...

Вул. Кравчука, 08 – житловий будинок

ID: 2470

Один із колишніх будинків інженера Францішка Ґоломба (сина архітектора Анджея Ґоломба), збудований на вул. Кравчука архітектором Авґустом Богохвальським у 1906–1907 рр. У загальному вистрої фасаду в стилі історизму будинок вирізняється окремими сецесійними деталями ліпнини, ковальства дверей, а також унікальними збереженими сецесійними розписами вестибюлю та сходової клітки. Пам'ятка архітектури (Ох. № 1073-М).

Історія

1900 р. — прокладення вул. Кравчука (вул. Боніфратів).
3 лютого 1906 р. — власник Францішек Ґоломб просив дозволу на будівництво
19 лютого 1907 р. — власник Францішек Ґоломб просив дозволу на заселення будинку.
27 липня 1907 р. — засвідчення магістратом завершення будівництва.
1920-1930‑ті рр. — перепланування другого та третього поверхів із влаштуванням трьох помешкань на кожному поверсі (замість двох).

Вулиці Кравчука, Севастопольська, Верхратського постали на межі ХІХ–ХХ ст. завдяки діяльності архітектора та підприємця Анджея Ґоломба (Andrzej Gołąb) (Мельник, 2011). Так, на детальному плані Львова Ю. Хованця 1892 р. територія за колишнім військовим шпиталем виглядає незабудованою та засадженою деревами; на плані Ю. Хованця 1895 р. вже з’явилася прокладена вул. Гофмана (сучасна вул. Чехова). І лише на плані 1900 р. фігурують три ще не названі паралельні вулиці (сучасні вулиці Кравчука, Верхратського, Севастопольська), що відгалужуються від вул. Гофмана. Парцеляцію цих вулиць ще не показано.

Отже, вул. Кравчука була прокладена близько 1900 р. одразу за колишнім військовим шпиталем, що був добудований до колишнього монастиря Боніфратів. Відповідно до 1946 р. вулиця мала назву ордену Боніфратів і була забудована у 1900–1908 рр. за проектами Августа Богохвальського. Натомість Анджей Ґоломб, який помер у 1903 р., не брав безпосередньої участі в проектуванні архітектури забудови вул. Кравчука, як це стверджується в окремих джерелах (наприклад, Мельник, 2011). Можливо, роль Анджея Ґоломба полягала в розплануванні ділянок відповідно до сусідніх вулиць. Замовником та власником будівель на вул. Кравчука став син архітектора — інженер Францішек Ґоломб, про що свідчать архівні справи та монограма "GF" на картушах будинку № 4.

У 1946 р. вулицю перейменували на честь Костянтина Ціолковського — основоположника теоретичної космонавтики. У 1993 р. її назву змінили на пошану математика Михайла Кравчука, дійсного члена НТШ та УАН, репресованого у 1937 р.

Історія будинку № 8 на вул. Кравчука починається 3 лютого 1906 р., коли власник Францішек Ґоломб, старший інженер намісництва, просив дозволу на будівництво триповерхового будинку (конскр. № 367 4/4 (потім надано конскр. № 908 4/4)) на ґрунтовій парцелі 6459/9. На той час вулиця ще не мала назви, оскільки Ґоломб описував її розташування (як бічна від вул. Гофмана за військовим шпиталем). У цьому ж верненні Ф. Ґоломб зазначив, що він є власником сусідніх парцель на цій вулиці, а власниками парцелі (конскр. № 856 4/4 (ґрунтова 6459/16)), що прилягає з південного боку (тобто з вул. Верхратського), були Северин та Амелія Ричковські (Seweryn, Amelia Ryczkowski). На той час будинок № 6 вже був збудований, оскільки граничний мур із ним на проектних кресленнях № 8 вже фігурував як існуючий (ДАЛО, 2/3/594:15, 16). Намагаючись прискорити затвердження проекту, Францішек Ґоломб зазначив, що планування будинку № 8 є ідентичним раніше затвердженому проекту планування будинку № 6.

19 липня 1907 р. власник Ф. Ґоломб в одному документі одразу просив дозволу на заселення двох будинків — № 8 (конскр. № 908 4/4) та № 10 (конскр. № 909 4/4) на вул. Боніфратів (ДАЛО, 2/3/594:13).

