...

Вул. Личаківська, 005 – житловий будинок

ID: 2228

На ділянці розміщені 4 будинки, кожний із яких має свою історію. Чільна кам'яниця — яскравий приклад історизму, зведена 1886-1889 р. Іваном Левинським і надбудована 1924 р. Владиславом Дердацьким і Станіславом Ревуцьким. Тильний будинок — перебував у власності картографічної і видавничої фабрики "Атлас", прилягає до куртини східної лінії фортифікацій. Пам'ятка архітектури (ох.№619-М).

Історія

Поч. XIX ст. — збудована первісна чільна кам'яниця і північна офіцина.
1856  збудована первісна західна офіцина із стайнею і возівнею.
1857 — добудоване одноповерхового приміщення до північної офіцини.
1863  добудовані приміщення канцелярії і склад металевої продукції до західної офіцини.
1868 — зведена східна офіцина.
1872  на місці західної офіцини на попередніх фундаментах звели житлову двоповерхову офіцину.
1886  реконструйовані східна та західна офіцини.
1886–1889 — зведений триповерховий будинок.
1924 — надбудований четвертий поверх.
1934 — перебудова тильного одноповерхового будинку на триповерховий. 
Радянські часи — надбудований п'ятий поверх, дерев'яні балкони офіцин замінені на залізобетонні, подвір'я вимощене бетонними плитами.
2008 — автентичні барокові балкони на чільному фасаді замінені на бляшані.

Вулиця Личаківська — одна з основних артерій Львова. Її давня назва "гостинець Глинянський" відповідала напрямку на Глиняни. Від XVI ст. (1573) вона називається Личаківською дорогою, а з кін. XVIII ст. – Нижньою Личаківською. Сучасна назва походить від підміської оселі Личаків, що виникла на міських ґрунтах у XVI ст.

Будинок №5 розміщений у колишньому Личаківському передмісті (частині давнього Галицького). Його парцеля є досить великих розмірів. На цій ділянці проходила куртина східної лінії оборони Львова, позначена на карті 1766 р. Саме тому ще наприкінці XVIII ст. її не планували забудовувати (на карті 1777 р. ділянка без номера). У першій половині XIX ст. її почали поступово забудовувати, ділянка позначалася конскрипційним №99 4/4, а на кадастрі Львова 1849 р. — топографічним №3106. Тоді на ній стояли муровані тильний будинок і невеликий чільний. Тильний будинок прилягав до ескарпованої куртини. 1855 р., на замовлення власника ділянки Авґуста Шумана (August Schumann), за проектом будівничого Йозефа Ференца (Joseph Ferenz) реконструювали чільний двоповерховий будинок та влаштували у ньому нові сходи. 1856 р. Шуман замовив проект західної мурованої офіцини з влаштуванням у ній шопи, стайні та возівні. 1857 р. до тильної північної офіцини з якоюсь виробничою функцією, від саду намісництва (тепер територія облдержадміністрації), за проектом Йозефа Ференца добудували одноповерхову промислову споруду з піччю — у стилі бідермаєр. 1863 р. Авґуст Шуман замовив проект на добудову приміщень канцелярії та складу металевої продукції при західній офіцині в архітектора Едмунда Кьолера (Edmund Köhler). 1867 р. за його проектом Шуман роширив чільний будинок на дві віконні осі.

1868 р. за проектом того ж архітектора постала двоповерхова східна офіцина з помешканнями та майстернею машин на першому поверсі. 1872 р. за проектом Кьолера, на місці західної офіцини зі стайнею і возівнею Шуман звів двоповерховий чиншовий будинок.

1874 р. ґонтовий дах чільного будинку замінили бляшаним. Перед 1885 р. власником парцелі став Леон Братковський (Leon Bratkowski). 1885 р. він замовив проект невеликої реконструкції західної офіцини в архітектора Івана Левинського (Jan Lewiński), який, однак, не був затверджений. 1886 р. для Братковського Іван Левинський розробив проект триповерхової чиншової кам'яниці з цоколем та на реконструкцію східної та західної офіцин. Згідно проектів, північна одноповерхова офіцина залишалася без змін. Чільний будинок був запроектований у стилі історизму з елементами неоренесансу і неокласицизму. 1889 р. Іван Левинський подав доопрацьований проект головного будинку з бароковими балконами.

1903 р. на замовлення Братковського був виготовлений додатковий проект на мурування триповерхової тильної офіцини, який, однак не здійснили. 1924 р. за проектом архітекторів Владислава Дердацького (Władysław Derdacki) і Станіслава Ревуцького (Stanisław Rewucki) чільний  будинок надбудували на один поверх. 1934 р. за проектом архітектора Леопольда Карасінського (Leopold Karasiński) перебудували тильний одноповерховий будинок, що був у власності картографічної і видавничої фабрики "Атлас", на триповерховий житловий.

У радянські часи чільний будинок надбудували п'ятим поверхом. Під час капітального ремонту замінили дерев'яні балкони офіцин на бетонні.

Рішенням сесії Львівського облвиконкому №44 від 28.01.1986 р. будинок включений до місцевого реєстру пам'яток під ох.№ 619-М.

2008 р. балкони чільного фасаду замінили формованими з бляхи. З 1990-х рр. цокольні приміщення від вулиці орендують приватні підприємці під крамниці.

Архітектура

Будинок розташований на південний схід від історичного середмістя, на колишньому Галицькому передмісті. У плані чотири видовжені прямокутні будинки, розміщені по периметру ділянки. Чільний будинок домінує в лінійній забудові вулиці, вирізняється архітектурним вистроєм.

Чільний будинок зведений у стилі історизму з неоренесансними та необароковими елементами. Цегляний, на кам'яних фундаментах, із високим цоколем, отинькований, вкритий двосхилим бляшаним дахом. Цоколь і партер оздоблені брусковим і діамантовим рустуваннями. Прямокутний у плані, двотрактовий, із брамою-проїздом на осі. Сходова клітка головного будинку розташована у другому тракті справа від проїзду, з входом із брами. Композиція чільного фасаду — центрично-осьова, з двома бічними пристінками, акцентованими на 2-му поверсі бароковими балконами, опертими на кронштейни і великі мушлі (2008 р. замінені на формовані з бляхи). Широкі віконні прорізи 2-го і 3-го поверхів пристінків оздоблені профільованими обрамленнями. 4-й поверх фасаду завершений широким карнизом на дентикулах. Брама-проїзд перекрита сегментним склепінням на підпружних арках, опертих на пілястри, поля між якими оздоблені півциркульними арками у профільованих архівольтах із замковими каменями. Сходові марші на трьох поверхах виготовлені з каменю, на горішніх — із шліфованої мармурової крихти.

Вузькі та довгі західна і східна офіцини — муровані з цегли на кам'яних фундаментах, триповерхові, без вираженого стилю, з гладкими отинькованими стінами, з прямокутними віконними та дверними прорізами, вкриті односхилими дахами (тильний — двосхилим), мають по два окремі входи. Частина входів до помешкань в офіцинах — по стрічкових галереях. Дерев'яні сходові клітки XIX ст. різної побудови, з вишуканими стильовими огородженнями. Перекриття цокольних приміщень у західній офіцині — сегментні та сегментні з розпалубками склепіння.

Донині збереглися автентичні стильові елементи у вистрої фасаду (брусковий руст цокольного ярусу, діамантовий і дощатий русти партерного ярусу, віконні обрамування і портали, міжвіконні колонки з капітелями, кронштейни), в декорі брами (пілястри, профільовані архівольти), збереглися металеві литі та дерев'яні точені елементи сходових кліток, дерев'яні двері головного входу.

Будинок — яскравий зразок архітектури Львова кінця XIX ст. у стилі історизму.

Персоналії

Авґуст Шуман (August Schumann) — до 1885 р. власник ділянки, на якій постав будинок.
Владислав Дердацький (Władysław Derdacki) — архітектор, який виготовив проект надбудови чільної кам'яниці.
Едмунд Кьолер (Edmund Köhler) — архітектор, який виготовив проект розбудови будинку.
Іван Левинський (Jan Lewiński) — архітектор, який розробив проект чиншового триповерхового будинку в стилі історизму.
Йозеф Ференц (Joseph Ferenz) – будівничий, який виготовив проект реконструкції забудови ділянки.
Леон Братковський (Leon Bratkowski) — власник парцелі з 1885 р.
Леопольд Карасінський (Leopold Karasiński) — архітектор, який 1934 р. виготовив проект перебудови тильного одноповерхового будинку.
Станіслав Ревуцький (Stanisław Rewucki) — архітектор, який виготовив проект надбудували чільної кам'яниці.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/224.
  2. Львівський історичний музей, Світлина початку вулиці Личаківської з будинком №5 до перебудови 1924 р.
  3. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829 (Кадастрова карта Львова 1849 р.).
  4. Мар'яна Долинська, Історична топографія Львова XIV–XIX ст. (Львів: НУ Львівська Політехніка, 2006).


Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення