Вул. Генерала Чупринки, 005 – офісний будинок (кол. вілла)

Функціональний тип: індивідуальний житловий будинок, вілла. Об’єкт перебудовувався. За радянських часів у ньому розміщалися адміністративні установи.

Планування, просторова композиція

Вілла розміщена на кутовій ділянці, що займала південно-західну частину кварталу між вулицями Кшижовою, Марії Магдалини, Набєляка та Ленартовича (теперішні вулиці Генерала Чупринки, Кольберга, Котляревського та Нечуя-Левицького). Вона є частиною ансамблю індивідуальних будинків, який включає також вілли на вулицях Кольберга, №№ 4, 6, 8,  Котляревського, 4 та Нечуя-Левицького, 20.

Вілла планувалася як вільно розташований об’єкт, оточений садом. Будинок — двоповерховий,  на високому цоколі. Основу його корпусу формує видовжений блок, вісь якого орієнтована паралельно вул. Нечуя-Левицького.

Чотири фасади будинку є різними за композицією. Торцевий північний фасад, що виходить на вул. Генерала Чупринки, оформлено ризалітом із двома вікнами на рівні поверху та високим причілком. З лівого боку в заглибленні розміщено вхідний портал, накритий дашком, до якого з вул. Генерала Чупринки ведуть сходи. Протилежний фасад — південний, повернутий у бік саду — теж має причілок і виступ ризаліту, прилеглий до правого краю. Видовжений західний фасад, паралельний вул. Нечуя-Левицького, доповнено вужчим ризалітом, зміщеним до правого краю, з причілком у завершенні. Зліва на першому поверсі прилаштовано терасу, що піднесена на цоколі й огороджена балюстрадою. На бічному східному фасаді права частина стіни виділена розкріповкою та ще одним причілком. Асиметрично розташовані виступи ризалітів визначають динамічну форму плану, конфігурація якого наближена до неправильного хреста.

По горизонталі  фасади розчленовані смугами карнизів, прокладеними по периметру над цокольним ярусом та між першим і другим поверхами. Площина фасадної стіни на рівні першого поверху оформлена рустом. Вікна  прямокутної форми. На причілках компонуються прорізи горищних віконець. Загальний силует будівлі набуває мальовничого характеру завдяки високому двосхилому даху.

У проекті реалізовано концепцію вільного внутрішнього планування. До північно-східного кута вілли прилягає простора сходова клітка, квадратна в плані. Пізніші перебудови призвели до ґрунтовних змін у характері інтер’єрів. Впродовж повоєнних десятиліть вілла не використовувалась як об’єкт житлової архітектури. Її приміщення займали адміністративні установи, а після розпаду СРСР тут з’явилися офіси політичних партій.

Стильовий характер та декор

Проект вілли відображає вплив неоромантичної течії в архітектурі пізнього історизму. Фасади мають профілювання, типове для неоренесансу. Конструкції ж даху вказують на нове джерело форм, що стають об’єктами інтерпретації — народне будівництво альпійсько-карпатського регіону.

В оздобленні вілли застосовані елементи пластичного декору (карнизи з консольками над вікнами другого поверху, профільовані обрамування вікон). Неабияку увагу привертає набір різьблених дерев’яних оздоб (у конструкціях кронштейнів, якими доповнено причілки;  різьблені завершення крокв, що виступають по периметру даху). Усередині будинку збереглися дерев’яні конструкції сходів .