Вул. Кравчука, 10 – житловий будинок

Початково кам’яниця збудована як чиншова (прибуткова), де помешкання усіх поверхів здавалися в оренду виключно для житла. Будинок зберіг свою функцію.

Будинок розташований посередині рядової забудови парної сторони вул. Кравчука, фасади якої демонструють перехід від пізнього необарокового історизму до ранньої сецесії. Бдинок сусідить з № 8 і № 12, а з тильного боку межує з ділянкою будинку № 11 на вул. Верхратського. На іншій стороні вул. Кравчука є великий озеленений комплекс Центрального військового клінічного госпіталю, добудований у 1970‑х рр. до військового шпиталю після реконструкції монастиря Боніфратів.

На основі авторських креслень, затверджених магістратом у 1905 р., проведений аналіз планувальної та конструктивної схеми будинку. Так, будинок триповерховий, двотрактовий, без офіцини, накритий двосхилим дахом. У плані будинок має форму квадрата з невеликим виступом вліво в глибину ділянки. Ширина (по головному фасаду) становить 15,6 м, глибина без виступу — 14 м, а з виступом — 20,2 м. Таким чином, будинок утворює в плані своєрідну Г-подібну форму, яка за своїми параметрами збігається з № 8. Об’єднані П-подібні форми будинків №№ 8 та 10 разом з ідентичної форми будинками №№ 9 і 11 на вул. Верхратського утворюють спільне досить велике подвір’я правильної прямокутної форми. Такий прийом на вул. Кравчука вперше був застосований під час спорудження сусіднього будинку № 6, що має спільне подвір’я з будинком № 4 на вул. Кравчука та №№ 5, 7 на вул. Верхратського. Отже, метод об’єднання чотирьох дзеркально розташованих ділянок поширився при подальшому плануванні вулиць Кравчука, Верхратського та Севастопольської на межі ХІХ–ХХ ст. Але, незважаючи на модернізований підхід до планування простору, архітектори ще не могли відмовитись від Г-подібної форми плану, що наслідує характерне для Львова планування з офіцинами. Уникнути цього можна було в разі збільшення ширини ділянки, проте парцеляція вулиць була вже закладена раніше.

Висота всіх поверхів будинку становить 3,5 м (між перекриттями), підвалів — 3.3 м. Будинок розташований на похилій ділянці з невеликим підйомом від низу до верху вул. Кравчука та значним ухилом до подвір’я, через що від майданчика першого поверху влаштовано сходовий марш для виходу в двір.

Завдяки правильній формі ділянки усі приміщення мають правильну форму прямокутника чи квадрата. Вхідна зона будинку складається з порталу входу, вестибюлю зі сходовим маршем з 8 сходинок, що провадить до ширшої двомаршевої сходової клітки, вписаної в прямокутник. Усі ці приміщення запроектовані на одній композиційній осі, перпендикулярної до фасадної стіни та зміщеної вправо від головної осі симетрії, вираженої на фасаді.

Незважаючи на невеликі розміри та відсутність офіцин, у будинку влаштовано другу сходову клітку (т. зв. "чорну"), розташовану в торці Г-подібного виступу, що виходить на подвір’я. Ця сходова клітка сполучається з головною сходовою кліткою балконами-галереями, що опоясують тильний фасад.

Конструктивний каркас будинку утворений зовнішніми стінами, стінами сходових кліток та внутрішньою несучою стіною, що членує будинок на два тракти. На кресленні перетину будинку простежується поступове полегшення несучих стін знизу догори, що складає різницю вдвічі за товщиною у порівнянні зі стінами підвального та горищного поверхів (ДАЛО, 2/3/595:11).

З торців майданчиків головної сходової клітки розташовані входи до помешкань, по два на кожному поверсі. Праворуч розташоване приміщення більше за площею; це трикімнатне помешкання, яке ділиться широким довгим коридором на два тракти — з двома кімнатами, що орієнтовані на головний фасад, спальнею та кухнею — на тильний фасад. Хоча ванна розташована на осі коридору, вхід до неї влаштовано зі спальні. У кінці коридору натомість запроектовано гардероб із двома шафами. У правильну прямокутну форму плану кухні вписане невелике приміщення санвузла, вхід до якого влаштовано з коридору, справа від входу до квартири. Мийка та плита на кухні примикають до стіни санвузла, що дозволило об’єднати вентиляційні та каналізаційні канали кухні та санвузла. З кухні влаштовано вихід на балкон тильного фасаду.

Ліворуч від сходової клітки розташоване двокімнатне помешкання, що має меншу площу та менш комфортне планування через витягнуту форму плану. Аналогічно, як у попередньому помешканні, коридор (тут невеличкий) також членує простір на два тракти, де одна кімната орієнтована на головний фасад, а друга (спальня) — на бічний фасад. Зі спальні влаштовано вхід до ванни, а на протилежному кінці спальні запроектовано вихід у кухню, з якої заходиться до санвузла. На протилежному кінці кухні є вихід на "чорну" сходову клітку. Планування цього помешкання має ряд недоліків, головним із яких є наявність прохідної єдиної спальні з вікном на транзитний балкон, а також віддаленість санвузла від входу до помешкання, мінімальна площа кухні, гірша інсоляція приміщень тощо.

Кожна житлова кімната цих двох помешкань обладнана піччю.

На другому та третьому поверхах влаштовано три входи, що провадять до перепланованих трьох помешкань меншого розміру та комфортності.

Чотиривіконний триповерховий фасад будинку має симетричну композицію, з незначним відхиленням через зміщення вліво порталу входу. Головна вісь підкреслена бічними двовіконними ризалітами, характерними для архітектури на межі ХІХ–ХХ ст. Метричність фасаду дещо порушується змінною шириною вікон: по два вузьких на бічних ризалітах та два широких на заглибленій частині фасаду.

Необарокова стилістика фасаду дещо трансформована під впливом сецесії, що виявився у площинності та певній стилізації архітектурного декору, а також в окремих елементах ліпнини та ковальства. Перший поверх традиційно почленований дощатим рустом незначної рельєфності та відокремлений невеличким ґзимсом від інших поверхів. Портал входу фланкується гермами, що підтримують стилізовані іонічні капітелі. У тимпан необарокового сандрика над порталом вписане кругле віконечко-світлик, обрамоване пальмовим віттям. Карниз сандрика спирається на стилізовані картуші.

Площини другого та третього поверхів ризалітів об’єднані горизонтальною розрізкою, на тлі якої виділяються віконні обрамлення. Так, спарені отвори другого поверху ризалітів обрамлені пілястрами, що підтримують криволінійної форми сандрик із замковим каменем вгорі та експресивним маскароном із гірляндами виноградного листя у тимпані. На цей сандрик спирається дзеркало, що слугує п’єдесталом для обрамлення вікна третього  поверху. Прикрашені гірляндами пілястри між вікнами увінчані кронштейнами з пальметами, що підтримують прямокутний карниз. Кругле горищне віконечко вгорі обрамлене зустрічними волютами, що формують своєрідний сандрик над вікнами третього поверху. Ризаліти на другому поверсі підкреслені балконами, що спираються на кам’яні кронштейни, оздоблені рослинним орнаментом. Коване огородження балконів має необарокову стилістику з розташованим у центрі овалом, заповненим трельяжною сіткою та обрамованим численними завитками змінної товщини та вигину в різних комбінаціях.

Більші вікна заглибленої частини фасаду мають необарокові обрамлення з "вушками", оздоблені волютами та пальметами. Сандрик над вікнами другого поверху утворений двома зустрічними волютами, а над вікнами третього поверху — прямолінійний. Круглі горищні віконечка заглибленої частини фасаду з боків декоровані пальметами.

Фасад увінчаний лаконічним карнизом, підтримуюча частина якого декорована завитками та пальметами.

В окремих вікнах будинку ще збереглась автентична столярка, проте більшу  її частину вже замінено на пластикову.

Спостерігається значна відмінність між запроектованим фасадом (ДАЛО, 2/3/595:11) та реалізованим. Незважаючи на спільні загальні співвідношення та пропорції елементів, проектне рішення характеризується іншою розстановкою композиційних акцентів та стилістикою. Так, на проекті мала домінувати головна вісь, підкреслена центральним ризалітом, увінчаним півкруглим аттиком із балюстрадою. Натомість реалізовано два бічні ризаліти, як на всіх фасадах вул. Кравчука. Трикутні сандрики над всіма вікнами та порталом проекту вказують на неоренесансний вплив, що  був трансформований у необароковий у реалізованому проекті. На кресленні бічні вікна зображені дуже широкими — відповідно до сецесійної моди та її конструктивних можливостей. Натомість консервативність львівської сецесії спричинила на тому місці реалізацію двох спарених вузьких вікон. Незважаючи на відносну оригінальність вирішення, запроектований фасад, очевидно, би не вписався у необароково-сецесійний ансамбль вулиці.

Доступні для огляду інтер’єри вестибюлю та сходової клітки запроектовано у стилі пізнього історизму (про що свідчать дерев’яні двері, необарокові супрапорти та сходи) і декоровано в стилі декоративної сецесії (розписи, плитка підлоги, бронзові деталі на дверях).

Так, у вестибюлі будинку збереглось тематичне панно стелі. Сецесійна композиція панно характеризується підкресленням головної поздовжньої осі та центральної частини. Так, у центрі розташовано велике коло, вписане в квадрат, ширина якого дорівнює ширині стелі. У великому колі реалістично зображений пухкий усміхнений ангелик, що літає серед хмаринок та квітів. Обрамлене це коло широкою стрічкою, заповненою великими пятипелюстковими квітами (білими та голубими). По поздовжній осі від центрального кола розгалужуються вузькі площини, в які вписані реалістичні зображення морських краєвидів. По торцях ці площини завершуються голівками ангелів-путті з площинно трактованими крилами та обличчями, стилізованими під сецесійні маскарони, виконані у гризайльній техніці. Криволінійні елементи обрамлення цих частин панно наслідують структуру дерева, гілки якого відгалужуються від центрального стовбуру та утворюють своєрідний вінок із листя навколо маскарона. Обрамлення всіх елементів композиції є лаконічним, мінімально орнаментованим для зосередження уваги на тематичних розписах. Палітра розпису є пастельною, що складається з поєднання складних відтінків слонової кістки, рожевого, фіолетового та золотого на умбристому тлі. Приглушена тональність розпису пожвавлюється вкрапленнями голубих відтінків, якими розписані крила ангелика в центрі, обличчя маскаронів по торцях, а також морські краєвиди.

У верхній частині дерев’яних дверей, що відокремлюють вестибюль від сходової клітки, збереглось скло з травленим орнаментом квітів на довгих звивистих стеблах (т. зв. псевдовітраж). Характерно, що ці п’ятипелюсткові квіти на склі  аналогічні зображеним на розписі як цього будинку, так і № 8, а також відповідають кованим квітам на огородженні сходової клітки будинку № 6. Подібний дизайн елементів декору, до того ж виконаних у різних техніках, сприяє створенню стилістично цілісного інтер’єрного простору не лише одного будинку, але й усієї вулиці.

До стіни вестибюлю вздовж сходового маршу прикріплений латунний поручень (пофарбований, як і панель, олійною фарбою).

Дерев’яна сходова клітка має коване огородження, що складається з метрично поєднаних кіл та волют, узагальнений візерунок яких зображений навіть на проектному кресленні перетину (ДАЛО, 2/3/595:12). У вікнах сходової клітки вставлені фактурні стекла з травленим обрамленням, проте невідповідність розмірів окремих скелець вказує на їх можливе вторинне використання.

Тафльовані двері входів до квартир мають дерев’яне обрамлення, увінчане необароковим супрапортом у вигляді криволінійного сандрика з волютами та картушем у центрі. На полі картуша зображений геральдичний імперський орел із короною (Reichsadler). На дверях прикріплено вишукані сецесійні деталі, характерні для всіх будинків вулиці — бронзові поштові скриньки та вмонтовані бронзові віконечка. Поштові скриньки криволінійних абрисів виконані у вигляді рельєфних граційно вигнутих орлів на торцьованому тлі, а віконечка — у вигляді стилізованої ажурної квітки, вписаної у квадрат. Ці деталі оздоблюють лише двері входів до помешкань, розташованих по торцях сходових майданчиків, тобто помешкань, що відповідають авторському плануванню 1906 р.

Стеля сходової клітки декорована тематичним розписом подібної тематики та композиції, що й розпис на стелі вестибюлю. По поздовжній осі розташований великий центральний овал, який фланкується вужчими овалами тієї ж довжини. У центральному овалі, як і у вестибюлі, зображений ангелик із гілочкою розмарину, що бавиться серед айстр. У вужчих овалах представлено краєвиди із зображенням контрастних за настроєм пір року, а саме весни та осені. На панно зі сторони помешкань на тлі осіннього краєвиду з призахідним небом зображено птаха, що відлітає у вирій. На панно, ближчому до вікна, на тлі карпатського краєвиду, яскраво осяяному сонцем, відтворено птаха, що мостить гніздо. Бічні панно "кріпляться" до центрального за допомогою своєрідного замкового каменю — гризайльного маскарона з гірляндою в зубах, що править за своєрідне обрамлення для панно.

Весь плафон стелі обрамлений золотим криволінійним контуром-стеблом, що в певних місцях розгалужується й утворює фризи, заповнені листям лавру. Загальна колористика розпису ідентична розпису у вестибюлі та базується на поєднанні золотого та голубого відтінків на умбристому тлі.

Підлога вестибюлю та сходового майданчику першого поверху вимощена поширеною в львівських сецесійних інтер’єрах керамічною плиткою з орнаментом плетінки двох видів та квітів. Приглушену палітру плитки, що складається з бордового, сірого, чорного та охристого відтінків, пожвавлено білим контуром. Сходові майданчики верхніх поверхів мають паркетну дубову підлогу.

Обрамлення дверей із супрапортами, а також огородження сходової клітки є ідентичними в інтер’єрах будинків №№ 8 і 10, що, очевидно, пояснюється одночасним їх спорудженням та паралельним виконанням робіт з опорядження інтер’єрів. Натомість розписи є абсолютно відмінними як за підходом, так і за тематикою, що робить їх унікальними  для львівської архітектури загалом. Натомість обидва розписи забруднені, частково замальовані під час недбалого ремонту стін, вкриті тріщинами та цвіллю. Надання будинку статусу пам’ятки та фахова реставрація повернула би інтер’єру будинку, зокрема розписам, первинний вигляд.