Вул. Коновальця, 18 – житловий будинок ID: 2698

Двоповерховий житловий будинок зведений у 1908-1909 роках за проєктом Адама Опольського для Марії Бертеміліян Браєр. Пізніше належав до Фундації для незрячих, яку заснували Браєри. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Історія

Ділянка під цей будинок утворилася наприкінці ХІХ століття. Тут розташовувалася більша ділянка під конскрипційним номером 86 ¼, що належала до вулиці На Байках (сучасної Київської). В архівній справі будинку №18 зберігається документ з 1878 року, в якому магістрат звертається до власників ділянки Міхала і Валентина Борецьких (Michał, Walenty Borecki) зробити для своєї криниці підцимбрування правильної висоти (ДАЛО 2/1/3370:1). Частину ділянки того ж року придбав Шимон Ярка (SzymonJarka), який планував тут звести одноповерховий будинок на чотири кімнати і одні сіни (ДАЛО 2/1/3370:4). Власник отримав дозвіл, будинок мав постати по регуляційній лінії вулиці На Байках (сучасної Київської), однак з даної справи незрозуміло, чи проєкт реалізували.

У 1892 році межі ділянки були скориговані через прокладення вулиці 29 Листопада (сучасної Коновальця).

У 1897 році Ядвіґа Екерт (Jadwiga Eckert) — ймовірно йдеться про родичку власників сусідньої ділянки 129 ¼, що належала до вулиці Садівницької (сучасної Антоновича) — замовила проєкт триповерхової чиншової кам'яниці Міхалові Ковальчуку (Michał Kowalczuk). Станіслав Кшижановський (Stanisław Krzyżanowski), архітектор з міського будівельного уряду, який розглядав поданий проєкт, мав цілу низку зауважень і рекомендував його не затверджувати (ДАЛО 2/1/3370:8). На основі його експертного висновку, Ковальчук виготовив нові креслення і 27 вересня 1897 року їх погодили (ДАЛО 2/1/3370:16).

Надалі архівна справа не зберігає даних про те, чи будівлю звели. Швидше за все, що ні. Непрямим свідченням є нумерація будинків. Від 1892 року вулиця 29 Листопада починалася щойно від перехрестя з вулицею На Байках (сучасною Київською), і близько 1912 року її продовжили до вулиці Сапіги (теперішньої Бандери). Тому будинок №18 мав би спершу позначатися №6. Однак у 1900 році цим номером позначалася вілла Міколая Рибовського — сучасна Коновальця, 26.

У 1908 році цю частину ділянки придбала Марія Бертеміліян Браєр (Marja Bertemiljan Brajer). Вона була дружиною львівського підприємця, який у 1880-х–1890-х роках забудував кам'яницями кілька вулиць у Львові, зокрема сучасні Богдана Лепкого та Євгена Гребінки. Та околиця отримала неформальну назву "Браєрівка".

Проєкт будинку для Марії Браєр розробляв архітектор Адам Опольський (Adam Opolski). Це була двоповерхова будівля, що ззовні подібна радше на віллу, аніж на чиншову кам'яницю. При цьому, вона складалася з чотирьох квартир, по дві на поверсі. У жовтні 1908 року львівський магістрат погодив цей проєкт і будівництво розпочали (ДАЛО 2/1/3370:27-33). Однак в процесі будівництва власниця і архітектор вирішили збільшити кількість житлових приміщень. Для цього вони реалізували вищий цокольний поверх, щоб забезпечити більше сонячного світла. Прохаючи затвердити ці зміни до проєкту, вони наголошували, що це сонячна сторона, ґрунт сухий, стіни  "асфальтовані" (покриті водовідпірними матеріалами), а також, що ці цокольні кімнати будуть доступними для менш заможних львів'ян. Наприкінці 1909 року будинок завершили, а власниця отримала дозвіл на заселення (ДАЛО 2/1/3370:38-41).

Далі архівна справа про будинок переривається. Наступний документ походить з лютого 1930 року, коли орендар Ян Жук (Jan Żuk) скаржився до львівського магістрату про те, що сторож будинку Іґнацій Попович (Ignacy Popowicz) несанкціоновано відібрав пральню в цоколі і влаштував собі там склад (ДАЛО 42). Жук звернувся до міської влади, оскільки адміністратор будинку Станіслав Невядомський (Stanisław Niewiadomski) перебував тим часом у Варшаві, полишивши справу на заступника Анджея Козіна (Andrzej / Jędrzej Kozin), мешканця вулиці 3 травня, 16 (сучасна Січових Стрільців), з яким, можливо, орендарі мали непорозуміння. Окрім неправомірності дій сторожа, Жук також використовував аргумент про гігієну. Прання і сушіння речей всередині квартир, заявляв він, спричиняло високу вологість, від чого хворіють діти. Троє інших орендарів — Мєчислав Рожанський (Mieczysław Rożański), Ґжеґож Ґродзіцький (Grzegorz Grodzicki) і дружина капітана Фінка (Fink) підтримали Жука. Схоже, міська влада не поспішала щось робити, і в березні 1931 року скаргу передали до архіву (ДАЛО 2/1/3370:42). У 1939 році Поповича судили за те, що він передчасно зачиняв браму цього будинку по вечорах, що спричиняло конфлікти з мешканцями (Chwila, 1939, Nr. 7312, s. 5).

У червні 1931 року капітан Влодзімєж Фінк (Włodzimierz Fink) зателефонував до комісаріату дільниці й повідомив, що в будинку завалився ґанок. Комісаріат підтвердив, що зламалася огорожа балкону — що належав до помешкання Фінка — з тильного боку будинку. Адміністратор будинку Анджей Козін звинуватив орендаря в зумисному нищенні. Далі на документі присутня примітка з жовтня 1932 року, що балкон начебто відремонтований (ДАЛО 2/1/3370:43).

У травні 1933 року магістрат Львова звернувся до свого будівельного департаменту з запитанням чи (і яких) ремонтних робіт потребує цей будинок. Нерухомість названа "фундаційною" (ДАЛО 2/1/3370:44). Кількома місяцями пізніше запитання повторив президент Львова (ДАЛО 2/1/3370:45). У відповіді, яку склали після інспекції, зазначили потребу ремонтувати балкони — балюстради і плити — а також загалом тильний фасад і приблизно оцінили вартість робіт у 500 злотих (ДАЛО 2/1/3370:46-47). За цим послідувало вияснення, хто відповідав за нерухомість: "пожиттєві мешканці" Станіслав і Зофія Нєвядомські мешкали у Варшаві, а магістрату не вдалося дізнатися їхню точну адресу (ДАЛО 2/1/3370:48). Тому вирішили контактувати з Анджеєм Козіним як адміністратором. Як виявилося, він помер — і ремонтом зайнялася його вдова Марія у 1934 році (ДАЛО 2/1/3370:53). Пізніше вона з сім'єю переїхали до цього будинку у 1935, а власницею будинку стала Слівінська (Śliwińska) (ДАЛО 2/1/3370:55).

Сьогодні (2025) будинок залишається житловим. Ймовірно, всередині відбувалися перепланування.

Архітектура

Будинок двоповерховий з цоколем, розміщений в рядовій забудові з відступом 6 м від лінії хідника та має металеву огорожу на підмурівку, збережену з періоду будівництва.

У плані будинок наближений до квадрата (габарити 14,49 на 14,30 м). Згідно з первинним проєктом, він мурований з цегли, з цегляними перекриттями на металевих балках над цоколем, плоским міжповерховим перекриттям теж на металевих балках і дерев'яним горищним (ДАЛО 2/1/3370:30). Цоколь обличкований ламаним каменем, а решта фасадів отиньковані з використанням цементного розчину, для перемичок, підвіконь і балкона застосований бетон. Покрівля — бляшана; на проєкті зображена покрівля з дахівки.

Ззовні будинок нагадує віллу, однак це квартирний будинок. Згідно з первинним планом, на кожному поверсі розташовувалися по дві двокімнатні квартири, які мали окремі кухні з нішами для служниць та туалети, однак мали спільний коридор і ванну кімнату. Кожна з квартир звернена або повністю у бік вулиці, або у бік подвір'я, а також запланована з відкритою терасою (перший поверх) або лоджією (другий поверх). Кімнати опалювалися печами.

Будинок, запроєктований в бюро Адама Опольського, нагадує інші роботи архітектора — насамперед на сучасній вулиці Вишенського. Там також близько 1908 року будували малоповерхові квартирні будинки, ззовні подібні на вілли. Так само перекликається зовнішня форма і стилістика. Фасад наближений до симетрії, по центру розташована тераса на підмурівку, з двома масивними стовпами що тримають еркер-лоджію на другому поверсі, що завершена причілком. Вхід влаштований збоку, на крайній осі. Поверхня першого поверху рустована, вище — гладка, частина площини над вікнами другого поверху відділена криволінійним карнизом і має декоративну фактуру в тиньку, що нагадує дерев'яні планки. Фасад завершений карнизом з масивними дентикулами. Проєкт і реалізований будинок майже не відрізняються. Над головним входом до будинку розміщене скульптурне Всевидяче око, а на проєкті його планували над вікнами еркера.

Стилістика поєднує елементи класичної архітектури (як руст), вплив сецесії — у вигадливих формах кованих балконних консолей та фактурі тиньку, а також неоготики — ламаний карниз, масивні дентикули, стилізація масверків у вікна-трифорія на еркері. Таким поєднанням історизуючих елементів архітектор досяг доволі мальовничого ефекту.

Люди

Міхал і Валентин Борецькі (Michał, Walenty Borecki) — власники давньої ділянки 86 ¼, з якої була виділена ділянка під цей будинок.
Еміль Бертемільян Браєр (Emil Bertemiljan Brajer) — підприємець, який у 1880-х роках ініціював будівництво "Браєрівки"; мешканець будинку в 1913 році.
Марія Бертемільян Браєр (Marja Bertemiljan Brajer) — замовниця і перша власниця будинку, під час будівництва мешкала поруч на вулиці Листопада, 11 (ймовірно — теперішня вул. Київська, 27).
Ґжеґож Ґродзіцький (Grzegorz Grodzicki) — мастер кахлярський і мешканець будинку в 1930-х роках.
Ядвіґа Екерт (Jadwiga Eckert) — власниця ділянки і замовниця нереалізованого будинку на ній.
Ян Жук (Jan Żuk) — швець, мешканець будинку у 1930-х роках.
Міхал Ковальчук (Michał Kowalczuk) — архітектор, проєктант нереалізованого будинку.
Анджей Козін (Andrzej/ Jędrzej Kozin/Kozień)— у 1914 році возний страхового товариства, мешкав тут у різні роки.
Марія Козін (Marja Kozienowa) — дружина Анджея, (спів)адміністраторка будинку і його мешканка.
Станіслав і Зофія Нєвядомські (Stanisław, Zofia Niewiadomski) — зазначені як "пожиттєві мешканці" будинку, які переїхали до Варшави на початку 1930-х роках.
Адам Опольський (Adam Opolski) — архітектор, проєктант будинку.
Іґнацій Попович (Ignacy Popowicz) — сторож будинку у міжвоєнний період, з яким мешканці мали неодноразові конфлікти.
Мєчислав Рожанський (Mieczysław Rożański) — мешканець будинку у 1930-х роках.
Влодзімєж Скут (Włodzimierz Skut) — службовець, мешканець у 1935 році. 
Юзеф Хомінський (Józef Chomiński) — музикант, мешканець у 1935 році.
Юзефа Хомінська (Józefa Chomińska) — мешканка у 1935 році.
Влодзімєж Фінк (Włodzimierz Fink) — мешканець у 1930-х роках, в архівній справі підписаний капітаном, у адресній книзі 1935 року — Фіком (Fick) і службовцем.
Шимон Ярка (Szymon Jarka) — власник давньої ділянки 86 ¼ з якої була виділена ділянка під цей будинок. Ймовірно йдеться про різника, який мешкав у 1880-х роках на вулиці Янівській (сучасній Шевченка).

Джерела