17 липня 1907 р. перевірено водогін та взято проби на тиск, внаслідок чого дано дозвіл на використання водогону в будинку (ДАЛО, 2/3/594:15). 27 липня 1907 р. магістрат засвідчив, що будівництво кам’яниці № 8 завершене (ДАЛО, 2/3/594:12).

Усі проектні креслення підписані Авґустом Богохвальським (без зазначення "архітектор" чи "будівничий"), Францішком Ґоломбом, Северином та Амелією Ричковськими (ДАЛО, 2/3/594:15, 16).

У 1920–1930‑х рр. проведено перепланування двох помешкань другого та третього поверху на три помешкання меншої площі та комфортності. Підтвердження цього факту в архівній справі немає, але це може бути обґрунтовано натурними дослідженнями. Усі три входи мають ідентичне обрамлення з супрапортом, але на центральному (новішому) вході немає сецесійних деталей, присутніх на всіх інших дверях будинку — поштові та віконечка. Тому можна стверджувати, що перепланування відбулося після періоду сецесії й до радянського періоду, а саме у 1920–1930‑х рр., коли майстри могли фахово виконати портал у стилістиці інтер’єру, але не стали дублювати вишукані сецесійні деталі, можливо, і так непотрібні в дешевшому помешканні.

Сьогодні будинок залишається повністю житловим. Його внесено до переліку пам'яток архітектури місцевого значення (Ох. № 1073-М).

Архітектура

Початково кам’яниця збудована як чиншова (прибуткова), де помешкання усіх поверхів здавалися в оренду виключно для житла. Будинок зберіг свою функцію.

Будинок розташований посередині рядової забудови парної сторони вул. Кравчука, фасади якої демонструють перехід від пізнього необарокового історизму до ранньої сецесії. З боків будинок сусідить з № 6 і № 10, а з тильного боку межує з ділянкою будинку № 9 по вул. Верхратського. На іншій стороні вул. Кравчука є великий озеленений комплекс Центрального військового клінічного госпіталю, добудований у 1970‑х рр. до військового шпиталю після реконструкції монастиря Боніфратів.

Будинок триповерховий, двотрактовий, без офіцини, накритий двосхилим дахом. У плані будинок має форму квадрата з невеликим виступом справа в глибину ділянки. Ширина (по головному фасаді) становить 15,5 м, глибина без виступу — 14 м, а з виступом — 20,2 м. Таким чином, будинок утворює в плані своєрідну Г-подібну форму. Сусідній будинок № 10 має ідентичне планування, обернене дзеркально. Об’єднані П-подібні форми будинків №№ 8 та 10 разом з ідентичної форми будинками №№ 9 і 11 на вул. Верхратського утворюють спільне досить велике подвір’я правильної прямокутної форми. Такий прийом на вул. Кравчука вперше був застосований при спорудженні сусіднього будинку № 6, який має спільне подвір’я з будинком № 4 на вул. Кравчука та №№ 5, 7 на вул. Верхратського. Отже, метод об’єднання чотирьох дзеркально розташованих ділянок поширився при подальшому плануванні вулиць Кравчука, Верхратського та Севастопольської на межі ХІХ–ХХ ст. Але, незважаючи на модернізований підхід до планування простору, архітектори ще не могли відмовитись від Г-подібної форми плану, що наслідує характерне для Львова планування з офіцинами. Уникнути цього можна було б, дещо збільшивши ширину ділянки, проте парцеляція вулиць була вже закладена раніше.

На основі авторських креслень, затверджених магістратом у 1905 р., проведений аналіз планувальної та конструктивної схеми будинку. Так, висота першого поверху будинку — 4,85 м, другого і третього поверхів — 3,5 м (між перекриттями), підвалів — 3,3 м. Будинок розташований на похилій ділянці з невеликим підйомом від низу до верху вул. Кравчука та значним ухилом до подвір’я, через що від майданчику першого поверху влаштовано сходовий марш для виходу в двір.

Завдяки правильній формі ділянки усі приміщення мають правильну форму прямокутника чи квадрата. Вхідна зона будинку складається з порталу входу, вестибюлю зі сходовим маршем з 8 сходинок, який провадить до ширшої двомаршевої сходової клітки, вписаної в прямокутник. Усі ці приміщення запроектовані на одній композиційній осі, перпендикулярної до фасадної стіни та зміщеної вправо від головної осі симетрії, вираженої на фасаді.

Незважаючи на невеликі розміри та відсутність офіцин, у будинку влаштовано другу сходову клітку (т. зв. "чорну"), розташовану в торці Г-подібного виступу, що виходить на подвір’я. Ця сходова клітка сполучається з головною сходовою кліткою балконами-галереями, що опоясують тильний фасад.

Конструктивний каркас будинку утворений зовнішніми стінами, стінами сходових кліток та внутрішньою несучою стіною, що членує будинок на два тракти. На кресленні перетину будинку простежується поступове полегшення несучих стін знизу догори, що складає різницю вдвічі за товщиною у порівнянні зі стінами підвального та горищного поверхів (ДАЛО, 2/3/594:13).

З торців майданчиків головної сходової клітки розташовані входи до помешкань, по два на кожному поверсі. Ліворуч розташоване більше за площею, трикімнатне помешкання, що ділиться широким довгим коридором на два тракти — з двома кімнатами, що орієнтовані на головний фасад, спальнею та кухнею — на тильний фасад. Хоча ванна розташована на осі коридору, вхід до неї влаштовано зі спальні. У кінці коридору натомість запроектовано гардероб із двома шафами. У правильну прямокутну форму плану кухні вписане невелике приміщення санвузла, вхід до якого влаштовано з коридору, справа від входу до квартири. Мийка та плита на кухні примикають до стіни санвузла, що дозволило об’єднати вентиляційні та каналізаційні канали кухні та санвузла. З кухні влаштовано вихід на балкон тильного фасаду.

Праворуч від сходової клітки розташоване  двокімнатне помешкання, що має меншу площу та менш комфортне планування через витягнуту форму плану. Аналогічно, як в іншому помешканні, коридор (тут невеличкий) також членує простір на два тракти, де одна кімната орієнтована на головний фасад, а друга (спальня) — на бічний фасад. Зі спальні влаштовано вхід до ванни, а на протилежному кінці спальні запроектовано вихід у кухню, з якої є вхід до санвузла. На протилежному кінці кухні є вихід на "чорну" сходову клітку. Планування цього помешкання має ряд недоліків, головним із яких є наявність прохідної єдиної спальні з вікном на транзитний балкон, а також віддаленість санвузла від входу до помешкання, мінімальна площа кухні, гірша інсоляція приміщень тощо.

Кожна житлова кімната цих двох помешкань обладнана піччю.

На другому та третьому поверхах влаштовано три входи, що провадять до перепланованих трьох помешкань меншого розміру та комфортності.

Чотиривіконний триповерховий фасад будинку має симетричну композицію, з незначним відхиленням через зміщення вправо порталу входу. Необарокова стилістика фасаду дещо трансформована під впливом сецесії, який виявився у площинності та певній стилізації архітектурного декору, а також в окремих елементах ліпнини, як, наприклад, замки вікон першого поверху з пальмовим листям та дракони, що обрамлюють світлик над порталом, а також у кованій сецесійній брамі. Перший поверх почленований дошковим рустом та відокремлений невеличким ґзимсом від інших поверхів. Площини другого та третього поверхів ризалітів об’єднані іонічними пілястрами колосального ордеру. Фасад увінчаний антаблементом із фризом, у якому влаштовані горищні віконечка, та традиційним карнизом з іоніками та модульйонами. Вікна першого поверху мають обрамлення з "вушками", обрамлення вікон другого поверху увінчані сандриком зі зустрічними волютами та картушем між ними, вікна третього поверху мають прямокутне профільоване обрамлення із замковим каменем у вигляді картушу та кронштейнами в основі. Над і під вікнами другого поверху влаштовано дзеркала. Площина стіни другого  та третього поверхів ризалітів почленована дощатим рустом, а заглиблена частина фасаду є гладенькою.

Центральна вісь будинку підкреслена бічними ризалітами, а також двома невеличкими балконами другого поверху, що спираються на кам’яні кронштейни. Огородження балконів гнуте, коване з метричним візерунком із кіл та волют.

В окремих вікнах першого та третього поверху збереглась автентична столярка з широкими різьбленими стовпчиками, декорованими акантовим листям із китицями.

Спостерігається значна відмінність запроектованого фасаду (ДАЛО, 2/3/594:13) з реалізованим. Зокрема за проектом бічні ризаліти мали увінчуватись увігнутими фронтонами з високим аттиком між ними. Додатково силует фасаду мали збагачувати вази, що фланкували фронтони, а також кулі на аттику. На тих фронтонах мали бути великі вікна увігнутої сецесійної форми. Пілястри ризалітів повинні були увінчуватись рокайлями, сандрики над вікнами другого поверху мали бути трикутними, а балкон мав би бути один довгий, з кам’яними балясинами. Проте загальні пропорції елементів та їхнє співвідношення залишені незмінними.

Доступні для огляду інтер’єри вестибюлю та сходової клітки запроектовано у стилі пізнього історизму (про що свідчать дерев’яні двері, супрапорти та сходи) і декоровано в стилі декоративної сецесії (розписи, плитка підлоги, бронзові деталі на дверях).

Так, у вестибюлі будинку збереглось живописне панно стелі. Композиція панно є класичною, з центральною поздовжньою віссю, обрамоване бордюром із вплетеними гілочками та пятипелюстковими квітами шипшини. По торцях розташовані вази з букетами з маків та бузку, а у центрі — велика розета, виконана у гризайльній техніці. Розету обрамлено пишним трояндовим вінком. Ускладнений викривлений силует бордюру, додаткові лінії змінної кривизни, наявність контуру на всіх елементах є характерними для розписів декоративної сецесії. У розписі гармонійно поєднуються натуралістичний та стилізований прийоми зображення рослин. Палітра розпису складається з поєднання пастельних відтінків золотого, фіолетового, рожевого, зеленого та голубого на світлому тлі.

З вестибюлю кам’яними сходами крізь внутрішні двері з панелями буазері потрапляємо до дерев’яної сходової клітки. Візерунок кованого огородження сходів та балконів головного фасаду є ідентичним. Узагальнений візерунок огородження з характерними колами та завитками зображений навіть на проектному кресленні перетину (ДАЛО, 2/3/594:14). Підлога вестибюлю та сходового майданчику першого поверху вимощена поширеною в львівських сецесійних інтер’єрах мозаїчною плиткою зі свастиками у вишуканій сіро-зеленій гамі на білому тлі. Сходові майданчики верхніх поверхів мають паркетну дубову підлогу.

Тафльовані двері входів до квартир мають дерев’яне обрамлення, увінчане необароковим супрапортом у вигляді криволінійного сандрика з волютами та картушем у центрі. На полі картуша зображений геральдичний імперський орел із короною (Reichsadler). На дверях прикріплено вишукані сецесійні деталі, характерні для всіх будинків вулиці: бронзові поштові скриньки та вмонтовані бронзові віконечка. Поштові скриньки криволінійних абрисів виконані у вигляді рельєфних граційно вигнутих орлів на торцьованому тлі, а віконечка — у вигляді стилізованої ажурної квітки, вписаної в квадрат. Ці деталі оздоблюють лише двері входів до помешкань, розташованих по торцях сходових майданчиків, тобто помешкань, що відповідають авторському плануванню 1906 р.

Нижні площини сходових маршів також оздоблені сецесійними розписами, що є єдиним збереженим прикладом такого їхнього розташування в львівській архітектурі. Прямокутне поле обрамлене складно увігнутими блідо-зеленими стеблами та листям змінної товщини, що в поєднанні зі стилізованими ніжно-фіолетовими квітами утворює вишуканий сецесійний візерунок на світлому тлі.

Стеля сходової клітки оздоблена розписом, аналогічним за тематикою та колористикою розпису у вестибюлі. Більші розміри поля розпису дозволили ускладнити композицію введенням додаткових рослинних та геометричних елементів.

 

Розписи перебувають у незадовільному стані через забруднення, недбале пофарбування стін, а також протікання даху (на стелі сходової клітки).

Персоналії

Авґуст Богохвальський (August Bogochwalski) (1864–1909) — львівський архітектор, який спорудив ряд будівель у Львові у стилі пізнього історизму та сецесії, в тому числі житлові будинки №№ 4-14 на вул. Кравчука.
Анджей Ґоломб (Andrzej Gołąb) (1837–1903) — львівський архітектор, власник великої будівельної фірми, провадив активне будівництво житлових будинків в стилі історизму в 1887–1903 рр. у Личаківській дільниці Львова.
Северин та Амелія Ричковські (Seweryn ta Amelia Ryczkowski) — власники у 1906 р. парцелі (конскр. № 856 4/4) на вул. Верхратського, що межує з тильного боку з будинком № 8 на вул. Кравчука.
Францішек Ґоломб (Franciszek Gołąb) — син Анджея Ґоломба, старший інженер намісництва у Львові, замовник проекту й перший власник будинку.

Джерела

Авторка опису — Тетяна Казанцева