ID: 2571

Львівська обласна дитяча клінічна лікарня

Історія

У кінці 1920-х рр. у Польщі й загалом у світі великої актуальності набуло питання боротьби з туберкульозом. Вважалося, що найкращими ліками від цієї хвороби є свіже повітря. Тому для дитячого санаторію львівська Каса хворих обрала ділянку на залісненій території поблизу Високого Замку. Розробку проекту доручили відомому архітектору Адольфу Каменобродському.

За короткий час — 1927–1929 рр. — автор розробив два проекти з ідентичним плануванням, але з кардинально відмінним дизайном фасадів. Каменобродський був прихильником класичних форм в архітектурі, відтак спроектував будівлю в стилістиці модернізованої класики. Проте коли креслення вже затвердили, архітектор вирішив за півроку переробити проект у модерністичному стилі. Такою будівля і постала. Цьому є логічне пояснення: у кінці 1920-х рр. класичні форми назагал у львівській архітектурі почали витіснятися раціоналістичними. До того ж, Каса хворих намагалася максимально здешевити вартість об'єкта.

Санаторій є комплексом будівель. Найбільша (головна) розміщена на висоті узгір'я у глибині парку, серед дерев. Її чільний фасад видовжений і симетричний, з двома ризалітами з країв і одним у центрі, що об'єднані між собою балконами. А на підніжжі пагорба з півдня розміщено два корпуси зі значно простішим архітектурно-образним вирішенням. Вони фланкують вхід на територію комплексу з вул. Лисенка.

Комплекс починали будувати як санаторій для хворих на туберкульоз дітей. Однак після завершення будівництва у 1931 р. тут почала діяти Лікарня організації соціального страхування у Львові. Натомість дитячу частину санаторію перенесли у c. Голоско, де від 1910 р. розміщувався Народний санаторій для туберкульозних хворих. Було вирішено, що за Львовом, серед соснових лісів на схилах Розточчя місце є значно кращим, ніж у густонаселеній частині міста. На початку 1930-х рр. заклад у Голоско мав назву "Лічниця Львівського товариства боротьби з туберкульозом".