Вул. Галицька, 12 – житловий будинок

XVI ст. – зведення триповерхової кам’яниці
1792 р.– Францішек Новаковський звів частину кам’яниці від вул. Братів Рогатинців (буд. Йоган Гельтцель і Йосиф Землер).
1801 р. – реставрація кам’яниці.
XIX ст. – реконструкційні роботи триповерхової кам’яниці з одноповерховим дворовим флігелем.
1872 р. – реконструкція сходової клітки і даху (арх. Йоган Міхль).
1874 р. – надбудовано 4-й поверх кам’яниці, проведено зміни в розплануванні приміщень (арх. Емануель Ґалль). 
1914 р. – проведена реконструкція, що торкнулася зміни крамничних вітрин і входу, а також головного фасаду.

Будинок (конскр. №20 ст., №16 н.) стояв при Галицькій брамі. В різні часи за ним зафіксовані назви: Абермана (Aberman), Шнайдера (Schneider), Бенздорфа (Benzdorf). У 1647–1662 рр. ним володів аптекар Блажей (Błażej), пізніше (1686–1703) – Євстахій Аберман (Eustachiuż Aberman), а від нього будинок перейшов до сідляра Бенздорфа. У І пол. XVIII ст. кам’яниця Саломона Бенздорфаналежала кравцеві Якубу Маєру (Maier), прозваному Шнайдером (Schneider). Його донька Анна була одружена з сідлярем Юрієм Шнайдером. Після смерті чоловіка Анна вдруге вийшла заміж за майстра сідлярського ремесла Саломона Бенздорфа, від якого кам’яниця отримала назву Бенздорфівська. Бенздорф, будучи ремісником, представляв інтереси свого цеху в магістраті як член колегії “сорока мужів”.

Частину кам’яниці, здавна Аберманівської, спільно з Саломоном Бенздорфом посідав львівський художник Станіслав Отосельський (Otosielski) з дружиною Катажиною з дому Яхимович. Маляр Отосельський був учнем і помічником відомого українського художника Василя Петрановича, за дорученням якого працював над створенням іконостасу для Василіянського монастиря в Бучачі. 1765 р. він виконував малярські роботи у монастирі кармелітів босих у Теребовлі, в тому числі Божий гріб і 12 портретів у монастирській галереї.

У 1779 р. частина кам’яниці Якуба Бенздорфа перейшла до кушніра і члена колегії “сорока мужів” Францішека Новаковського (Nowakowski), а 19 червня 1783 року Новаковський викупив усю кам’яницю. У ній до 1787 р. мешкав львівський хірург Францішек Гриґлевич (Hryglewicz). Наприкінці сторіччя дім перебував у руйнівному стані. 23 жовтня 1792 року мулярські майстри Йоган Гельтцель (Heltzel) і Йозеф Землер (Zemler) провели оцінку вже новозбудованої кам’яниці Франциска Новаковського, оцінивши вартість нового будівництва на 3500 флоринів. Але ця будова належила не до фронтового будинку, а до його частини на вулиці, поперечній до Галицької, тобто сучасної Братів Рогатинців.

У XIX ст. на кам’яниці відбулися деякі реконструкційні роботи. На той час вона була триповерховою з партеровим дворовим флігелем. 1872 р. відбулась реконструкція сходової клітки і даху (арх. Йоган Міхль (Miechl)). Через два роки (1874) надбудовано 4-й поверх. Дозвіл на перебудову тодішній власник Адам Якубовський (Jakubowski) отримав 1 травня 1874 року, а 22 жовтня того ж року вона була закінчена. Тоді проведено деякі зміни в розплануванні приміщень (арх. Емануель Ґалль (Gall)). Наступна реконструкція проведена 1914 р. – вона торкнулася зміни крамничних вітрин і входу, а також головного фасаду.

У міжвоєнний час у кам’яниці містилося виробництво корсетів Пезена (Pezen), ювелірна крамниця Ґольдштайна (Goldschein) та крамниця одягу Шокальської (Szokalska). Тут у 1927 р. був розміщений Союз українських купців на чолі з головою Євгеном Мартинцем і його заступником Романом Зубиком (Zubyk).

У радянський період на партері діяв комісійний магазин та магазин гумового одягу.