...

Вул. Івана Федорова, 28 – руїни житлового будинку

ID: 746
Кам’яницю №28, звану Рабинівською, у XVI ст. збудували Жолкевські, але вже в кінці цього сторіччя її відкупив львівський юдей Ізраель Юзефович і адаптував на єшиву – талмудичну школу вищого рангу, ректором якої був вчений Йозуе Фальк бен Алєксандер Коген. Нині кам’яницю з багатою історією, пам’ятку архітектури (ох.№356-М), розбирають, щоби на її місці збудувати готель.

Історія

XVI ст. – зведена мурована кам’яниця.
1590 р. – адаптація кам’яниці на талмудичну школу – єшиву.
XVIII ст. – надбудова 3-го поверху.
1837 р. – відбудова після пожежі, надбудова 4-го поверху.
1864 р. – проведено реконструкційні роботи з заміною сходів за проектом Юзефа Енґеля, в подвір’ї збудовано дерев’яну шопу.
1908 р. – проведено санацію забудови, в подвір’ї влаштовано бетонне мощення, побудова нових виходків при торцевій стіні, партерової сторожки в глибині подвір’ї за проектом Леона Ґрафа.
1929 р. – проведено ремонт сходової клітки, тильних фасадів, строп у партеровому помешканні (з боку подвір’я), клозетової інсталяції.
1935 р. – ремонт чільного фасаду.
1949 р. – реконструкція кам’яниці.
1980 р. – будинок №28 внесено до списку пам’яток.
1989 р. – проведено комплексні наукові дослідження з обмірами (арх. Олесь Ярема).
2000 р. – розроблено проект реставрації і пристосування під адміністративний будинок (арх. Уляна Піхурко), виготовлено робочу документацію на реставраційні роботи.
2010 р. – знищення будинку з тим, що на його місці повинен постати готельний комплекс.


Кам’яниця №28, звана Рабинівською, збудована магнатами Жолкевськими (Żółkiewski) у XVI ст. на парцелі під №212. Вона є однією з найдавніших мурованих будівель юдейської дільниці, яка у XVI ст. практично була дерев’яною. Коротку історію Рабинівської кам’яниці подає М. Балабан (Bałaban): “Відразу належала родині Жолкевських, відомим магнатам. Наприкінці XVI ст. (1590) у Миколая і Станіслава Жолкевських її купив Ізраель Юзефович (Józefowicz) (Айделес (Aideles)) за 2.000 зол. і адаптував під школу талмуду або Єшиву. Ректором школи став зять нового власника ребе Йозуе Фальк бен Александер Коген (Kohen) (пом. 1614), знаменитий вчений свого часу і маршалок юдейського сейму в Любліні 1607 р.”. Відтоді, впродовж довгого часу кам’яниця називалася Рабинівською. З львівської єшиви вийшли знамениті вчені-талмудисти і рабини, серед яких вчений Абрам Раппaпорт (Rappaport), вчений і рабин Ісак Галеві (Halewi).

Ця давня кам’яниця була двоповерховою. У XVIII ст. був надбудований 3-ій поверх, але невідомо, ким саме, бо у цьому сторіччі її власники змінювалися. У сер. XVIII ст. вона належала ордену Кармелітів черевичкових великого конвенту, у ліктьовому податку за 1767 р. продовжує називатися Рабинівською. 1788 р. кам’яницю купив Зюсман Лайба Балабан (Левко Балабан) (Bałaban), кагальний бурмістр в останні роки Речі Посполитої.

1837 р. будівля зазнала значних втрат від пожежі, після чого була відбудована. При відбудові укріпили стіни, надбудували 4-ий поверх (у документах поч. 1860-х – кам’яниця чотириповерхова). 1864 р. один із співвласників Абрам Бранд (Brand) провів реконструкційні роботи з заміною сходів за проектом Юзефа Енґеля (Engel). В подвір’ї будинку збудували дерев’яну шопу. Тодішніми співвласниками були П. Фішер (Fischer) і Ефраїм Бомбух (Bombuch).

1908 р. власник кам’яниці Хаїм Розенштрайх (Rosenstreich) провів санацію забудови, в подвір’ї влаштував бетонне мощення, збудував партерову сторожку в глибині подвір’я, збудував нові клозети при торцевій стіні, які з’єднувалися зі сходовою кліткою балконами-галереями. Проект на ці роботи виконав інж.-буд. Леон Ґраф (Graf). У 1928–1929 рр. поліційний будівельний уряд міста зобов’язав того ж власника кам’яниці провести ремонт сходової клітки, тильних фасадів, строп у партеровому помешканні (з боку подвір’я), клозетову інсталяцію. 1935 р. співвласники кам’яниці Вікторія Ґотфрід (Gottfried) і Пеппі Вайс (Weiss), на вимогу магістратського уряду, відремонтували чільний фасад, який осипався і був брудним. Остання реконструкція кам’яниці була проведена після Другої світової війни у 1949 р. Тоді змінили планування помешкань, влаштувавши перегородки.

Згідно з рішенням Львівської обласної Ради народних депутатів №130 від 26.02.1980 р., будинок №28 внесено до списку пам’яток, йому надано ох.№356-М.

1989 р. на замовлення ЖЕО ін-т Укрзахідпроектреставрація провів комплексні наукові дослідження кам’яниці (арх. Олесь Ярема). 2000 р., на замовлення УКБ Львівського міськвиконкому, на основі попередніх робіт розроблено проект реставрації і пристосування під адміністративний будинок (арх. Уляна Піхурко) та виготовлено робочу документацію на реставраційні роботи. З будинку відселили мешканців. Однак, впродовж 10 років жодних робіт не проводилося. Закинутий будинок помалу перетворювали на руїну. Влітку 2010 р. пам’ятку почали розбирати, з тим, що на її місці повинен постати готельний комплекс.

Архітектура

Кам’яниця Рабинівська стоїть у рядовій забудові вул. Федорова (кол. Бляхарська, Жидівська) на неширокій (11,2 м), витягненій з заходу на схід будівельній парцелі №212 і зберігає планувальні габарити, визначені параметрами парцеляції локаційного кварталу. Будівля походить із різних періодів, починаючи від сер. XVI ст. і закінчуючи сер. XIX ст. Мурована з каменю (пивниці) та цегли, чотириповерхова, з пивницями, отинькована, вкрита двосхилим бляшаним дахом. У планувально-просторовому вирішенні кам’яниця зберігала одну з характерних для середньовічного Львова структуру: тридільну, тритрактову (1 – ізба чільна і брама; 2 – сходова клітка; 3 – ізба тильна). Архітектурний вистрій походить із різних будівельних періодів. Чільний фасад чотириосьовий, прямовисно членований лізенами (на 2-му поверсі рустованими), кожний поверх підкреслений профільованими тягами. Вікна прямокутні, з кам’яними підвіконними карнизами. Партеровий ярус обличкований тесаними вапняковими блоками, вирізняється двома вікнами з білокам’яними сегментними перемичками. Будинок має три входи: один веде в браму, два у пивниці. Брама головного входу – прямокутна з півциркульним заґратованим світликом та кутими дверима. Металеві двері мають входи до пивниць.

Пивниці та партеровий ярус перекриті склепіннями: пивниці – півциркульними, партерові приміщення – хрестовими та півциркульними, перекриття поверхів – пласкі по дерев’яних балках.

Стан будинку вимагав реставрації. Збережені архітектурні елементи історичних нашарувань дозволяли провести наукову реставрацію. Однак, найдавнішу збережену кам’яницю на колишній вул. Бляхарській розібрали.

Персоналії

Abraham Brand) – співвласник кам’яниці.
Абрам Раппaпорт (Abraham Rappaport) – вчений-талмудист.
Вікторія Ґотфрід (Wiktorja Gottfried) – співвласниця кам’яниці.
Ефраїм Бомбух (Ephraim Bombuch) – співвласник кам’яниці.
Жолкевськi (Żółkiewski) – родина магнатів.
Зюсман Лейб Балабан (Левко Балабан) (Süssmann Leib Bałaban) – кагальний бурмістр в останні роки Речі Посполитої.
Ізраель Юзефович (Eйделес) (Izrael Józefowicz Eideles) – власник кам’яниці, який адаптував її на Талмудичну школу Єшиву.
Ісак Галеві (Izaak Halewi) – вчений і рабин.
Йозуе Фальк бен Александер Коген (Jozue Falk ben Aleksander Kohen) – ребе, ректор Єшиви, знаменитий вчений свого часу і маршалок юдейського сейму в Любліні 1607 р.
Леон Ґраф (Leon Graf) – інженер-будівничий.
Маєр Балабан (Majer Bałaban) – історик.
Миколай Жолкевський (Mikołaj Żółkiewski) – магнат.
Олесь Ярема – архітектор-реставратор.
П. Фішер (P. Fischer) – співвласник кам’яниці.
Пеппі Вайс (Peppi Weiss) – співвласниця кам’яниці.
Станіслав Жолкевський (Stanisław Żółkiewski) – магнат.
Уляна Піхурко – архітектор-реставратор.
Хаїм Розенштрайх (Chaim Rosenstreich) – співвласник кам’яниці.
Юзеф Енґель (Józef Engel) – будівничий. 

Джерела

1. Архів інституту Укрзахідпроектреставрація, спр. Л-234.
2. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/458.
3. M. Bałaban, "Dzielnica żydowska: jej dzieje i zabytki", Biblioteka Lwowska, 1990, T. III, 71-72.
4. Р. Могитич, "Ліктьовий податок", Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 2009, Ч. 19.

Авторка опису — Оксана Бойко
Літературна редакторка — Юлія Павлишин