Пл. Ринок, 33/Вул. Краківська, 02 – колишня кам'яниця Кіляніщинська, Зем’янська
Історія
В історичних документах кам’яниця на розі пл. Ринок і вул. Краківської (вул. Краківська, 2; альтернативна адреса – пл. Ринок, 33) вперше згадується у 1630-х рр. Тоді вона належала міщанину Лончичу (Łonczycz). З 1637 р. перейшла у власність аптекаря Яна Кільяністи (Kilianistа), і з цього часу походить традиційна назва – “кам’яниця Кілящинська” (Kiliaszczynska), “Кілінящинська” (Kiliniaszczynska) (ЦДІАЛ 52/2/812:30, 813:24), Кільяніщинська” (Kiljaniszczyńska) або “Клінянщинська” (Kliniańszczyńska) (Charewiczowa, 1935, 39; див. також: Мельник, Шестакова, 2008, 143; Могитич, 2009, 28; Капраль, 2003, карта 1).
Певний час ця кам’яниця мала також назву “Зем’янська” (Ziemianska) (Charewiczowa, 1935, 39), оскільки у XVIII ст. належала львівському “зем’янству” – об’єднанню місцевої шляхти. У 1743–1744 рр. коштом зем’янства архітектор Бернард Меретин (Meretyn) здійснив капітальну перебудову цього об’єкту. Т. Маньковський наводить судовий документ, датований 1744 р., який засвідчує, що упродовж двох років “пан Бернард” “коштом зем’янським” зводить у місті наріжну кам’яницю “від фундаменту” (“już od lat dwóch kamienica narożna w miescie eriguje się od fundamentu” – Mańkowski, 1932, 140; див. також: Вуйцик, 2013, 128-129).
За інформацією Володимира Вуйцика, чергові роботи з реконструкції були проведені 1776 р. будівничим Францішеком Кульчицьким (Kulczycki) (Вуйцик, 1991, 172; Вуйцик, 2013, 110; див. також: Рибчинський, 2008, 158). У 1860 р. добудували 4-й поверх (ДАЛО 2/2/3678:2-5). У ХІХ – І третині ХХ ст. будинок мав конскр.№152, середмістя.
У партері з ХІХ ст. була розташована кав’ярня. У радянський період вона називалася “На Ринку”, але завдяки фігурці кентавра на фасаді від вул. Краківської закріпилася альтернативна неформальна назва “Кентавр”. У перші роки нашого століття з боку вул. Краківської зробили вхід для реконструйованого ресторану. Тепер у цих приміщеннях розташована банківська установа (“Fidobank”).
Кільяніщинська кам’яниця сьогодні має статус пам’ятки архітектури і містобудування національного значення (Постанова №970 Ради міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року), ох.№326/28.Пов'язані історії
Архітектура
Кам’яниця Кілящинська займає ділянку на розі пл. Ринок та вул. Краківської (альтернативна адреса – пл. Ринок, 33). Будинок цегляний, чотириповерховий, у плані – видовженої прямокутної форми, на стрічкових кам’яних фундаментах (Памятники градостроительства, 1985, 57).
Сучасна планувальна структура та композиція фасадів набули своїх форм після реконструкції ХVIII ст. Кут будинку підсилений кам’яним контрфорсом.
Вхід до колишньої світлиці на партері (тепер – кафе) влаштовано з боку пл. Ринок, вхід до сходової клітки – від вул. Краківської. Стіни 1-го поверху, викладені з тесаних кам’яних блоків, мають прорізи з лучковими перемичками (вітрина та вхідний портал). У пивницях та на рівні партеру збереглися давні конструкції склепінь.
Чільний фасад (від Ринку) має підкреслено презентаційний характер. Стіну на рівні 2-3 поверхів членують пілястри композитного ордеру з виразною пластикою капітелей, що несуть розвинений профільований карниз. Вікна мають білокам’яні обрамування. Віконні прорізи на 2-му поверсі акцентовані хвилястими бароковими сандриками, які врівноважують вертикальний ритм фасадного вистрою. Доповненням до пізньобарокової кам’яниці став 4-й понижений поверх, добудований у сер. ХІХ ст. над карнизом.
Фасад від вул. Краківської вирішений строго і лаконічно. Вікна у скромних обрамуваннях, стіни гладкі, без декоративного оформлення.
Архітектура кам’яниці Кілящинської – одного з творів Бернарда Меретина – є показовим прикладом реконструкції ренесансної будівлі у формах бароко.Персоналії
Лончич (Łonczycz) – міщанин, власник кам’яниці.
Францішек Ксаверій Кульчицький (Franciszek Ksawery Kulczycki) – архітектор.
Ян Кільяніста (Jan Kilianistа) – аптекар, власник кам’яниці.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3678.
- Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 52/2/812.
- ЦДІАЛ 52/2/813.
- Lucja Charewiczowa, Czarna kamienica a jej mieszkańcy (Lwów, 1935, reprint 1990).
- T. Mańkowski, Lwowskie kościoły barokowe: Z 63 rycinami w tekscie (Lwόw: Towarzystwo Naukowe, 1932).
- Борис Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Вип. XII, 133-158.
- Володимир Вуйцик, Leopolitana (Львів: ВНТЛ-Класика, 2013).
- Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові (Львів: Каменяр, 1991).
- М. Бевз, Т. Максим’юк, І. Оконченко, О. Рибчинський, Архітектура бароко (XVII–XVIII ст.), Архітектура Львова: Час і стилі XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 120-169.
- М. Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини) (Львів: Піраміда, 2003).
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: 3 том. Львовская область… (Київ: Будівельник, 1985).
- Р. Могитич, “Ліктьовий” податок 1767 року у Львові: Ідентифікація забудови за сучасними адресами, Вісник ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, 2009, ч. 19, 22-34.
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
