, на якому компонується головний портал і велике овальне вікно; вище, на рівні мансардного півповерха – вікна, фланковані масивними волютами, і невеликий балкон. Нагорі надбудований купол.

Внутрішня структура відзначається підкреслено гнучким плануванням. Основну площу 1-го поверху займають 2 великі зали – колишній салон та їдальня. На 2-му поверсі – переплановані особисті покої колишніх мешканців вілли-палацу. Зараз ці приміщення перетворилися на офіси Західного наукового центру НАН України. Вхідні сіни сполучено широкими дерев’яними сходами з вестибюлем, у глибині якого – сходова клітка, що веде на 2-й поверх. Допоміжна сходова клітка розташована у південному ризаліті. Коридорний перехід веде з вестибюлю до приміщень офіцини, де раніше мешкали слуги. У цій частині будинку тепер влаштовано приватне помешкання.

В інтер’єрах будинку збереглися цінні деталі декоративного опорядження, датовані кін. ХІХ ст., зокрема вітражі вхідних сіней і різьблені оздоби сходової клітки.

Персоналії

Іван Левинський – архітектор і будівничий, власний будівельної фірми, в якій був розроблений будівельний проект вілли-палацу Потуліцьких.
Карел Боублік (Karel Boublik) – архітектор, спроектував стайню з возівнею та помешкання фурмана на замовлення гр. Станіслава Вишньовського.
Леон Пінінський (Leon Piniński) – граф, ректор Університету Яна-Казимира, знавець римського права і колекціонер, власник вілли-палацу з 1903 р. до 1930-х рр.
Станіслав Вишньовський (Stanisław Wiśniowski) – граф, у 1900 р. купив віллу-палац Потуліцьких і у 1901 р. здійснив деякі добудови.
Францішек Потуліцький (Potulicki) – граф, власник великої будівельної ділянки, на якій протягом 1891–1894 рр. була збудована міська "вілла" (палац) для нього з дружиною.
Францішка з Бадені Потуліцька – графиня, дружина Францішека Потульцького, співвласниця вілли-палацу.
Ян Томаш Кудельський (Jan Tomasz Kudelski) – архітектор, спроектував віллу-палац Потуліцьких.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/652: 6, 19, 30, 37, 39, 42, 55-63.
  2. Жук Ігор, Львів Левинського: місто і будівничий (Київ: Грані-Т, 2010), 66-67.
Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин