Вул. Листопадового Чину, 06 – Львівський будинок вчених

XVIII ст. — на ділянці постала палацова будівля.
1840-і рр. — на парцелі було забудовано двоповерховий чиншовий будинок.
1879 р. — перебудовано, а фактично, збудовано заново триповерховий чиншовий будинок.
1897–1898 рр. — зведення Будинку національного казино.
1902 р. — збудовано партерову офіцину та проведено реконструкцію каналізації.
1939 р. — приміщення передано обласному Будинку вчених.
1948 р. — в будівлі функціонують Львівський Будинок вчених та Львівське відділення Спілки архітекторів України (в чотирьох кімнатах на партері).
1953 р.— будинок зазнав руйнувань через пожежу.
1954 р. — ремонтно-реставраційні роботи після пожежі.
1976-1995 рр. — проведення реставраційних робіт.
1999 р. — ремонтно-реставраційні роботи та пристосування приміщень під прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи, який відбувся того ж року.
1980 р. —будівлю внесено до списку пам'яток місцевого значення.
2008 р. — Будинок вчених включено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
2014 р. — реставрація герба Волинського воєводства в тимпані лоджії.

Споруду, що відома сьогодні як Будинок вчених на вул. Листопадового чину, збудовано 1898 р. для Національного казино. Проект будівлі у стилі необароко підготували у віденському архітектурному ательє Ф. Фельнера і Г. Гельмера (Atelier Fellner&Helmer). Ці архітектори є авторами багатьох визначних споруд у різних містах Європи, серед яких: Одеський оперний театр, музично-драматичний театр у Чернівцях, Хорватський національний театр ім. Зайца, оперний театр у Цюриху, театр комедії в Будапешті, Віденський концертний дім, Болгарський національний театр ім. Вазова.

Ділянку під № 624 2/4 конскр., на якій постав Будинок казино, почали забудовувати в першій половині XIX ст. Це була досить велика ділянка, що простягалася на північ від Святоюрської дороги до пізніше прокладеної вул. Падлєвського (Гребінки). У XVIII ст. у глибині ділянки постав палацовий будинок. Приблизно на початку 1840-х рр. тут було зведено двоповерховий чиншовий будинок при Святоюрській дорозі, а по периметру постали господарські будівлі. У 1867 р. перебудували на житло стайню з возівнею, що містилися у східній офіцині (проект Ґабріеля Мюллера). Горище одноповерхової офіцини власники здавали в оренду під склад для бочок із фарбами. 1879 р. Юліуш та Ґабріеля Нагліки (Nahlik), власники ділянки № 624 2/4 конскр., перебудували, а фактично, збудували новий триповерховий чиншовий будинок за проектом архітектора Войцеха Гаара (Wojciech Haar). Архітектурно-стилістичне вирішення нового будинку було класицистичним, зі зміщеним головним входом, дві середні осі акцентував довгий балкон, фасад мав вертикальне членування.

Наприкінці 1880-х рр. проклали нові вулиці: Браєрівську, що з'єднала вулицю Міцкевича з Городоцькою дорогою (сучасна Б. Лепкого), та Падлєвського (Гребінки). Тоді Нагліки відпродали північну частину своєї великої ділянки під № 1772, конскр. 624 2/4, поставивши на межі продовгувату вузьку шопу на дерево. Співвласниками північної частини ділянки (№ 624 2/4) стали львівські будівничі Якуб Крох (Jakób Kroch) і Маврицій Зільберштайн (Maurycy Silberstein), які 1891 р. збудували на ній три триповерхові будинки з адресою новопрокладеної вул. Падлєвського.

1897 р. місто відкупило власність Нагліків з метою зведення у цьому місці будинку казино. Того ж року у віденському архітектурному ательє Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера було розроблено проект. Будівельними роботами керували львівські будівничі Наполеон Лущкевич (Napoleon Luszczkiewicz) і Зиґмунт Пшорн (Zygmunt Pszorn). Пластичне оздоблення фасадів розробив австрійський скульптор Рудольф Вейр (Rudolf Weyr), а втілили його Теодор Фрідль (Teodor Friedl) і Райнгольд Фолькель (Reinhold Völkel). Розкішний різьблений дерев'яний інтер'єр виготовив Шандор Ярай на львівській фабриці братів Вчеляків (Wczelak). Живописні полотна десюдепортів у фойє належать львівським митцям: Станіславу Дембіцькому (Stanisław Dembicki), Станіславу Рейхану (Stanisław Rejchan), Тадеушу Рибковському (Tadeusz Rybkowski), Міхалу Созанському (Michał Sozański). Автор алебастрового каміну у фойє скульптор Едмунд Плішевський (Edmund Pliszewski) за участі каменярського майстра Юліяна Гури (Julian Hura). 1898 р. Будинок казино був викінчений.

1902 р. за проектом архітектора Альфреда Каменебродського (Alfred Kamienobrodzki) збудували партерову офіцину вздовж північної межі парцелі та провели реконструкцію каналізації. До 1939 р. Національне казино мало різні назви: аристократичне, графське, шляхетне, хоч найчастіше його називали "казино Герхарда". Совєтська окупаційна влада ліквідувала розважальний заклад, передавши приміщення під обласний будинок вчених. У березні 1941 р. було проведено архітектурні обміри і виконані кресленики натурних знімків (інж. Ширман, Зільберман). Плани радянської окупаційної влади перервалися німецькою окупацією. Тому львівський Будинок вчених діє від 1948 р. З ним пов'язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області й України. Окремі приміщення будинку використовували під різні культурно-навчальні класи: музичні, хореографічні та ін.; у тильній півциркульній брилі на партері розмістили гардероб, а на поверсі – читальний зал бібліотеки. До 1953 р. чотири кімнати на партері займало Львівське відділення Спілки архітекторів України. 14 вересня того ж року під час проведення пленуму з планування і забудови міст західних областей України через несправність електричної мережі спалахнула пожежа, яка завдала будинку значної шкоди. Ремонтні роботи після пожежі проводила всеукраїнська контора "Строймонумент". Зокрема замінили пошкоджені тканинні шпалери, які виготовили з меблевої тканини брунатного й сіро-синього кольорів із нанесеним олійною фарбою візерунком. 1954 р., після відбудови та відновлення будинку, Спілку архітекторів позбавили права на користування приміщенням.

1974 р. підготували проектну документацію на пристосування сутерен під бар, а 1976 р. було проведено натурні обстеження Будинку та складено кошторис на реставраційні роботи. Впродовж 1970–1980-их рр. у тодішній Львівській спеціальній науково-реставраційній майстерні, пізніше Інституті "Укрзахідпроектреставрація", було розроблено проектну документацію на різні реставраційні роботи в Будинку вчених (архітектори Ігор Старосольський, Євген Соболєвський, Кость Присяжний, Микола Прокопович, Є. Козимка, О. Шполянський, конструктор Ю. Василенко та ін.). Ремонтно-реставраційні роботи велися від кін. 1980-х рр. і до 1995 р.: зокрема провели реставрацію фасаду, окремих архітектурних деталей екстер'єру та інтер'єру, зреалізували проект обладнання бібліотеки, облаштували подвір'я тощо. 1999 р. було проведено ремонтно-реставраційні роботи з метою пристосування приміщень Будинку вчених під прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи, який відбувся того самого року.

26 лютого 1980 р. Рішенням Львівського облвиконкому № 130 будинок внесено до списку пам'яток місцевого значення як адміністративний будинок. 23 вересня 2008 р. Будинок вчених включено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Будинок колишнього Національного казино — одна з найяскравіших необарокових архітектурних пам'яток Львова, що зберегла дух розкоші світського салону кінця ХІХ – початку XX ст.