Вул. Лемківська, 10 – житловий будинок

ID: 2594

Триповерховий рядовий житловий будинок був зведений у 1907-1908 рр. за проектом Міхала Фехтера для Ремісничої бурси єврейських вихованців ім. Тобіаша Ашкеназі фундації Якуба Германа. Це — типовий приклад архітектури чиншових кам'яниць кінця ХІХ – початку ХХ ст., у декорі якого поєднані мотиви історизму і сецесії.

Історія

На початку ХІХ ст. на місці сучасного кварталу між вулицями Лемківською, Тесленка і Замарстинівською розміщувалися дві ділянки, позначені конскрипційними номерами 175 і 176 (¾), а також частина ділянки 177. Вулиця Лемківська існувала ще у XVIII столітті під назвою вул. Замкова нижня (Untere Schloss Gasse). Вже тоді тут розміщувалася як дерев'яна, так і мурована забудова, а у ХІХ столітті через розміщення з її непарного боку млинів що належали Роберту Домсу, вона протягом тривалого часу називалася Млинарською.

У другій половині ХІХ ст. на парному боці вулиці було лише дві забудовані ділянки — №2 (чи 175 ¾) і №4 (173 ¾). Власником №4 у 1871 р. був Абрагам Бріфер (Abraham Briefer), а у 1889 р. — його спадкоємці. Згодом власники змінилися ще раз: документ за 1895 р. фіксує, що після смерті власниці ділянки №4 Ксавери Адамовської (Ksawera Adamowska), нерухомість мала перейти до її синів, однак через їхнє неповноліття, суд призначив її чоловіка Томаша Адамовського (який мешкав у Самборі) тимчасово розпоряджатися цією нерухомістю до настання повноліття синів (ДАЛО 2/2/494:5).

Сучасна нумерація будинків виникла в кінці ХІХ – початку ХХ ст., коли вищезгадані ділянки поділили на кілька менших. Ділянка що тепер під №6, зберегла старий конскрипційний номер 173 ¾, №4 отримав 513 ¾, №8 — 174 ¾, №10 — 296 ¾, №12 — 285 ¾, №14 — 275 ¾; а крізь ділянку №177 пролягла новостворена вул. Вибрановського (Wybranowskiego, тепер Тесленка).

Частину ділянок, а саме №№4-12, викупив львівський підприємець і меценат Якуб Герман, протягом 1907-1908 рр. він звів тут будинки для ремісничої бурси. Проекти будівель розробив Міхал Фехтер (Michał Fechter). Герман до того вже мав справу з цим архітектором раніше, при будівництві пасажу на сучасній вул. Куліша. Будинки на вул. Леміківській були спроектовані разом і є цілісним комплексом. Їхня архітектура скромна, типова, в дусі історизму із сецесійними декоративними деталями.

Вже у 1908 р. Герман запланував збільшити житловий простір за рахунок прибудови нової офіцини з тилу будинків №10 і 12. Збереглися дві проектні пропозиції 1909 року: архітектора Генрика Сальвера (Henryk Salver) і бюро Станіслава Борковського (Stanisław Borkowski). Сальвер запроектував Г-подібну офіцину із трьома квартирами: однокімнатною і двома двокімнатними (всі зі своїми кухнями) і з туалетами спільного користування (ДАЛО 2/2/494:78-84). У технічному бюро Станіслава Борковського у січні 1909 р. був розроблений проект аналогічної місткості – затверджений 16 травня 1909 (ДАЛО 2/2/494:85-92). Довга переписка між власником і будівельним департаментом магістратом засвідчує наявність невідповідності проектів до чинних будівельних норм (напр. недостатня освітленість приміщень проектованої офіцини).

Після смерті Якуба Германа у 1928 р., будинок №10 перейшов у власність Єврейського ремісничого товариства "Яд Харузім", членом якого він був, а решта будинків стали власністю інших приватних осіб, станом на 1935 р. — Францішек Гофман, Марія Краснопольська, Яніна Долинка.

Під час Голокосту будинок був на території львівського ґетто.

Сьогодні будинок є житловим.

Архітектура

Будівля є типовим прикладом чиншової кам'яниці кінця ХІХ – початку ХХ ст. у Львові. У її декорі поєднані мотиви історизму і сецесії.

Будинок триповерховий, з підвалом і горищем. Має цегляні стіни та циліндричні склепіння у підвалі. Міжповерхові та горищне перекриття, сходи — дерев'яні. Фасади отиньковані, з ліпним декором, балконом із плитою зі штучного каменю на металевих двотаврових консолях, що прикрашені литими кронштейнами. Дах — двосхилий, початково був покритий листами пофарбованої бляхи, які пізніше були замінені на шифер.

У плані будівля Г-подібна із видовженою бічною офіциною. Скраю чільного фасаду розміщений вхід до в'їзних сіней (проїзду), з якого можна потрапити до головної сходової клітки, а також до подвір'я. За оригінальним проектом 1907 р. на першому поверсі розміщувалося три, а на решті поверхів — по чотири квартири. На першому поверсі два помешкання були двокімнатними — у "фронтовому" корпусі будинку (при вулиці). Вхід до них влаштовувався через сходову клітку і спільний передпокій, а також у них була спільна кухня. У офіцині розміщувалася однокімнатна квартира з кухнею і невеликою коміркою, та спільні для усіх мешканців туалети. На другому і третьому поверхах було чотири квартири — ще одна однокімнатна із кухнею розмістилася над проїздом.

Фасад асиметричний, із сімома віконними осями, із вузьким пристінком-ризалітом справа. Композиція фасаду тектонічна: цоколь з фактурою ламаного каменю, поверхня першого поверху рустована та відділена карнизом. Всі прорізи прямокутної форми, вікна мають спрощені-стилізовані обрамлення та сандрики. На крайній правій осі розміщена в'їзна брама, з боків вікна третього поверху — стилізовані капітелі із картушами, вінками та стрічками. Завершений фасад простим карнизом. У металевих ґратах підвальних віконець і огородженні балкона — мотиви необароко.

Персоналії

Жигмунт Едель – Інженер-будівельник, народився 4 квітня 1909 року у Львові в сім’ї службовця Менделя Еделя (Mendel Edel) та Фані Шпігель (Faniа Spiegel). Будинок у гетто, в якому Жигмунт Едель мешкав в часі роботи на Остбан.

Ксавера Адамовська (Ksawera Domicela 1-Underka, 2-Adamowska) — власниця попередньої ділянки №173 ¾ на вул. Лемківській
Томаш Адамовський (Tomasz Adamowski) — чоловік Ксавери Адамовської, житель Самбора, призначений судом розпорядник нерухомістю після смерті дружини до настання повноліття їхніх синів
Станіслав Борковський (Stanisław Borkowski) — архітектор, власник технічного будівельного бюро, у якому був розроблений проект офіцини у 1909 р.
Абрагам Бріфер (Abraham Briefer) —власник попередньої ділянки №173 ¾ на вул. Лемківській
Якуб Герман (Jakób Herman) — львівський єврейський підприємець і філантроп, співвласник пасажу Германів на сучасній вул. Куліша, 23-25 та театру "Новості"
Абрагам Люфт (Abraham Luft) — власник будинку №12 у 1916 р.
Рогатин (Rohatyn) — власник будинку №14 у 1909 р.
Генрик Сальвер (Henryk Salver) — архітектор і будівничий, автор запропонованого проекту офіцини у 1909 р.
Міхал Фехтер (Michał Fechter) — архітектор, автор проекту будинків на вул. Лемківській

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/494
2. "Yad Harutzim" in Lviv
3. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
4. Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
5. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
6. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
7. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
8. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).

Авторка — Ольга Заречнюк