Вул. Кривоноса, 31 – житловий будинок

ID: 2584

Триповерховий рядовий житловий будинок розташовується біля підніжжя Високого Замку. Споруджений у 1911–1913 рр. за проектом Станіслава Данковського з архітектурно-будівельного бюро Зиґмунта Федорського. Він є частиною комплексу чотирьох будинків (№31–37), у декорі яких переважають мотиви середньовічної архітектури.

Історія

Ділянка на місці цілого кварталу між сучасними вулицями Кривоноса, Княжою і Високий замок із приходом Австрійської влади та впровадженням конскрипційної нумерації позначалася №16 4/4. У 1777 р. тут розміщувався дерев'яний будинок. На картах середини ХІХ ст., зокрема на кадастрі 1849 р. та карті 1863 р., на цій ділянці позначено діючу каменярню. У перші роки ХХ ст. цю територію розпарцелювали для забудови чиншовими будинками, що збереглися до сьогодні. Конскрипційний №16 зберігся для будинку на вул. Кривоноса, 31.

У 1860–1870-х рр. власником ділянки (тоді №16 4/4 або вул. Театинська, 23) був Шимон Пшибильський (Szymon Przybylski). На кресленні 1864 р. позначені муровані будинки: житловий — близько центру ділянки та господарський — північніше, біля каменярні. Згідно з проектом 1864 р. їх мав сполучати видовжений коридор, а до господарської будівлі з пивницею і стайнею мали додати кухню із піччю, передпокій, майстерню і дерев'яну веранду (ДАЛО 2/1/5582:40). Подальші креслення свідчать, що цей проект не реалізували. У 1866 р. будівничий Йозеф Мюель (Jos. Mühel) виконав на замовлення власника проект "реставрації господарської будівлі". Згідно з цими кресленнями підвищували стіни споруди, мав бути зроблений новий односхилий дах. Усередині було два приміщення — кімната для інструментів та кімната для сторожа (ДАЛО 2/1/5582:41).

У 1868 р. Йозеф Мюель запроектував шинок, що мав розміститися при дорозі у нижньому куті ділянки. Це мурована одноповерхова будівля з великою залою, кухнею, приміщенням зі сходами та дерев'яною терасою із західного боку. Її розміри без тераси становили 14,22 м на 8,87 м (ДАЛО 2/1/5582:42). Документів, що підтверджують реалізацію цього проекту, не виявлено, проте, починаючи із 1887 р., карти фіксують появу будинку саме у цьому місці. Ймовірно, це шинок або, можливо, чиншовий будинок, що фігурує і на пізніших кресленнях. Згідно із скоровідзами й адресними книгами принаймні у 1889–1897 рр. власником ділянки був Фелікс Левандовський (Feliks Lewandowski), ад'юнкт міської табулі.

У 1902 р. архітектор Ян Шульц виконав проект спорудження туалету на ділянці й підключення його до вуличного колектора. Креслення фіксують чиншовий будинок на куті ділянки (до якого мали прибудувати туалет) і вже розібраний житловий будинок у центрі ділянки (ДАЛО 2/1/5582:36-37).

У 1907 р. власниками ділянки були підприємці Якуб Зільберштейн (Jakób Silberstein) i Шимон Фрей (Szymon Frey). У той час велика територія вже була розділена на окремі невеликі ділянки, на частині з них постали житлові будинки: сьогодні це вул. Кривоноса, 25, 27, 29, та вул. Княжа, 2, 4. На замовлення власників проект будинку на місці сучасного №31 (на ґрунтовій ділянці тоді №5547/4) виконав львівський архітектор Генрик Сальвер (Henryk Salver). Це мала бути триповерхова рядова кам'яниця у сецесійному стилі, Г-подібна у плані (ДАЛО 2/1/5582:39). Через значний перепад висот на ділянці окремо затвердили проект підпірної стіни. Однак всі ці задуми так і не було реалізовано.

До 1911 р. власники викупили ще три ділянки (тепер №№33, 35, 37) і новий проект — на чотири будинки — замовили архітектурно-будівельному бюро Зиґмунта Федорського. Згідно з проектом мали постати два менші будинки (Г-подібні у плані) і два більші (П-подібні у плані). Планувалося розмістити більші у центрі (№33 і №35), а менші — по боках (№31 і №37), що й було затверджено на первісному проекті у червні 1911 р. (ДАЛО 2/1/5582:51). №31 мав мати офіцину з лівого (південного) боку. Згодом у додатковому проекті будинок віддзеркалено і офіцина розмістилася з правого (північного) боку (ДАЛО 2/1/5583:20). Ще пізніше, у серпні 1912 р., затверджено остаточний варіант: два менші будинки, №31 і №33, розміщено поруч — так, щоб разом вони утворювали більше внутрішнє подвір'я, у такий спосіб покращилося б освітлення тильних і офіцинових приміщень.

Будівництво завершили у вересні 1912 р., і власники вже тоді просили дозвіл на заселення будинку (ДАЛО 2/1/5582:28). Однак ще деякий час цокольні приміщення були вологими, і магістрат вимагав виконання робіт з їхнього осушення. Частковий дозвіл на заселення приміщень власники отримали у березні 1913 р.(ДАЛО 2/1/5582:30), а на частину приміщень цоколя — у червні 1913 р. (ДАЛО 2/1/5582:35).

У період від 1939 р. і до сьогодні будинок зазнав перепланувань, однак ззовні змінився незначною мірою. Він продовжує бути винятково житловим багатоквартирним будинком.

Архітектура

Будинок розміщений у рядовій забудові вулиці, є частиною комплексу чотирьох будинків №№31–37, споруджених за комплексно розробленим проектом. Він триповерховий, а решта будинків комплексу – чотириповерхові. Разом із №33 має майже однаковий дизайн, декоративні елементи на фасаді, хоча й відрізняється поверховістю, а також елементами дизайну інтер'єру.

Будинок має три наземні поверхи й підвал. Стіни цегляні; міжповерхові перекриття, сходи, балкони — залізобетонні. Перекриття над нежитловими приміщеннями у підвалі — цегляні склепіння "кляйна", горищні — на дерев'яних балках. Фасади отиньковані, з ліпним декором; дах — двосхилий, із дерев'яними кроквами та покритий листами пофарбованої бляхи.

У плані будинок Г-подібної форми, з однією бічною офіциною. Ширина фасаду згідно з авторськими кресленнями — 15 м, висота поверхів (від рівня підлоги до рівня підлоги наступного поверху) — 3,85 м. Відповідно до авторського проекту на кожному поверсі розміщувалося по дві квартири. На першому поверсі — двокімнатна з передпокоєм, кухнею з коміркою, роздільними туалетом та ванною і доступом до чорнових сходів, а також трикімнатна. На решті поверхів — по дві трикімнатні квартири.

Дизайн фасаду стриманий, у ньому застосовано мотиви середньовічної архітектури. Ледь помітна розрізка швів імітує мурування різновеликим тесаним каменем, а масивні литі декоративні кронштейни балконів нагадують елементи оборонної архітектури. Форма вікон (аркові, лучкові), їхніх обрамлень (втоплені у площину фасаду), слізників є запозиченням з неоготики, неороманського стилю. Вікна на двох центральних осях — біфорії. Портал простий, дверний проріз без обрамлень. Металеві двері виконані у неокласицистичній стилістиці, конструкція — характерна для початку ХХ ст. Над дверима — світлик у формі плечоподібної арки з лучковим завершенням, з автентичним заскленням вузькими скельцями, вставленими у металеві рамки. Частина вікон досі зберігає автентичну столярку, зокрема ширші лучкові вікна є тридільними, з характерним для сецесії декором із невеликими різьбленими вінками зі стрічками. Фасад завершений неордерним карнизом.

Персоналії

др Олександр Бариляк (Aleksander Baryliak) — мешканець будинку, в 1916 р. — начальник ліквідаційного чеського банку, присяжний судовий перекладач чеської мови, у 1935 р. — директор українського кооперативу "Народна торговля".
Володимир Бачинський (Włodzimierz Baczyński) — службовець, мешканець будинку (1935 р.).
Ян Бжура (Jan Bżura)— асистент намісництва, мешканець будинку (1916 р.).
Зиґмунт Бляуштайн (Zygmunt Blaustein)— інженер магістрату, мешканець будинку (1913 р.).
Іґнацій Вайсс (Ignacy Weiss) — асистент іпотечного банку, мешканець будинку (1913 р.).
Евеліна Віттлін (Ewelina Wittlin) — співвласниця будинку у 1935 р.
Йосиф Гайдукевич (Josyf Hajdukiewicz) — інспектор-ветеринар, мешканець будинку (1916 р.).
Ґжеґож Ґорачак (Grzegorz Goraczak) — муляр, мешканець будинку (1935 р.).
Стефан Ґорачак (Stefan Goraczak) — токар, мешканець будинку (1935 р.).
Гелена Димчишин (Helena Dymczyszyn) — вчителька, мешканка будинку (1935 р.).
Станіслав Краус (Stanisław Krauss) — аудитор міської каси, мешканець будинку (1916–1935).
Фелікс Левандовський (Feliks Lewandowski) — ад'юнкт крайової табулі, власник попередньої ділянки №16 4/4 (вул. Театинська, 23) з каменярнею, займала цілий сучасний квартал між вулицями Кривоноса, Княжою і Високий замок — у 1880–1890-х рр.
Роман Палюх (Roman Paluch) — інтроліґатор, мешканець будинку (1935 р.).
Шимон Пшибильський (Szymon Przybylski) — власник попередньої ділянки №16 4/4 (вул. Театинська, 23) з каменярнею, займала цілий сучасний квартал між вулицями Кривоноса, Княжою і Високий замок —у 1860–1870-х роках.
Гелена Рідмюллер (Helena Riedmuller) — вдова лікаря, мешканка будинку (1913, 1916 рр.).
Міхал Слівінський (Michał Śliwiński) — кравець, мешканець будинку (1913 р.).
Антоній Теодорович (Antoni Teodorowicz) — службовець Земського кредитного товариства, мешканець будинку (1935 р.).
Марія Теодорович (Maria Teodorowicz) — магістр фармації(?), мешканка будинку (1935 р.).
Арнольд Фрей (Arnold Frey) — воєводський службовець, мешканець будинку (1935 р.).
Владислав Яніковський (Władysław Janikowski) — службовець, пенсіонер, мешканець будинку (1935 р.).

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/5682
2. ДАЛО 2/1/5683
3. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
4. Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
5. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
6. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
7. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
8. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
9. Wielka księga adresowa Stoł. król. miasta Krakowa, Stoł. król. miasta Lwowa, Stoł. woln. Miasta Podgórza (Kraków, 1909)

Авторка опису — Ольга Заречнюк