...

Вул. Листопадового чину, 05 – житловий будинок

ID: 2437
Колишня чиншова кам’яниця споруджена упродовж 1896–1897 рр. за проектом арх. Юліана Цибульського, згодом перетворена на університетський корпус. Інтегральний компонент комплексу забудови кварталу Галицького сейму. Пам’ятка архітектури доби пізнього історизму, в декоративному опорядженні якої стилізуються мотиви бароко і маньєризму. Сьогодні використовується як навчальний корпус ЛНУ ім. І. Франка.

Історія

Великий чиншовий дім на вул. Міцкевича (суч. Листопадового чину), 5 – колишня кам’яниця Кароля Зеновича (Zenowicz) – будувався упродовж 1896–1897 рр. на парцелі, означеній конскр. №1320 2/4. Згадана парцеля була виділена з давньої ділянки №586 2/4, розташованої на північній стороні кварталу, архітектурний стрижень якого формує монументальна будівля сейму Галичини – теперішній головний корпус ЛНУ ім. І. Франка (1877–1881). У період 1850–1860-х рр. на ній стояв старий Г-подібний у плані будинок, а західну частину території, де згодом побудують кам’яницю Зеновича, займав сад. Близько 1862 р. "реальність" №586 2/4 належала Йозефу Колішеру (Kolischer), 1872 р. власником став Мечислав Пшездзецький (Przeździecki), а 1873 р. – Станіслав Брикчинський (Brykczyński) (ДАЛО 2/2/1219:25, 29, 42).

Упродовж 1860–1870-х рр. тут здійснювалися неодноразові реконструкції і добудови (ДАЛО 2/2/1219:45, 47; 2/2/1220:64, 77), проте у II пол. 1890-х рр. усі старі будівлі пішли під знос, з ініціативи нових співвласників: Кароля Зеновича і Тадеуша Соловія (Sołowij), які поділили парцелю №586 2/4 навпіл. Зенович став господарем західної половини "ґрунту", Соловій – східної.

1896 р. Соловій і Зенович замовляють проекти своїх кам’яниць: будинків №№ 3 та 5 на вул. Міцкевича. Автором проектної розробки став арх. Юліан Цибульський (Cybulski). Відповідні плани було затверджено резолюцією магістрату від 10 червня 1896 року (ДАЛО 2/2/1219:46; 2/2/1222:13). 28 вересня 1897 року магістратська комісія констатувала закінчення будівельних робіт (ДАЛО 2/2/1220:43). На час завершення будівництва кам’яниця Зеновича (Міцкевича, 5) отримала новий конскр.№1320 2/4 (ДАЛО 2/2/1220:44, 55).

Вже 1901 р. Зенович проводить у своїй новобудові реконструкцію офіцини (флігеля), замовивши проект арх. Зиґмунту Кендзерському (Kędzierski): стайня перетворюється на пральню, возівня – на помешкання сторожа (ДАЛО 2/2/1220:53; 2/2/1222:19).

У 1902 р., по смерті Кароля Зеновича, кам’яницю успадковують вдова та діти (ДАЛО 2/2/1220:52). 1908 р. спадкоємці продають будинок п. Марії Криґовській (Krygowska) (ДАЛО 2/2/1220:49-50), а та, своєю чергою, 1910 р. перепродає його подружжю Герману та Йоанні Датнерам (Dattner) (ДАЛО 2/2/1220:47).

У міжвоєнний період колишня кам’яниця Зеновича переходить у власність Університету Яна-Казимира, але далі використовується як чиншовий дім. Збереглася переписка, датована 1926 р., з інтендантом університету Олександром Зайдлером (Zajdler) з приводу технічного стану будівлі (ДАЛО 2/2/1222:7, 10-11).

Зараз будинок №5 на вул. Листопадового чину функціонує як один із навчальних корпусів Львівського національного університету ім. І. Франка.

Архітектура

Будинок на вул. Листопадового чину, 5 – колишня кам’яниця Кароля Зеновича – займає ділянку прямокутної форми, включену в периметр суцільної забудови університетського кварталу, і формує інтегральний блок з сусіднім будинком №3 на тій же вулиці. Дві будівлі є "близнючками": вони проектувалися одним архітектором (Юліаном Цибульським) і будувалися одночасно, форми їхніх фасадів і схеми планування повторюються у дзеркальному відображенні. Симетричний чільний фасад є спільним для двох домів. Будинку №5 належить його права половина – 7 вікон.

Фасад вибудовується по регуляційній лінії вул. Листопадового чину. З правого боку компонується тривіконний пристінок, на виступі якого на рівні 2-го поверху розміщено широкий балкон, а над ним – вужчий балкон 3-го поверху. З краю, біля західного межового муру, встановлено ще 3 балкони. З лівого боку влаштовано портал наскрізного проїзду у двір. В композиції фасадної стіни використовується різноманітне оформлення віконних прорізів: на 3-му поверсі вікна доповнені трикутними сандриками і карнизами-поличками, віконні прорізи 2-го поверху мають завершення лучкової форми. Усі вікна та в’їзна брама – у профільованих обрамуваннях.

Нижню частину фасадної стіни, членованої по горизонталі вузьким карнизом, оформлено смугами русту. Верхній ярус викладено нетинькованою лицювальною цеглою. Горішній карниз оздоблено смужками овів, дентикулів та ліпними консолями. На окрему увагу заслуговують консолі балкону з масками химер (2-й поверх) та лев’ячий маскарон із картушем, на якому позначено дату завершення будівництва – "1897" (між 3-м і 4-м поверхами). Будинок №5 зберіг наметову конструкцію високого "французького" даху, розміщеного над пристінком, та люкарни. Він є пам’яткою архітектури доби пізнього історизму, в декоративному опорядженні якої стилізуються мотиви бароко і маньєризму.

Корпус будинку складається з фронтальної частини, яка містить 2 тракти кімнат, сполучених за коридорно-анфіладним принципом, та з Г-подібної в плані офіцини, яка охоплює внутрішній двір. Головна сходова клітка має вихід у проїзд, прокладений з вулиці до подвір’я. У куті між трактами офіцини влаштовано ще одні сходи. Дворові фасади не мають декоративного опорядження, на рівні верхнього поверху розташована балконна галерея.

Сьогодні колишня чиншова кам’яниця Зеновича перетворилася на університетський корпус. Її житлові приміщення, відповідно, були адаптовані до навчальних функцій. Будинок №5 на вул. Листопадового чину сполучено переходами з прилеглим до нього північним крилом головного корпусу ЛНУ ім. І. Франка (вул. Університетська, 1).

Персоналії

Герман та Йоанна Датнери (Herman, Joanna Dattner) – власники кам’яниці Зеновича з 1910 р.
Зиґмунт Кендзерський (Zygmunt Kędzierski) – архітектор, автор проекту реконструкцій офіцини на вул. Міцкевича, 3.
Йозеф Колішер (Józef Kolischer) – власник "реальності" №586 2/4 близько 1862 р.
Кароль Зенович (Karol Zenowicz) – співвласник парцелі №586 2/4, який отримав західну половину "ґрунту" і у 1896 р. замовив тут, на вул. Міцкевича, 3, кам’яницю; згодом провів реконструкцію офіцини.
Марія Криґовська (Maria Krygowska) – власниця кам’яниці Зеновича у 1908–1910 рр.
Мечислав Пшездзецький (Mieczysław Przeździecki) – граф, власник "реальності" №586 2/4 у 1872 р.
Олександр Зайдлер (Aleksander Zajdler) – інтендант Університету Яна-Казимира у 1926 р.
Станіслав Брикчинський (Stanisław Brykczyński) – власник "реальності" №586 2/4 у 1873 р.
Тадеуш Соловій (Tadeusz Sołowij) – співвласник парцелі №586 2/4, який отримав східну половину "ґрунту" і у 1896 р. замовив тут, на вул. Міцкевича, 5, кам’яницю.
Юліан Цибульський (Julian Cybulski) – архітектор, автор проектів кам’яниць №№ 3 і 5 на вул. Міцкевича.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/1219.
  2. ДАЛО 2/2/1220.
  3. ДАЛО 2/2/1222.
Автор запису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин