...

Пл. Генерала Григоренка, 5 – кінотеатр (не діє)

ID: 1775
У будинку на пл. Генерала Григоренка, 5 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Марисенька” (1918–1941), “Москва” (1944–1948), дитячий кінотеатр “Піонер” (1965–1990). У 1941 р. у приміщенні кінотеатру діяв Державний театр мініатюр, а під час німецької окупації – театр СС та поліції. Сьогодні (2013) у будівлі діє Львівський академічний духовний театр “Воскресіння”.

Історія

Відкриття кінотеатру “Марисенька”(“Marysieńka”, також “Królowa Marysieńka”) у будинку на пл. Ф. Смольки, 5 (тепер пл. Генерала Григоренка) відбулося 31 березня 1918 року. Кінотеатр був названий на честь Марії Казимири Луїзи де Лагранж Аркен (de La Grange d'Arquien), дружини короля Польщі Яна ІІІ Собеського (Jan III Sobieski). Кінотеатр вважався комфортабельним, а його глядацька зала була розрахована на 600 місць. Власником кінотеатру був Едвард Бурнатович (Burnatowicz), а керівником – інженер, інвалід війни Конрад Лісовський (Lisowski).

Першими фільмами, продемонстрованими у “Марисеньці”, були: “Пісня акордом кохання” (“Pieśń akordem miłości”), комедія “Була сном його безсонних ночей і зіркою на небі його любові” (“Była marzeniem jego bezsennych nocy i gwiazdą na niebie jego miłości”).

У 1926 р. власником “Марисеньки” став інженер Тадей Кухар (Kuchar), син Людвіка Кухара. У його власності були й інші львівські кінотеатри.

У 1928 р. архітектор Тадей Врубель виконав проект реконструкції вестибюлю на партері будинку і балкону у залі кінотеатру.

Репертуар цього кінотеатру згодом був переорієнтований на публіку шкільного віку, тут часто відбувались покази освітніх фільмів. Школярі могли відвідати кіносеанси у “Марисеньці” за досить низькими цінами: квитки на місця у партері коштували 70 грошів, а на балконі – 90 грошів. Завдяки старанням батьківського комітету гімназії №2 ім. Шайнохи (тепер – Спеціалізована середня школа №8 на вул. Підвальній, 2) 9 грудня 1931 року у цьому кінотеатрі відбувся показ фільму “Подорож на Північний полюс” (“Podrоż do bieguna północnego”) для учнівської молоді. Квиток на цей сеанс коштував від 50 грошів.

У 1930 р. для кінотеатру було придбано звукову апаратуру “Gaumont-Chronophon 1929”. “Марисенька” стала четвертим кінотеатром Львова, який почав демонструвати звукові фільми.

У 1938 р. архітектор Ян Зільбер виконав проект сцени для кінотеатру.

У 1939 р. власником “Марисеньки” був Леон Шлехтер (Schlechter). На цей час кінотеатр був середньої успішності.

Кінотеатр діяв до 1941 р. і працював регулярно навіть на початку Другої світової війни. У 1941 р. у приміщенні кінотеатру діяв Державний театр мініатюр, а під час німецької окупації – театр СС та поліції.

У 1944–1948 рр. тут діяв кінотеатр “Москва” на 360 глядачів, який потім був переданий Міністерству державної безпеки СРСР у якості Клубу культури прикордонників.

У 1965–1990 рр. тут функціонував дитячий кінотеатр “Піонер”. Станом на 1966 р. тут було 338 місць для глядачів, на день відбувалося близько 7 кіносеансів, а працювало тут 28 осіб. Відвідуваність “Піонеру” була середньою. У 1966 р. його відвідало 518,908 глядачів, а у 1989 р. – лише 244,628 глядачів.

Пов'язані історії

Пов'язані місця

Опис

Пл. Генерала Григоренка, 5 – Львівський академічний духовний театр "Воскресіння"

Детальніше про місце

Персоналії

Бурнатович, Едвард (Edward Burnatowicz) — один з власників кінотеатру

Врубель, Тадеуш Станіслав (Tadeusz Stanisław Wróbel)архітектор, представник львівської архітектурної школи міжвоєнного періоду, один із співзасновників Вроцлавської політехніки. У1928 р. виконав проект реконструкції вестибюлю на партері будинку на пл. Генерала Григоренка, 5 і балкону у залі кінотеатру.

Зільбер, Ян (Jan Silber)  архітектор, автор проекту сцени

Кухар, Тадеуш (Tadeusz Kuchar) — інженер, один з власників кінотеатру

Конрад (Konrad Lisowski) — інженер, інвалід війни, керівник кінотеатру

Марія Казимира Луїза де Лагранж Аркен (Marie Casimire Louise de La Grange d'Arquien) (1641–1719) – дружина короля Яна ІІІ Собеського, на честь якої було названо кінотеатр “Марисенька”.

Шлєхтер, Леон (Leon Schlechter) — один з власників кінотеатру

Інтерв'ю

Джерела

  1. Gazeta Lwowska, 1933, №90, 7.
  2. Kurjer Lwowski, 1918, №117, 5.
  3. Kurjer Lwowski, 1918, №144.
  4. Kurjer Lwowski, 1918, №150, 4.
  5. Słowo Polskie, 1931, №337, 6.
  6. Taschenjahrbuch 1943: Für den deutschen Generalgouvernement (Krakau: ZKW Druck, 1943).
  7. Вільна Україна, 1946 р.: № 227, 232.
  8. Вільна Україна, 1949 р., №105.
  9. Вільна Україна, 1958 р., № 260.
  10. Вільна Україна, 1965 р., №57.
  11. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 1/56/158.
  12. ДАЛО 1/56/3976.
  13. ДАЛО 7/3/638.
  14. ДАЛО Р-1339/1/32.
  15. ДАЛО Р-1339/1/603.
  16. ДАЛО Р-1339/1/625.
  17. З постанови Ради Народних Комісарів УРСР про організацію театрів (19.12.1939).
  18. Львов: Справочник (Львів: Вільна Україна, 1949).
  19. Львовская Правда, 1948 р., № 112.
  20. Львовская Правда, 1955 р., №111.
  21. Львовская Правда, 1958 р., №170.
  22. Радянський Львів: 1939–1955. Документи й матеріали (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956).
  23. Справочник Львовской АТС (Львов, 1954).
  24. Станіслав Лем, Високий Замок (Львів: Піраміда, 2002), 161.
  25. Barbara Gierszewska, Kino i film we Lwowie do 1939 roku (Kielce: Wydawnictwo Akademii Świętokrzyskiej, 2006), 428.
  26. Збірка І. Котлобулатова.
Автори опису – Павло Кучерський, Оксана Лепак
Редактор – Ольга Заречнюк 
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення