Вул. Листопадового чину, 03 – житловий будинок

ID: 2429

Велика чиншова кам’яниця – інтегральний компонент комплексу забудови кварталу Галицького сейму. Споруджена упродовж 1896–1897 рр. за проектом арх. Юліана Цибульського. Пам’ятка архітектури доби пізнього історизму, в декоративному опорядженні якої стилізуються мотиви бароко і маньєризму. Зараз будинок використовують переважно як багатоквартирний житловий дім; на нижньому поверсі частину приміщень із входами з боку вулиці орендують банківська установа та крамничка-бутік; в офіцині обладнано кілька офісів.

Історія

На північній стороні кварталу, основу забудови якого зараз становить головний корпус ЛНУ ім. І. Франка (колишній будинок Галицького сейму), у II пол. ХІХ ст. була розташована ділянка, що межувала з вул. Святого Юра (пізніша назва – вул. Міцкевича, зараз – Листопадового чину), означена конскр.№586 2/4. На цій парцелі, станом на 1850–1860-ті рр., стояв старий Г-подібний у плані будинок, а західну частину займав сад. Відомо, що близько 1862 р. власником тут був п. Йозеф Колішер (Kolischer) (ДАЛО 2/2/1219:42).

1866 р. буд. Юзеф Вєдень (Wiedeń) здійснив значні перебудови, замовлені Колішером: перемурував головний будинок, відремонтував і добудував офіцини (флігелі) – загалом провів 3 реконструкції (ДАЛО 2/2/1219:45; 2/2/1220:64, 77).

Через кілька років – за контрактом, укладеним 3 січня 1872 року, – Йозеф Колішер продав "реальність" 586 2/4 гр. Мечиславові Пшездзецькому (Przeździecki) (ДАЛО 2/2/1219:29). Проте вже 1873 р. архівні документи фіксують ім’я наступного господаря – Станіслава Брикчинського (Brykczyński) (ДАЛО 2/2/1219:25). У 1876 р. добудовуються стайня та помешкання сторожа, розташовані у глибині ділянки (ДАЛО 2/2/1219:47), площа якої на той час зменшилася (південну частину приєднали до території майбутнього будинку сейму).

Через 20 років – оскільки ділянка була розташована у престижному районі, у межах сеймового кварталу, vis-à-vis шляхетського казино – її стару забудову повністю ліквідували. Нові власники ініціювали тут спорудження двох великих чиншових кам’яниць, будинків-близнюків №№ 3 та 5 на вул. Міцкевича, розрахованих на елітних орендарів.

Власником дому №3 став відомий львівський адвокат Тадеуш Соловій (Sołowij), кам’яниця №5 належала п. Каролю Зеновичу (Zenowicz). Проекти обох згаданих будинків виконав арх. Юліан Цибульський (Cybulski). Відповідні плани було затверджено резолюцією магістрату від 10 червня 1896 року (ДАЛО 2/2/1219:46; 2/2/1222:13). 28 вересня 1897 року магістратська комісія констатувала завершення будівельних робіт (ДАЛО 2/2/1220:43).

Адвокат Тадеуш Соловій був власником будинку №3 на вул. Міцкевича до 10 березня 1908 року. За контрактом купівлі-продажу, укладеним того дня, кам’яниця перейшла у власність Крайового виділу – виконавчого органу при Галицькому сеймі, який передав об’єкт Крайовому банку (ДАЛО 2/2/1220:9). Будинок далі продовжував функціонувати як чиншовий дім.

Після Першої світової війни кам’яницю на вул. Міцкевича, 3 (разом з іншим майном Крайового банку) успадкував Банк крайового господарства Польщі. 1929 р. буд. Анджеєм Шиманським (Szymański) проведено реконструкцію помешкань її 2-го і 3-го поверхів, влаштовано гараж на партері, а подвір’я розділено муром навпіл (до цього моменту будинки №№ 3 і 5 мали спільний внутрішній двір) (ДАЛО 2/2/1220:59, 60). Упродовж 1931–1932 рр. відбулася ще одна реконструкція, з метою перепланування помешкань і заміни дерев’яних міжповерхових перекриттів на залізобетонні, за проектом буд. Антона Мокшицького (Mokrzycki) (ДАЛО 2/2/1219:1; 2/2/1222:18).

Зараз будинок №3 на вул. Листопадового чину використовується переважно як багатоквартирний житловий дім. На нижньому поверсі частину приміщень із входами з боку вулиці орендують банківська установа та крамничка-бутік. Кілька офісів обладнано і в офіцині, з боку подвір’я.

Архітектура

Будинок займає ділянку прямокутної форми, включену в масив щільної забудови північно-західної сторони університетського кварталу. Він межує з північним крилом головного корпусу Львівського національного університету ім. І. Франка (вул. Університетська, 1) та будівлею Львівського національного університету фізичної культури (вул. Костюшка, 11).

Чотириповерхова кам’яниця формує інтегральний блок із сусіднім будинком №5 на вул. Листопадового чину. Дві будівлі, №№ 3 та 5 – колишні кам’яниці Соловія та Зеновича – є "близнюками": форми їхніх фасадів та схеми планування повторюються у дзеркальному відображенні. Симетричний чільний фасад – спільний для двох домів – вибудовується по регуляційній лінії вулиці. Будинку №3 належить його ліва половина (7 віконних осей).

На фасаді з лівого боку компонується тривіконний пристінок та еркер, з правого – портал наскрізного проїзду у двір. На 2-му поверсі розміщено широкий балкон, на 3-му – ще один, вужчий балкон, та вікна з трикутними сандриками і карнизами-поличками. Віконні прорізи 2-го поверху мають завершення лучкової форми. Усі вікна та в’їзна брама – у профільованих обрамуваннях.

Нижні яруси фасадної стіни, членованої по горизонталі вузьким карнизом, оформлено смугами русту. Верх частково викладено нетинькованою лицювальною цеглою. Горішній карниз оздоблено смужками овів, дентикулів та ліпними консолями. Висока "французька" покрівля мала колись мальовничі люкарни та наметову конструкцію над пристінком (сьогодні ці деталі втрачено).

Корпус будинку складається з фронтальної частини, розвернутої вуличним фасадом на північний захід, та Г-подібної в плані офіцини, яка охоплює внутрішній двір. До парадної сходової клітки, блок якої виступає на тильному фасаді, можна увійти з проїзду, прокладеного з вулиці до подвір’я. У куті між трактами офіцини влаштовано ще одні сходи. Дворові фасади не мають декоративного опорядження, на рівні верхнього поверху їх охоплює балконна галерея.

Фронтальна частина кам’яниці містить на кожному поверсі по два тракти житлових приміщень, сполучених за коридорно-анфіладним принципом. Первісним проектом авторства Юліана Цибульського передбачалося облаштувати на 1–3-му поверхах по два великі помешкання, а в офіцині – стайню з возівнею. Згодом житлові приміщення у будинку було переплановано, частину площ 1-го поверху адаптовано до офісних та комерційних функцій, у дворі обладнано гараж.

Будинок є пам’яткою архітектури доби пізнього історизму, в декоративному опорядженні якої стилізуються мотиви бароко і маньєризму (характерними формами є барокові картуші на чільному фасаді). На окрему увагу заслуговують консолі балкону з масками химер (2-й поверх); лев’ячий маскарон із картушем, на якому позначено дату завершення будівництва – "1897" (між 3-м і 4-м поверхами); а також майстерно виконані ковальські оздоби.

Персоналії

Анджей Шиманський (Andrzej Szymański) – будівничий, який 1929 р. провів реконструкцію помешкань 2-го і 3-го поверхів кам’яниці №3, влаштував гараж на партері та розділив подвір’я муром навпіл.
Антон Мокшицький (Antoni Mokrzycki) – будівничий, за проектом якого у 1931–1932 рр. відбулася реконструкція кам’яниці №3 з переплануванням помешкань і заміною дерев’яних міжповерхових перекриттів на залізобетонні.
Йозеф Колішер (Kolischer) – з 1850-х рр. до 1872 р. власник ділянки конскр.№586 2/4, на якій стояв старий будинок із садом; провів 3 реконструкції.
Кароль Зенович (Karol Zenowicz) – власник дому №5 на вул. Міцкевича.
Мечислав Пшездзецький (Mieczysław Przeździecki) – граф, власник "реальності" №586 2/4 у 1872 р.
Станіслав Брикчинський (Stanisław Brykczyński) – власник "реальності" №586 2/4 з 1873 р., у 1876 р. добудував стайню і помешкання сторожа.
Тадеуш Соловій (Tadeusz Sołowij) – відомий львівський адвокат, власник дому №3 на вул. Міцкевича до 1908 р.
Юзеф Вєдень (Józef Wiedeń) – будівничий, який у 1866 р. на замовлення Йозефа Колішера перемурував головний будинок, відремонтував і добудував офіцини.
Юліан Цибульський (Julian Cybulski) – архітектор, який виконав проекти будинків-близнюків №№ 3 і 5 на вул. Міцкевича.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/1219.
ДАЛО 2/2/1220.
ДАЛО 2/2/1222.

Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин