...

Вул. Івана Федорова, 27 – житловий будинок

ID: 748

Будинок споруджений у 1913 р. на місці ренесансної кам’яниці, на давній Олеській площі, в глибині якої розташована відома синагога "Турей Загав" чи "Золота Роза". Давня кам’яниця називалася Кагальною, оскільки в ній містилися різні юдейські установи. Рішенням сесії Львівського облвиконкому під № 393 від 22.11.1988 року кам’яницю внесли до Реєстру пам’яток архітектури (Ох. № 1053).

Історія

1868 р.  — ремонт коминів.
1876 р. — проект на вимурування пекарського п’єца в приміщенні ізраелітського шпиталю.
1900 р. — ремонт виходків (туалетів). Майстер Мартин Кривинський.
1876 р. — вимуровано пекарський п’єц для шпиталю зліва від брами.
1912 р. — Леопольд Райс розробив проект на чиншовий будинок. Розібрано стару ренесансну кам’яницю.
1913 р. — зведений новий чиншовий будинок на місці давнього ренесансного, на піддаші влаштована пральня.
Кін. 1990-х рр. — в партерному приміщенні зліва від брами-проходу розміщено кафе "Арт-бар".
2008 р. — у партеровому приміщенні праворуч розміщено Представництво американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу, в брамі-проході до синагоги влаштовано молитовний зал.

 

Сучасний будинок на вул. Федорова, 27 стоїть на місці давньої ренесансної кам’яниці. Вона була збудована на давній Олеській площі, яку в 1580 р. купив заможний купець Ісак Нахманович із метою зведення синагоги. Ця ділянка була порожньою після того, як  вигоріла вся її забудова в пожежі у 1571 р. У 1581 р. Ісак Нахманович отримав дозвіл від короля на будову синагоги. Він запросив одного з найвідоміших львівських будівничихПавла Щасливого. Цей архітектор будував усі будинки на Олеській площі. Спочатку поставив кузню, яку в дію приводив керат (кінний млин), потім дім для Марка Ісаковича, сина Нахмановича (вул. І. Федорова, 27), також дім Ісака Сюскінтовича (вул. Заарсенальна, 5) і синагогу. Кам’яниця Марка Ісаковича на вул. Жидівській (вул. Федорова), 27 одночасно була кагальною будівлею.

Вигляд ренесансної кагальної кам’яниці зобразив Францішек Ковалишин на рисунку вул. Федорова, а також зреконструював її вигляд Януш Вітвіцький. Як зазначив Маєр Балабан, тодішня кам’яниця № 27 вже своїм виглядом вирізнялася з-поміж інших. Мала великі вікна з сеґментним завершенням, над брамою була поміщена таблиця з гебрайським написом. У кагальному будинку відбувалися наради, тут містилася канцелярія сеньйорів і лавників, були приміщення рабина, синдика (помічника рабина), рахмістрів (рахівників) і шпитальних служок, у будинку розташовувалася також шхіта — ритуальна різня птахів для отримання кошерного м’яса. Перед цим кагальним будинком депутат зачитував позови до Лави і Ґроду (магістрату і старостинського управління). У XVIII ст. майже щоденним її "гостем" був екзекутор (збирач податків), який майже завжди повертався з порожніми руками, бо каса була пуста. Кагальна каса розташовувалася у добре укріпленому гіпокаусті (склепі). Через будинок вели широкі сіни на подвір’я синагоги, що розташовувалися на крайній лівій осі. У будівельній справі зазначено про ремонти, що відбувалися на давній кам’яниці у  середині XIX ст. Зокрема у 1870-х  рр., згідно з магістратським приписом, кагал направляв комини, а також замінив високий ґонтовий дах на низький бляшаний, у 1876 р. в приміщенні зліва від брами був вимурований пекарський п’єц для шпиталю, у 1900 р. ремонтували виходки (майстер Мартин Кривинський (Marcin Krzywiński)).

У 1912 р. давню кагальну кам’яницю розібрали з метою зведення нового чиншового будинку. Тоді шхиту перенесли в офіцину кагальної кам’яниці на вул. Арсенальській, 7. Новий будинок був збудований у 1913 р. за проектом, розробленим 1912 р. архітектором Леопольдом Райсом (Leopold Reiss). Як і попередній, будинок був чотириосьовим, але, на відміну від нього, мав чотири поверхи, а не три; брама-прохід до синагоги розміщена на центральній найширшій осі, а не на крайній справа. На його фасаді вмурували кам’яну таблицю з гебрайським написом, яку перенесли з давньої кам’яниці. У 1913 р. на піддашші була влаштована пральня. До 1939 р. будинок належав юдейському шпиталю.

У радянський час, як і нині, будинок житловий. Наприкінці 1990-х рр.  в партеровому приміщенні зліва від брами-проходу було розташовано кафе "Арт-бар", у приміщенні праворуч у 2008 р. розміщено Представництво американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу, головою якого є Мейлах Шейхет,  в брамі-проході до синагоги влаштовано молитовний зал. У 2008 р. в подвір’ї кагальної кам’яниці, перед синагогою були проведені часткові археологічні дослідження під керівництвом Юрія Лукомського. Віднайдені артефакти розкривають етапи формування парцелі.  

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок чотириповерховий, габаритні розміри — 16,40х15,76 м, мурований із цегли та каменю. Чільний фасад вирізняється відкритим цегляним муруванням, що поєднане з білокам’яним декором (обрамування вікон). Пілястри з діамантовим рустом, портал брами та аттик пов’язують кам’яницю з ренесансною епохою.

Фасад — чотириосьовий, центральна частина акцентована цегляним неоренесансним аттиком. Партер обличкований каменем та отинькований, з двома брамами — вужчою прямокутною, що веде до кам’яниці, та широкою півциркульною брамою-проходом, що провадить до синагоги "Турей Загав". Брама-прохід оформлена кам’яним порталом у неоренесансному стилі, що фланкований півколонками та завершений розірваним фронтоном на кронштейнах. Обидві брами закриваються стильовими металевими дверима ковальської роботи.

Вісь брами-проходу підкреслена ширшими віконними прорізами; ліворуч від вікна на третьому поверсі вмурована кам’яна таблиця з гебрайським написом, перенесена з попередньої кам’яниці на цій ділянці. На крайніх осях на другому поверсі та на середньому третьому поверсі виступають металеві балкони на кронштейнах. Сіни входової брами вимощені кольоровою метлахською плиткою, сходова клітка дерев’яна з металевими ґратками.  

Персоналії

Балабан Маєр (Majer Bałaban)історик львівських юдеїв.
Ковалишин Франц (Franciszek Kowaliszyn) автор рисунку ренесансної кам’яниці.
Вітвіцький Януш (Janusz Witwicki) — львівський архітектор, автор панорами Львова, що зберігається у Вроцлаві.
Лукомський Юрій — архітектор-археолог, який проводив архітектурно-археологічні дослідження на ділянках Юдейської дільниці.
Нахманович Ісак (Izak Nachmanowicz, Izak ben Nachman) — юдей, заможний купець XVI ст., який у 1580 р. купив Олеську площу з метою зведення на ній синагоги.
Щасливий Павло (Piotr Szczęsliwy) — один із найвідоміших львівських будівничих епохи ренесансу, який будував синагогу "Турей Загав" та інші будинки на Олеській площі (кузню, дім Марка Ісаковича, дім Ісака Сюскінтовича (вул. Заарсенальна, 5).
Ісакович Марко (Marko Izakowicz, Mordechaj ben Izak) — син Ісака Нахмановича, власник ренесансної кам’яниці на вул.  Федорова, 27.
Сюскінтович Ісак (Izak Suskintowicz, Izak ben Suskint) —  власник ренесансної кам’яниці на вул. Заарсенальна, 5.
Кривинський Мартин (Marcin Krzywiński) — муляр, який виконував ремонтні роботи на ренесансній
Райс Леопольд (Leopold Reiss) — львівський архітектор, автор проекту кам’яниці № 27.
Шейхет Мейлах — голова Представництва американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/459.
2. Науково-дослідний інститут теорії історії і архітектури, № 10556.
3. Бойко О. Міська юдейська дільниця Львова. Територія та споруди. Машинопис (Львів,  2008).
4. Могитич Р. "Ліктьовий податок",  Вісник ін-ту Укрзахідпроектрес­таврація, Ч. 19 (Львів, 2009).
5. Програма регенерації міської юдейської дільниці Львова, розроблена на замовлення і погоджена 2012 р.  
6. Bałaban M. "Dzielnica żydowska: jej dzieje i zabytki", Biblioteka Lwowska, T. III,  (Warszawa, 1990).

Авторка опису — Оксана Бойко

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення