Вул. Крушельницької, 11 – житловий будинок

ID: 2454

Кам’яниця, включена у тракт щільної забудови, П-подібна в плані – зразок архітектури пізнього історизму (1890–1891). Стильовий характер деталей виявляє тяжіння до мотивів необароко. На проекті стоять підписи двох відомих львівських архітекторів кін. ХІХ ст.: Людвіка Балдвіна-Рамулта та Юліана Цибульського. Використовується як багатоквартирний житловий дім зі спа-клубом на 1-му поверсі та у цоколі. Пам'ятка архітектури (охор. № 1082-М).

Історія

Станом на 1880-ті рр. на середньому відрізку тракту забудови, прилеглої до південно-східної межі Єзуїтського саду (суч. Парку ім. І. Франка), лежала ділянка, власником якої був др. Северин Новінський (Nowiński). Ця парцеля, означена конскр.№644 2/4, мала форму смуги, що перетинала квартал від вул. Крашевського (суч. Крушельницької) до вул. Сикстуської (Дорошенка).

Близько 1890 р. Новінський продав північну половину цієї смуги (з боку вул. Крашевського) Адольфу Барону (Baron), який мав намір будувати тут чиншовий дім (ДАЛО 2/1/6458:7). Відповідний архітектурний проект був затверджений резолюцією магістрату 4 вересня 1890 року (ДАЛО 2/1/6458: 9, 10). На затверджених планах стоять 2 підписи: Людвіка Балдвіна-Рамулта (Baldwin-Ramult) та Юліана Цибульського (Cybulski) – відомих львівських буд.-арх. кінця ХІХ ст. Завершення будівельних робіт було зафіксоване 1 листопада 1891 року (ДАЛО 2/1/6458:21). Того ж року кам’яниця Барона отримала власний конскр.№1059 2/4.

Ще до затвердження архітектурних планів Барон мав конфлікт із власником сусідньої ділянки, др. Владиславом Балько (Balko), через порушення норм користування граничним муром (ДАЛО 2/1/6458:3). Із завершенням будівництва, 1892 р., виникла нова конфліктна ситуація: на краях своїх офіцин (флігелів) Барон самочинно пробив віконні отвори, що виходили на сусідські парцелі (ДАЛО 2/1/6458:56). Врешті-решт контрактом купівлі-продажу від 26 липня 1893 року Адольф Барон продав новозбудовану кам’яницю Cофії Єловіцькій (Jełowicka) (ДАЛО 2/1/6458:62).

1903 р. Єловіцька провела реконструкцію 1-го поверху з переробкою вікна на вхідні двері. Як наслідок, житловий покій перетворився на приміщення торгового призначення. Проект виконував арх. Альфред Захаревич (Zachariewicz) (ДАЛО 2/1/6458:22, 26).

З 1927 р. будинок перейшов у власність подружжя Юзефа та Міхаліни Козловських (Kozłowski), чий син, Антоній Козловський, виконував обов’язки "адміністратора реальності" (ДАЛО 2/1/6458:32). Відомо, що 26 березня 1935 року в кам’яниці трапилася пожежа (ДАЛО 2/1/6458:32). Архівні документи кін. 1930-х рр. – переписка з міською управою стосовно технічного стану – засвідчують, що на той час будівля належала вже іншому власнику, Вальтеру Каролю (Karol) (ДАЛО 2/1/6458:48).

Зараз будинок №11 на вул. Крушельницької використовується як багатоквартирний житловий дім. Частину 1-го поверху та цоколь займає спа-клуб.

Архітектура

Кам’яниця займає ділянку прямокутної форми, розташовану навпроти південно-східної межі Парку ім. І. Франка. Корпус включено у тракт периметральної забудови видовженого кварталу, окресленого трасами вул. Крушельницької, Каменярів, Дорошенка та Словацького. Брандмауери щільно прилягають до граничних стін сусідніх домів №№ 9 та 13, внутрішній двір межує з подвір’ям буд. №48 на вул. Дорошенка. Триповерхова будівля стоїть на схилі, на підйомі вулиці. У підвищеному цоколі східної половини корпусу влаштовано цокольний півповерх.

Симетричний чільний фасад на 9 віконних осей, з виступами пристінків по боках, орієнтовано за регуляційною лінією. Центр акцентований аркою в’їзної брами та балконом 2-го поверху, консолі якого оздоблено стукковими картушами і волютами. Ще два балкони, з півкруглими в плані платформами, встановлено на 3-му поверсі. Вікна верхніх поверхів мають профільоване обрамування з декоративними замковими каменями у завершеннях. Над спарованими вікнами пристінків компонуються заокруглені сандрики з вписаними вазонами. Рустований нижній ярус фасадної стіни відокремлено вузьким карнизом. У стильовому характері ліпних та кованих деталей виявляється тяжіння до мотивів необароко.

П-подібний у плані корпус складається з фронтального блоку, в якому розміщено 2 тракти кімнат, та двох коротких офіцин, що охоплюють невелике замкнене подвір’я. До подвір’я веде наскрізний проїзд, що перетинає корпус головного будинку по центру. У проїзді влаштовано вхід до прямокутної в плані парадної сходової клітки. На краях офіцин розташовані допоміжні сходи. Первісним архітектурним проектом передбачалося розміщення двох помешкань на кожному поверсі, з внутрішнім плануванням за принципом анфілади. Зараз частина приміщень 1-го поверху та цоколя пристосовані до функцій спа-салону.

Персоналії

Адольф Барон (Adolf Baron) – власник частини ділянки Новінського з 1890 р., у 1891 р. звів тут кам’яницю (конскр.№1059 2/4) за проектом Людвіка Рамульта та Юліана Цибульського, конфліктував із власниками сусідніх ділянок.
Альфред Захаревич (Alfred Zachariewicz) – архітектор, автор проекту реконструкції 1-го поверху з переробкою вікна на двері.
Антоній Козловський (Antoni Kozłowski) – син Юзефа та Міхаліни Козловських, виконував обов’язки "адміністратора реальності".
Вальтер Кароль (Walter Karol) – власник будівлі на кін. 1930-х рр.
Владислав Балько (Władysław Balko) – доктор, власник сусідньої ділянки з Адольфом Бароном, конфліктував з останнім через порушення норм користування граничним муром.
Людвік Бальдвін-Рамулт (Ludwik Baldwin-Ramult) – відомий львівський будівничий-архітектор, співавтор проекту кам’яниці конскр.№1059 2/4.
Міхаліна Козловська (Michalina Kozłowska) – дружина Юзефа Козловського, співвласниця будинку з 1927 р.
Северин Новінський (Seweryn Nowiński) – доктор, власник ділянки конскр.№644 2/4 у 1880-х рр.
Софія Єловіцька (Zofia Jełowicka) – власниця ділянки з кам’яницею з 1893 р., 1903 р. переробила вікно 1-го поверху на вхідні двері за проектом Альфреда Захаревича.
Юзеф Козловський (Józef Kozłowski) – разом із дружиною був власником будинку з 1927 р.
Юліан Цибульський (Julian Cybulski) – відомий львівський будівничий-архітектор, співавтор проекту кам’яниці конскр.№1059 2/4.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/6458.

Автор запису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин