Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Вул. Генерала Чупринки, 096 – офісний будинок (колишня вілла "Подолянка")

ID: 2353

Колишня вілла "Подолянка" була приватною віллою Михайла Ковальчука – відомого львівського архітектора, реставратора та скульптора українського походження. Архітектор спорудив її за власним проектом у 1907–1908 рр. Вілла є зразком українського національного стилю в архітектурі Львова поч. XX ст.

Історія

1908 р. – зведено будинок.
1912 р. – вимурували підмурівок.
1950-і рр. – заміна черепичної покрівлі даху на оцинковану бляху, ремонт підмурівку (обличкування кам'яними мацевами).
1970-і рр. – опорядження фасадів тиньком "під шубу".
Поч. 1990-х рр. – пристосування житлової будівлі під офісну: проведені ремонтні роботи в інтер'єрі, влаштовані підшивні стелі та перегородки, замінені окремі двері. Тоді влаштували дашок над входом; оточили ділянку металевою огорожею на цегляному підмурівку та провели ремонт підпірної стіни, що укріплює схил, обличкувавши її мармуровою плиткою нерегулярної форми; влаштували благоустрій ділянки.


Будинок розташований у верхній частині вул. Генерала Чупринки, що знаходиться на захід від середмістя і сполучає вул. Степана Бандери з вул. Рудницького. Перша відома назва верхньої частини вулиці – Штандівська – від імені львівської міщанської родини Шольц-Штанцльовичів, яка ще у XVI ст. набула там землі, звані тоді юридикою Штанцльовка. У 1863 р. вона згадується під назвою Хрестова (Крижова) (Krzyżowa). 1910 р. її назва змінилася на честь Андрія Потоцького, галицького намісника. Під час Другої світової війни тодішні поперемінно змінювані окупаційні влади називала вулицю іменами своїх діячів: Пушкіна (грудень 1940 р.), Потоцького (серпень 1941 р.), Зіґфрідштрасе (травень 1942 р.), Потоцького (липень 1944 р.), Пушкіна (грудень 1944 р.). 1996 р. вулицю назвали іменем Генерала Чупринки на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого УПА Романа Шухевича (псевдонім – Тарас Чупринка).

У 1900 р. львівський архітектор українського походження Михайло Ковальчук на тодішній вул. Крижовій, 54 (нині – Генерала Чупринки, 96) придбав земельну ділянку під конскр.№182 ¼.

Придбана ділянка складалася з 4-х частин, що мали свої номери: 2684, 2685, 2686, 2687. Розташована вона була на досить крутому схилі, простягаючись у напрямку пд. схід – пн. захід (вздовж пізніше прокладеної у нижній частині схилу вул. Конотопської). Сусідня ділянка під №2688, що лежала значно вище, належала родині Скибінських. На межі цих ділянок тягнувся скарп висотою 3,5-3,7 м. У південно-західній частині набутої ділянки віддавна існувала саджавка (ставок), яка збирала підземні й атмосферні води. Перш ніж звести віллу, Михайло Ковальчук відгородив свою ділянку дерев’яними штахетами від вул. Крижової в межах її регуляційної лінії згідно проекту і збудував на ній фахверкову шопу під склад будівельного матеріалу. 1907 р. він розробив проект власної вілли під назвою "Подолянка", і того ж року звів будинок зі стайнею для коней, сторожкою і кімнатою для доглядача коней. А 1908 р. на св. Михайла подав дозвіл до магістрату на заселення вже збудованої оселі. Ділянку з крутим схилом, на якій постала вілла, архітектор майстерно опрацював, вирівнявши її. З метою перешкоди всуванню ґрунту з сусідньої вище розташованої ділянки (№2688), 1912 р. укріпив схил підмурівком. Збудована вілла мала вигляд частково двоповерхової, частково триповерхової під черепичним дахом. На поч. 1920-х рр. уздовж Ковальчукової ділянки, на ділянках №№ 2682, 2683, проклали вул. Боремельську (Конотопську), що з’єднала вул. Мончинського і Потоцького (Єфремова і Генерала Чупринки). У віллі Ковальчук мешкав до кінця своїх днів.

У повоєнний час вілла була заселена кількома родинами. Під час ремонту замінили черепичну покрівлю даху на оцинковану бляху, що знизило виразність архітектурного вирішення. У 1960-х рр. велику ділянку, що простягалася вздовж вул. Конотопської, – колишню власність Михайла Ковальчука – почали забудовувати висотними будинками: один постав 1969 р. на частині вздовж вул. Пушкіна (Генерала Чупринки), заслонивши віллу, інший – вздовж вул. Конотопської. Тоді ж намагалися знести і віллу "Подолянка" – з метою будівництва на її місці багатоквартирного будинку. Однак цьому плану перешкодив арх. Ярослав Новаківський, син видатного українського художника Олекси Новаківського. Тоді віллу оштукатурили "під шубу". Напевно тоді ж були проведені ремонтні роботи підмурівку, який доштуковували фрагментами кам’яних надгробків – мацев, що походили з котрогось львівського зруйнованого юдейського цвинтаря.

Архітектура

Вілла стоїть у глибині невеликої квадратової ділянки, оточеної з трьох боків низькою металевою огорожею, з тилу підмурівком, що укріплює зрізаний схил. Чільним фасадом будівля повернена до вул. Конотопської, від вул. Генерала Чупринки заслонена радянською багатоквартирною висоткою.

Вілла двоповерхова з мезоніном та пивницями, вкрита складним, в одній частині мансардовим дахом під бляхою (первісно під дахівкою), будована з цегли, отинькована, на складному плані. У стильовому вирішенні простежуються риси модерну з елементами традиційної архітектури. Наявні стилізовані архітектурні елементи, зокрема: віконні обрамування, кахлеві вставки, дерев'яні випусти даху, сецесійний рисунок металевих балконних ґраток. Пластичне вирішення будівлі підпорядковане поєднанню різновисоких брил, підкреслених різними віконними прорізами – три- і двостулковими прямокутними та арковими з дерев’яною столяркою. Партер оздоблений рустом і підкреслений невеликим карнизом; 2-й поверх над вікнами оперезаний пояском із керамічних плиток.

В інтер'єрі збережене опорядження дерев'яної сходової клітки, дерев'яні панелі, оздоблення стін вертикальними смугами з плит чорного мармуру; дверні полотна імітовані під карельську березу. Поверхи перекриті дерев’яними стелями.

Будинок є зразком вілли, що репрезентує неоукраїнський стиль в архітектурі Львова поч. XX ст.

Персоналії

Андрій Потоцький – галицький намісник.
Михайло Ковальчук – архітектор українського походження, реставратор та історик, автор численних праць з історії скульптури і архітектури, найвагомішої – "Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich do r. 1772".
Олекса Новаківський – видатний український художник.
Тарас Чупринка (псевдонім Романа Шухевича) – український політичний діяч, генерал-хорунжий УПА.
Шольц-Штанцльовичі – львівська міщанська родина, яка у XVI ст. набула землі, звані тоді юридикою Штанцльовка.
Ярослав Новаківський – архітектор, син Олекси Новаківського.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/2610.
  2. ДАЛО 2/41/7.
  3. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/629.
  4. Grabowski W., Portret artysty na jasnym tle, "Akcent. Literatura i sztuka. Kwartalnik", 2010, №1 (119), 158.
  5. Lewicki J., Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa, 2005).
  6. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008).
  7. Бірюльов Юрій, Вілли архітекторів, "Галицька брама", 2007, № 3-4 (147-148).
  8. Бірюльов Юрій, Ковальчук Михайло (Міхал), Енциклопедія Львова, Т. 3 (Львів: Літопис, 2010), 304-305.
  9. Дорош А., Мешканці Нового Світу, "Галицька брама", 2007, № 3-4 (147-148), 16-18.
  10. Котлобулатова Ірина, Вулиця Генерала Чупринки, "Галицька брама", 2007, № 3-4 (147-148), 35-36.
  11. Львів. Туристичний путівник (Львів: Центр Європи, 2007).
  12. Мельник Б., Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Вид-во "Світ", 2001).
  13. Мельник І., Львівський Новий світ та південні околиці королівського столичного міста Галичини (Львів: Центр Європи, 2009), 138-139.
Автор опису – Оксана Бойко
Літературний редактор – Юлія Павлишин