...

Вул. Горської, 5 – житловий будинок

ID: 2587

Власний сецесійний будинок і фабрика водних помп Шимона Малохлєба були зведені у 1912-1913 рр. Яном Кайпертом та Олександром Остеном. Кам'яниця вирізняється скульптурним оздобленням фасаду на тему повстання під проводом Т. Костюшка, виконаним Теобальдом Оркасевичем, та вітражем фабрики Желенського. Пам'ятка архітектури (ох. №631-М). 

Історія

Вулиця Алли Горської позначена як прокладена, але ще не підписана на карті 1863 і наступних. Роком прокладення вулиці називають 1892 р.,  тоді її назвали вулицею Кубасєвича (Kubasiewicza), так вона існувала до 1943 р., у 1943–1944 рр. називалася Круппґассе (Kruppgasse), у 1944-1946 рр. — В. Кубасевича, з 1946 до 1993 р. — Міуська, з 1993р. — А. Горської на честь української художниці-шестидесятниці.

1896 р. Шимон Малохлєб заснував фабрику водних помп (Zakład Studniarski i Fabryka Pomp Szymona Małochleba) яка належала йому та його родині до 1939 р. (Spis Abonentów, 1938). Фабрика пропонувала послуги з копання, буріння, ремонту, чищення різних типів криниць (Бородін, Гонак, 2015). До  грудня 1912 р. власник фабрики мешкав на вул. Городоцькій, 143 (ДАЛО 2/2/859:23). Приймальня містилась на вул. Городоцькій, 97 (1903 р.), 101 (1903, 1924 рр.), 143 (Бородін, Гонак, 2015), а після 1913 р. — у новозбудованій кам'яниці на вул. Кубасєвича.

*

У квітні 1912 р. Шимон Малохлєб звернувся до магістрату про дозвіл на будівництво на ділянці з конскрипційним №930 2/4. За проектом будинок мав поєднати житлову і фабричну частини (ДАЛО 2/2/859:46). Будинок мав постати у біднішому, промисловому районі, на вулиці навпроти офіційно закритого у 1875 р. Городоцького цвинтаря, неподалік від Залізничного вокзалу, тартаку, ринку. Щоб вирізнити свою заможність, власник Шимон Малохлєб замовив багате скульптурне оздоблення фасаду, скульптуру Божої Матері в центрі клумби перед будинком та вітражі сходової клітки фабриці Станіслава Желенського (Smirnow, 2016). У червні-серпні 1912 р. затвердили проектні креслення будинку з конскрипційним № 1861 2/4 (ДАЛО 2/2/859:47,48), підписані власником Шимоном Малохлєбом та інженером-архітектором Яном Кайпертом (Jan Kajpert). На двох варіантах креслень фасаду також є підписи архітектора Олександра Остена (AleksanderOsten, ДАЛО 2/2/859:53,54). На фасадному кресленні є підпис "Фабрика Шимона Малохлєба" ("Fabryka Szymonа Małochlebа") (ДАЛО 2/2/859:53).

У серпні 1912 р. власник звернувся за дозволом на використання каналізаційного каналу (ДАЛО 2/2/859:26), натомість проекти підключення водогону та каналізації фабрики затвердили у наступному році. У серпні 1913 р. Шимон Малохлєб звернувся за дозволом на спорудження мурованої огорожі, на що був даний дозвіл у вересні (ДАЛО 2/2/859:19,51). У грудні будівництво завершили, це засвідчив магістрат (ДАЛО 2/2/859:3). У березні 1914 р. власник звернувся щодо дозволу збудувати шопу, але це не було дозволено аж до листопаду 1915 р. Креслення шопи підписане Яном Кайпертом (ДАЛО 2/2/859:65). У квітні 1914 р. Шимона Малохлєб планував збільшити горище з боку вулиці, але магістрат спершу відмовив, але надав дозвіл у листопаді наступного року (ДАЛО 2/2/859:5-6,11).

У 1913-1927 рр. тут мешкав та працював скульптор Теобальд Оркасевич (TeobaldOrkasiewicz), який виконав все скульптурне оздоблення будинку (Бірюльов, 2013, 327).

Будинки тут споруджувалися як цілісний архітектурний комплекс з житловою, господарською та промисловою функцією. Сьогодні його цілісність порушена: у кам'яниці, відокремленій хвіртками від решти подвір'я є житлові помешкання, у частині першого поверху кам'яниці та у будівлі фабрики діють крамниці, зокрема салон секонд-хенду.

У 1997 р. скульптор С. Мельничук відновив статую Богоматері (Мельник, 2009, 204).

Архітектура

Архітектурний комплекс складається з триповерхової житлової кам'яниці з аттиком та одноповерхових з мансардами будівель фабрики. План кам'яниці вписується в квадрат, до нього прилягають Г-подібні у плані будівлі фабрики. Площа ділянки згідно з архівними кресленнями — 33,5 (34,4) х 35,1 м. Висота першого поверху між перекриттями — 5,05 м, другого — 3,7 м, третього — 3,6 м, підвалів – 2,2 м. Велике подвір'я-курдонер від вулиці відокремлене огорожею, з хвірткою для входу до кам'яниці, та воротами для заїзду до фабрики. Алея за хвірткою провадить до дверей будинку. Важливим є те, що клумба з криволінійними доріжками, скульптурою Богоматері в центрі, лавкою займає фактично третину подвір'я, тобто власник надавав великого значення не лише утилітарній функції своєї фабрики, але й естетично-репрезентативній. На різних кресленнях плану першого поверху запропоновані варіанти клумби з різно розміщеними доріжками, але з однаково фіксованим центром для статуї (ДАЛО 2/2/859:66,67).

*

Сіни за вхідним порталом кам'яниці ведуть до головної сходової клітки з виходами у подвір'я. За задумом Яна Кайперта на першому поверсі мали міститися канцелярія, складські приміщення, кабінет начальника (тобто самого Шимона Малохлєба), кімната робітників та два санвузли. На іншому варіанті плану на тут мали розміститися токарня, склад, помешкання сторожа та канцелярія. Весь другий поверх на проекті займає одне велике чотирикімнатне помешкання, очевидно самого власника. У ньому посередині — довгий коридор, через який можна потрапити до дитячої кімнати, вітальні та їдальні, а також кухні та спальні (з вікнами на тильний фасад). В спальні архітектор запроектував два ліжка, відокремлені двома тумбочками. В торці коридору — ванна кімната, а два санвузли — поруч із входом, дві комори перед кухнею.

На третьому поверсі передбачалися дві двокімнатні квартири з анфіладним розташуванням кімнат. Одна з них має незвичне для львівської архітектури розташування кухні з боку головного фасаду. У другому з них вікна усіх приміщень виходять на тильний та бічний фасад. Санвузли та ванні кімнати освітлюються зі сходової клітки. В аттиковому поверсі мали бути пральня та санвузол.

*

Триповерховий п'ятивіконний фасад асиметричний завдяки аттику зліва. Архітектори реалізували поступове пониження висоти будинку від сусідньої чотириповерхової кам'яниці №3 до одноповерхових з мансардами будівель фабрики. Фасад вирішений у стриманих формах в стилі пізньої (раціональної) сецесії з неоренесансними елементами. Тому надзвичайно пишно сприймається скульптурне оздоблення кам'яниці, виконане, як зазначає Юрій Бірюльов, скульптором Теобальдом Оркасевичем на тему повстання 1794 р. під проводом Тадеуша Костюшка. Над входом — фігурна барельєфна композиція за мотивами графіки Артура Гроттґера "Куття кос", високий аттик декорований сценою "Костюшко у битві" (Бірюльов, 2013, 327). Балкон другого поверху підтримують "кам'яні атланти у вбраннях якобінців кінця XVIII ст. та каріатида з пером та аркушем паперу, що мало символізувати вільнодумство чи свободу слова" (Мельник, 2009, 204). Барельєфи мають активне фактурне тло, що переходить у площину фасаду.

Вікна згруповані ритмічно, за схемою 3+2 (3 вікна на ризаліті з аттиком + 2 вікна на заглибленій частині фасаду). Зліва скраю — вхід до будинку, у ньому двері дерев'яні, тафльовані, з віконечками, із ґратами у сецесійній стилістиці.

Площина першого поверху почленована дошковим рустом, відокремлена карнизом і фризом. Отвори всіх поверхів мають неоренесансні обрамлення та лінійні сандрики. Автентична столярка не збереглася. Балкон заглибленої частини фасаду другого поверху має металеву огорожу. На ризаліті третього поверху — лоджія з кам'яною балюстрадою. Високий аттик має складний силует, що утворений поєднанням циркульної та напівциркульних арок, що є синтезом готичних та ренесансних мотивів. Аттик та барельєф у його центрі фланковані пілястрами на неоренесансних підп'ятниках. Фасад виконаний відмінно від проекту (ДАЛО 2/2/859:53,54) — змінилося розташування входу, домінанту аттика мала підтримувати вежа зі шпилем.

Фасади фабрики, незважаючи на перебудови що пов'язані зі зміною функції, загалом зберегли свої пропорції, зокрема великі вікна першого поверху та півкруглі завершення аттиків. На проекті фігурують високий дах, ефектний високий комин, тридільне членування вікон що дотепер не збереглись.

Перед комплексом зліва частково збереглась автентична огорожа з хвірткою з кам'яних стовпів та прясел з металевих прутів. Не збереглась огорожа фабрики, вирішена у дещо відмінному стилі та металева в'їзна брама.

*

Доступні для огляду інтер'єри вестибюлю та сходової клітки вирішені у стилі пізньої (раціональної) сецесії. Стіни вестибюлю почленовані канельованими пілястрами зі стилізованими єгипетськими капітелями. Між ними — півциркульні дзеркала зі стилізованими замковими каменями і гірляндами. Антревольти декоровані ліпниною. Цоколь обличкований штучним мармуром в чорно-сірій гамі, вгорі та внизу обрамлений поясами в терраццовій техніці, що є унікальним вирішенням для львівської архітектури (Казанцева, 2015, 228-235). Підлога вимощена поширеними монохромними плитками, що створюють ілюзію об'єму.

Вхід до сходової клітки — через автентичні дерев'яні двостулкові двері. Двомаршева сходова клітка має металеве огородження з прутів та листків і дерев'яним поручнем. На початку сходового маршу встановлена оперта на кронштейни стильова металева жардиньєрка. Сходи — металевої конструкції, з дерев'яними сходинками та металевими ажурними проступами, які дають додаткове освітлення. Окрасою сходової клітки та тильного фасаду будинку є вітраж, виконаний фірмою Станіслава Желенського, частково збережений на другому поверсі. Р. Грималюк описує цей вітраж як класичний, репрезентативний, виконаний зі свинцевого обрамлення та молірованого скла. Вітраж прямокутний, двостулковий, видовжений по вертикалі. Тло зібране з прямокутних модулів білого молірованого скла, декорованих на стиках ромбами зі синього скла. У центрі кожної стулки у колі зображена стилізована квітка. По периметру вітраж оточений орнаментальним бордюром (Грималюк, 2004). У квітці та бордюрі використані синій, жовтий, зелений та червоний кольори, що, як і орнамент вітража, відповідає загальній неоренесансній стилістиці будинку.

Збереглись окремі автентичні дерев'яні двері до помешкань з латунними клямками і оглядовим очком, столярка вікон сходової клітки, автентичні клямки, у віконечках санвузлів сходової клітки — автентичне фактурне скло. Двері, що ведуть на горище металеві, неокласицистичні, з квіткою аканта у центрі.

*

З майданчика сходів є вихід на невеличкі балкони тильного фасаду з автентичними металевими огородженнями. З цих балконів можна користуватися сміттєпроводом, влаштованим в товщі стіни. Крихітне подвір'я обмежене металевою огорожею. 

Персоналії

Шимон Малохлєб (Szymon MałochIeb) — власник (1912–1934) та мешканець (1913–1935) будинку та фабрики водних насосів (Zakład Studniarski i Fabryka Pomp Szymona Małochleba) на вул. А. Горської, 5. У 1912 р. мешкав за адресою вул. Городоцька, 143, тел. 1054. Приймальня фабрики розміщувалась на вул. Городоцької, 97, 101 (тел. 21-71), 143, а з 1913 р. — також на вул. Горської, 5 (тел. 21-71, пізніше 221-71).
Олександр Остен (Aleksander Osten) — львівський архітектор початку ХХ ст., що у співпраці з Яном Кайпертом запроектував головний фасад будинку у 1912 р. та залучив Теобальда Оркасевича до скульптурного оздоблення фасаду.
Ян Кайперт (Jan Christof Kajpert) — інженер-архітектор (майстер-мулярський), автор проектних креслень (1912) будинку на вул. А. Горської, 5, співавтор з Олександром Остеном проектного рішення фасаду, мешкав на вул. Польній, 22 (тепер вул. Героїв УПА).
Теобальд Оркасевич (Teobald Orkasiewicz; 1878-1933) — скульптор, що мешкав та працював у будинку у 1913-1927 рр. та виконав його скульптурне оздоблення на тему повстання 1794 р. під проводом Тадеуша Костюшка, зокрема фігурну барельєфну композицію за мотивами графіки Артура Ґротґгера "Куття кос" над входом, високий аттик зі сценою "Костюшко у битві", кам'яні атланти, а також скульптуру Божої Матері на подвір'ї.
Станіслав Ґабріель Желенський (Stanisław Gabriel Żeleński, 1873-1914) — власник вітражної фабрики в Кракові, що виконала вітражі сходової клітки будинку на вул. А. Горської, 5.
Францішек Худоба (Franciszek Chudoba) — інженер, мешканець будинку у 1916 р.
Адам Малохлєб (Adam MałoсhIeb) — співвласник будинку на вул. А. Горської, 5 (конскр. №2186) у 1935 р., тел. 27-71.
Юзефа Кузь (Jozefa Kuź і tow.) — співвласниця будинку на вул. А. Горської, 5-а (конскр. № 1861) у 1935 р.
Софія Баранська (Zofja Barańska) — мешканка будинку у 1935 р.
Ядвіґа Бучек (Jadwiga Buczek) — продавчиня, мешканка будинку у 1935 р.
Альфред Ейснер (Alfred Eisner) — поштовий службовець, мешканець будинку у 1935 р.
Їзеф Ейснер (Jуzef Eisner) — професор гімназії, мешканець будинку у 1935 р.
Марія Ейснер (Marja Eisner) — мешканка будинку у 1935 р.
Генрик Малохлєб (Henryk Małochleb) — син Малохлєба Шимона, співвласник і спадкоємець фабрики водних насосів ("Zakład Studniarski i Fabryka Pomp Szymona Małochleba Syn Henryk Małochleb"), мешканець будинку на вул. А. Горської, 5 у 1935, тел. 221-71.
Марія Малохлєб (Marja Małochleb) — власниця будинку у 1935 р.
Станіслав Мельничук — скульптор, що відновив у 1997 р. скульптуру Богоматері у подвір'ї, професор кафедри монументально-декоративної скульптури Львівської Національної Академії мистецтв.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО), 2/2/859:67.
2. Dziennik Polski (wydanie popołudniowe), 1903.05.01, №201,
3. Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939, (Lwów, 1939).
4. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa,1916
5. Księga Adresowa Polski (wraz z W. M. Gdańskiem): dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa, 1929
6. Księga Adresowa Małopolski, Lwów, Stanisławów Tarnopol z informatorem m. Stoł. Warszawy, województwa Krakowskiego, Łódzkiego, Pomorskiego, Poznańskiego i Śląskiego (Kraków, 1935/1936).
7. Słowo Polskie, 1924.09.12, №250 
8. Spis abonentów c. k. sieci telefonicznych w Galicyi, 1912, 294
9. Spis Abonentów sieci telefonicznych Państwowych i Koncesjonowanych w Polsce, 1938.
10. Wiek Nowy: popularny dziennik ilustrowany,1925.09.16, №7268
11. Wiek Nowy: popularny dziennik ilustrowany, 1939, №11349
12. Ewa Lisiecka,Stare pompy wodne, Przewodnicy w Zamościu. Zwiedzanie Zamościa i okolic, 24 Maja 2016
13. Jurij Smirnow, "Ostatni rok inżyniera Stanisława Gabriela Żeleńskiego", Barwy Szkła, 27 lutego 2016,
14. Ю. О. Бірюльов, "Особливості взаємодії скульптури з архітектурою в творчості Теобальда Оркасевича", Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Архітектура, 2013, №757,
15. Ксенія Бородін, Іванна Гонак, Знак якості. Серія: Львів po polsku (Львів: Коло, 2015).
16. Ігор Мельник, Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії (Львів: Центр Європи, 2009), 288.
17. Тетяна Казанцева, "Терацові підлоги у Львові: еволюція застосування, композиційний та стилістичний аналіз", Вісник НУ "Львівська Політехніка". Архітектура, 2015, № 836, 228-235.
18. Ростислава Грималюк, Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття (Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004), 204.
 
 

Автори опису — Тетяна Казанцева, Сергій Леонов