Вул. Кравчука, 14 – житловий будинок

Початково кам’яниця збудована як чиншова (прибуткова), де помешкання усіх поверхів здавалися в оренду виключно для житла. Будинок зберіг свою функцію.

Будинок розташований у кінці рядової триповерхової забудови парної сторони вул. Кравчука, на розі з вул. Чернігівською. З правого боку будинок сусідить з № 12 на вул. Кравчука, а з лівого боку — з будинком, розташованим на розі вулиць Чернігівська / Верхратського, 15. Вулиці Кравчука та Верхратського споруджені в змішаній стилістиці пізнього історизму та ранньої сецесії. На іншій стороні вул. Кравчука є великий озеленений комплекс Центрального військового клінічного госпіталю, добудований у 1970‑х рр. до військового шпиталю після реконструкції монастиря Боніфратів. Розташовані навпроти чотириповерхові будинки №№ 15, 17 на вул. Чернігівській споруджені у стилі функціоналізму.

На основі авторських креслень, затверджених магістратом у 1905 р., проведений аналіз планувальної та конструктивної схеми будинку. Так, будинок триповерховий, двотрактовий, без офіцини, накритий двосхилим дахом. Через наріжне розташування будинок має складну конфігурацію в плані з розташуванням довшої сторони по вул. Кравчука та дещо коротшої — по вул. Чернігівській. При граничному мурі з № 12 на вул. Кравчука будинок має невеликий виступ в глибину ділянки. Будинки №№ 12, 14 на вул. Кравчука та №№ 11-а, 15 на вул. Верхратського разом утворюють спільне досить велике подвір’я неправильної форми.

Висота між перекриттями всіх поверхів — 3,5 м; підвалів — 2,9 м. Будинок розташований на похилій ділянці з підйомом від низу до верху вул. Кравчука та незначним ухилом до подвір’я.

Незважаючи на складну конфігурацію будинку, фактично всі приміщення мають правильну форму прямокутника. Вхід до будинку влаштований із вул. Кравчука, приблизно посередині фасаду. Сходинками вестибюлю потрапляємо до двомаршевої сходової клітки, розташованої під кутом до вестибюлю, з напрямком підйому, перпендикулярним до фасаду на вул.  Чернігівській. Таке розташування дало можливість організації трьох входів до помешкань: двох — з майданчика сходової клітки і третього — по балкону, на який потрапляємо з того ж майданчика.

Незважаючи на значно більші розміри будинку (порівняно з іншими на вул. Кравчука), друга сходова клітка тут відсутня. Конструктивний каркас будинку утворений зовнішніми стінами, внутрішньою несучою стіною, що членує будинок на два тракти, а також, з огляду на значну протяжність будинку, кількома внутрішніми стінами, перпендикулярними до фасадних (в тому числі стінами вестибюлю та сходової кліток). На кресленнях перетинів будинку простежується поступове полегшення несучих стін знизу догори, що складає різницю вдвічі за товщиною у порівнянні зі стінами підвального та горищного поверхів (ДАЛО, 2/3/597:11, 12).

Так, на кожному поверсі запроектовано три трикімнатні помешкання різної величини та комфортності. Очевидно, найбільш престижним було помешкання, орієнтоване вікнами на вул. Чернігівську (житлові кімнати) та на подвір’я. Зі сходового майданчика заходилось до довгого передпокою, розташованого перпендикулярно до входу, вздовж стіни сходової клітки. Одразу навпроти входу була розташована велика, правильної форми кухня, освітлена, як і передпокій, вікнами у подвір’я. Далі після кухні містився санітарний блок, що складався з окремого санвузла, до якого заходилось з передпокою, та ванної кімнати з традиційним входом зі спальні. Передпокій провадив до прохідної вітальні, з якої на дві сторони були розташовані кімнати — спальня та, очевидно, кабінет. Помешкання обладнано печами: окремою в спальні та спільною  у вітальні та кабінеті.

Дещо менш зручним було помешкання, розташоване в наріжнику, зрізаний кут якого обумовив неправильну форму окремих приміщень. Так, зі сходового майданчика відвідувач потрапляв до довгого неосвітленого передпокою, розташованому паралельно фасадній стіні на вул. Кравчука. В утвореному трикутнику між стінами передпокою та сходової клітки були розташовані ванна кімната та санвузол, для освітлення яких запроектовано дводільне віконечко на сходову клітку. З передпокою були влаштовані входи до невеликої кухні (одразу навпроти входу в помешкання) та до двох кімнат, що виходили вікнами на різні фасади. До найбільшої наріжної кімнати, яка, очевидно, слугувала вітальнею, можна було потрапити з будь-якої кімнати. Незвичним у цьому помешканні було розташування кухні зі сторони головного фасаду та досить ізольована система входів до кімнат. Усі кімнати обладнані окремими печами, зокрема великою фасадною піччю у вітальні (з панно). За словами власників, окремі печі збережені.

На сходовому майданчику, традиційно для львівської архітектури, був запроектований вихід на балкон-галерею, який провадив до третього помешкання. Розташоване при граничному мурі з № 12 на вул. Кравчука це помешкання є найменш зручним. З балкону — вхід одразу до більшої кімнати, яка, вочевидь, слугувала як передпокоєм, так і вітальнею. Звідти можна було потрапити до менших — кабінету та спальні, з якої влаштовано вхід до ванної кімнати. Ці приміщення виходили вікнами на головний фасад. Вітальня та кабінет мали спільну піч, а спальня — окрему. Санітарний блок та кухня розташовувались у виступі вздовж граничного муру з № 12 в глибину ділянки. Якщо до ванної вхід був влаштований зі спальні, то входи до кухні та санвузла були запроектовані з балкону. Таке незручне планування зумовило добудову тамбуру, виконану в теперішній час. Проте суцільне його обличкування (на трьох поверхах) пластиковою вагонкою спотворило вигляд історичного подвір’я.

Первинно за задумом архітектора, як і решта будинків вул. Кравчука, фасади цього наріжного будинку мали бути вирішені в необароковій стилістиці (з елементами бідермайєру), як це представлено на проектному кресленні (ДАЛО, 2/3/597:12). Подібна архітектурна мова (як на проекті) використана при реалізації фасадів будинків №№ 8-10 на вул. Кравчука. Згідно з проектом нижній ярус та пілястри другого та третього поверхів мали б членуватись дошковим рустом, а з’єднані обрамлення вікон увінчуватись криволінійними сандриками. Натомість у процесі будівництва смаки архітектора змінилися, і метрична композиційна схема історизму зазнала деякої трансформації. Нове оздоблення фасаду в стилі декоративної сецесії мало певні зв’язки з неоренесансним декором, зокрема були нарешті реалізовані стилізовані неоренесансні сандрики, присутні на проектних кресленнях фасадів усіх будинків вулиці (ДАЛО, 2/3/593:4; ДАЛО, 2/3/594:13; ДАЛО, 2/3/595:11; ДАЛО, 2/3/596:14).

Так, композиція фасаду складається з двох крил — семивіконного фасаду на вул. Кравчука та пятивіконного на вул. Чернігівський. Зрізаний наріжник підкреслений ризалітом, увінчаним парапетом із півкруглим аттиком.

Завдяки значному підйому до вул. Чернігівської будинок стоїть на досить високому цоколі. Площина першого поверху до середини вікон почленована горизонтальною розрізкою, що завершена ліпним фризом із закручених галузок (можливо калини). Через значну протяжність силует фризу урізноманітнений метрично розташованим листям, що рельєфно виділяється на гладенькій стіні. Обрамований бузковим гіллям циркульний портал входу розташований приблизно посередині фасаду з вул. Кравчука, проте це не створює жодної композиційної осі. Єдиний балкон цього фасаду розташований на другому поверсі праворуч від входу. Отвори розташовані зі складним ритмом, в якому поєднуються ширші вікна, розташовані на різних відстанях, а також два спарених вузьких вікна на ризаліті. Така композиція фасаду вказує на освоєння сецесійного принципу проектування зсередини назовні, оскільки узгоджується з внутрішнім плануванням та не потребує створення типового симетричного фасаду.

Перефразування ренесансних прийомів також позначилось в горизонтальному поділі фасаду на поверхи. Так, перший поверх відокремлений від верхніх ґзимсом, перекриття між другим і третім поверхами позначено кількома рядами горизонтальних смуг, а над вікнами третього поверху влаштовано фриз із квадратів, що стилізують поширену в період сецесії керамічну плитку.

Обрамлення вікон другого і третього поверхів об’єднані по вертикалі. Над вікнами другого поверху влаштовано стилізовані трикутні сандрики, заповнені ліпниною у вигляді гілок бузку, що звисають навколо вікон. Дзеркала під вікнами другого поверху декоровані овальними вінками з гілок бузку. Вікна третього поверху обрамлені стилізованими пілястрами, на які спираються кронштейни, що підтримують карниз будинку. Застосування рослинного декору підпорядковано строгій ієрархії: він розташований на визначених місцях — кронштейнах, фризах, окремих дзеркалах, виділяючись на гладенькій площині стіни. Зокрема єдиним декоративним елементом глухого наріжника є медальйон, розташований на рівні третього поверху згідно з сецесійним принципом зростання інтенсивності декору догори. Цей гладенький медальйон, так само як і кругле наскрізне віконечко аттику, обрамлений улюбленим у сецесії гіллям плакучої верби, перев’язаним стрічками.

Композиційним акцентом фасаду є ковані елементи огородження балконів, дашків, вхідних дверей, ґраток на цокольних віконечках. Особливої уваги заслуговують кронштейни, що підтримують дашки над балконами фасаду з вул. Чернігівської. Такі елементи є фактично втрачені у львівській архітектурі. Усі ковані елементи виконані в стилістиці орнаментальної сецесії, що поєднує кола, звивисті лінії змінної пружності та паралельні потрійні лінії.

В окремих вікнах будинку збережено автентичну столярку.

У фасадах цього наріжного будинку, незважаючи на стриманість у застосуванні декору, реалізований найбільш творчий підхід до засад проектування у стилі декоративної сецесії (порівняно до інших фасадів вул. Кравчука).

Доступні для огляду інтер’єри вестибюлю та сходової клітки вирішені в стилі декоративної сецесії. Надзвичайно пишне оздоблення демонструє поширений у той час принцип синтезу мистецтв та єдності утилітарного й прекрасного. Так, у вестибюлі будинку плафон стелі оздоблений вклеєним олійним панно з романтично-пасторальним краєвидом. Такий прийом є унікальним для житлової архітектури Львова. Стіни вестибюлю оздоблені рельєфними медальйонами з ліпними квітковими гірляндами під ними. У медальйонах зображено букети бузку у вазах, що, вочевидь, слугувало продовженням "бузкової" теми фасаду. На жаль, автентичні живописні вставки цілковито перемальовані під час ремонту.

На верхньому майданчику вестибюлю та першому поверсі сходової клітки збережено мощення підлоги мозаїчною плиткою із сіро-зеленими свастиками на білому тлі (аналогічно, як у будинках №№ 8, 12). Простір вестибюлю традиційно відокремлений від сходової клітки дерев’яними дверима з панелями буазері. На склі горизонтального вікна над дверима нанесений витравлений фактурний візерунок звивистих стебел із квітами на прозорому тлі. Подібне вікно (але з дещо іншим візерунком) також збереглось у будинку № 10, з чого можна зробити висновок про ідентичне оздоблення таких вікон в усіх будинках вулиці.

Сходова клітка будинку є дерев’яною. Коване огородження сходів складається з прутів, об’єднаних колами та завитками, що є ідентичним огородженню сходів у будинках №№ 10, 12 на вул. Кравчука. Стіни сходових майданчиків також декоровані вищезгаданими медальйонами з букетами бузку. Оскільки сходова клітка не має вікон, то запроектоване її штучне освітлення (автентичні світильники не збереглися).

Усі нижні площини сходових маршів оздоблені розписами. На жаль, внаслідок нефахового ремонту вишукану сецесійну колористику зруйновано, деякою мірою передано лише композиційну схему. На сходовому марші, що веде до подвір’я, збереглися частково змиті автентичні розписи, що дають можливість проаналізувати їхню композицію та, певною мірою, колористику. Композиційна схема цих розписів є дещо подібною до розписів у будинку № 10. Лінійне обрамлення панно на торцях розгалужується у звивистих переплетеннях, з яких проростають пагони з квітами й листям, які, лінійно видовжуючись по довжині панно, утворюють в центрі вінок-розету. У розписах поєднуються зелений, охристий та бордовий кольори із золотим контуром на світлому (не білому!) тлі.

Дерев’яні тафльовані двері до помешкань обрамлені поширеними у львівських інтер’єрах на початку ХХ ст. сецесійними супрапортами. У центрі зображена асиметрична постать хлопчика, що сидить, спершись, в оточенні квітів маків, що обрамлюють його голівку та акцентують кути супрапорта. Кілька дверей має не менш поширений супрапорт з жіночою голівкою в профіль на тлі арфи (як у будинку № 12).

На дверях, як і в кожному будинку вулиці, прикріплено вишукані сецесійні деталі, характерні для всіх будинків вулиці: бронзові поштові скриньки та вмонтовані бронзові віконечка. Поштові скриньки криволінійних абрисів виконані у вигляді рельєфних, граційно вигнутих орлів на торцьованому тлі, а віконечка — у вигляді стилізованої ажурної квітки, вписаної в квадрат. У цьому будинку також збереглися автентичні металеві таблички-картуші, в які вставлялось прізвище піднаймача помешкання. На окремих дверях збереглися автентичні латунні клямки та завіси.

Як вже згадувалось вище, унікальність інтер’єрів наразі спотворено їхнім нефаховим "євроремонтом". Надання будинку статусу пам’ятки та фахова реставрація могла би повернути інтер’єру будинку первинний вигляд, зокрема би були відновлені розписи стелі та стін, замінені світильники, відновлена поліхромія дверей та панелей буазері.