Вул. Галицька, 8 – житловий будинок ID: 2323

Кам'яниця (конскр. №22 ст., №18 н.) постала 1789 р. на місці давньої Кайзерівської кам'яниці. Її звів будівничий Антон Косинський на замовлення власника, адвоката Івана Зарицького. Постановою Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.79 року кам'яниця включена до Національного реєстру пам'яток під ох. №1282. Перед Першою світовою війною і у міжвоєнні часи на партері кам'яниці були розташовані крамниця чоловічого одягу кравця Іцака Ляуфера і майстерня парасоль І. К. Коркеса. Від 2012 року тут розміщене кафе.

Історія

XVII ст. — збудована триповерхова кам'яниця Кайзерівська.
1790 — збудована головна, чотириповерхова частина кам'яниці від вул. Галицької (цеховий будівничий Антон Косинський, власник Іван Зарицький).
1792–1796 — будова другої частини кам'яниці, від вул. Канонічної (Староєврейської).

Кам'яниця (конскр. №22 ст., №18 н.) у XVII ст. належала різним власникам, від імені яких, відповідно, називалася: Ричківська (Ryczkowski) у 1630–1637 рр., Аландтівська у 1638–1646 рр., Комнацької (Komnacka) у 1647–1664 рр., а від 1665 року — Кайзерівська (Kaizer). Від II пол. XVIII ст. називалася кам'яницею Зарицького. Іван Зарицький, крайовий адвокат, українець, член Ставропігійського інституту з 1789 року, придбав цю кам'яницю на ліцитації 17.10.1782 р. за 4 тис. зол. Кам'яниця залишилася після смерті її попереднього власника, члена колегії "сорока мужів" при львівському магістраті, Михайла Черговського. Документом від 26 вересня того року він і його дружина Марґарита стали власниками новопридбаної нерухомості. Збережена кам'яниця збудована Зарицьким упродовж 1790–1796 років за проектом, затвердженим 20 липня 1789 року. Доглядав "фабрику", тобто будову, цеховий будівничий Антон Косинський. З огляду на її великі розміри, будова велася у два етапи. Спочатку, 1790 р., вибудували головну частину від вул. Галицької. Згідно з таксою (оцінкою), проведеною архітектором Клеменсом Фесінґером (Fesinger) 16 липня 1791 року, вартість будови цієї частини складала 18,360 зол. Будова другої частини кам'яниці — від вул. Канонічної (Староєврейської) тривала від 1792 до 1796 року. Нова примурована частина мала 13 сажнів, 2 стопи, 3 цалі, а весь фасад від вул. Канонічної мав 29 сажнів, від вул. Галицької — 6 сажнів і 3 стопи.

Перед Першою світовою війною і у міжвоєнні часи на партері кам'яниці були розташовані крамниця чоловічого одягу кравця Іцака Ляуфера (Laufer) і майстерня парасоль І. К. Коркеса (Korkes). В радянські часи тут був комісійний магазин, в часи незалежності — крамниця будівельних матеріалів, від 2012 року — кафе.

Архітектура

Будинок розташований на розі вул. Галицької і Староєврейської. Чотириповерховий, тривіконний, зберіг стиль архітектури кінця XVIII ст. (за винятком новіших вітрин партеру, підкресленого тягою). Фасади на висоту чотирьох поверхів оздоблені рустованими лопатками. Віконні прорізи заглиблені, без обрамувань, що є ознакою архітектури класицизму, яким він був на початках. Ріг зрізаний, що також є притаманним для цього періоду. В партерових приміщеннях збереглися склепінчасті перекриття.

Люди

Марґарита Зарицька — дружина Івана Зарицького, власниця кам'яниці.
Іван Зарицький — крайовий адвокат, українець, член Ставропігійського інституту, який звів сучасну кам'яницю.
Кайзер (Kaizer) — власники кам'яниці у 1665–1767 рр.
Комнацька (Komnacka) — власниця кам'яниці у 1647–1664 рр.
І. К. Коркес (J. K. Korkes) — власник майстерні парасоль.
Антон Косинський — мулярський майстер, який 1785 р. виготовив проект на зведення кам'яниці і вів будівництво.
Іцак Ляуфер (Izak Laufer) — кравець, власник крамниці чоловічого одягу перед Першою світовою війною і у міжвоєнні часи.
Ричковський (Ryczkowski) — власник кам'яниці у 1630–1637 рр.
Клеменс Фесінґер (Klemens Fessinger) — архітектор, який 1791 р. провів оцінку збудованої Іваном Зарицьким кам'яниці.
Михайло Черговський — член колегії "сорока мужів" при львівському магістраті, власник кам'яниці до 1782 р.

Джерела