Вул. Івана Федорова, 23 – житловий будинок (не існує)

ID: 2294

Кам’яниця №23 (Лейзерівська, пізніше Підвоєводинського уряду) була збудована в XVII ст. у ренесансному стилі. 1912 р. на її місці арх. Фердинанд Каслер збудував будинок у стилі модерну, який знищили під час Другої світової війни. Сьогодні це вільна ділянка, на якій планують збудувати готельний комплекс.

Історія

XVII ст. – збудована ренесансна кам'яниця.
1863 р – реконструкція офіцини.
1872 р – забрукували подвір'я.
1773 р. – заміна ґонтового даху на бляшаний, влаштування дахових віконець.
1912 р. – розбір ренесансної кам'яниці та зведення нової в стилі модерн.
1944 р. – модерновий будинок зруйновано.

Кам’яниця Лейзерівська (№23) була збудована у XVII ст. у ренесансному стилі. Ззовні вона не мала жодних стилістичних оздоблень, опріч кам'яних віконних та дверних обрамувань. У XVIII ст. "правом кадука" вона перейшла на урядування до юдеїв, чим пояснюється перебування її у власності бурґрафів і підвоєвод Низького замку. У цьому будинку підвоєводи чинили суди над юдеями. В актах цей будинок згаданий як "кам'яниця підвоєводського уряду", в якій одночасно мала садибу підвоєводська варта. У II пол. XVIII ст. австрійський уряд продав кам'яницю Лейзеру Боруховичу (Boruchowicz), від імені якого утвердилася її назва.

Найдавніший документ кам'яниці з будівельної справи датується 1863 р. і стосується реконструкції офіцини (флігеля), яку виконав буд. майстер Йозеф Мюель (Mühel). Тоді її власниками були Якуб і Злата Шлейхери (Schleicher), Зельда Раппапорт (Rappaport) і Рахель Горовіц (Horowiz). 1865 р. поліційний будівельний уряд зобов`язав власників забрукувати подвір'я, а при огляді 1871 р. вказав на брак необхідних вогневих реквізитів. У донесенні ляндвійтівського уряду середміської дільниці від 1871 р. перераховано тодішніх співвласників Лейзерівської кам’яниці: половину будинку посідав уряд юдейського шпиталю, ¼ частину – Сімхе Раппапорт, ¼ – Лейб Шлейхер і Райлє Рап (Rapp) з дому Шлейхер. 1872 р. голова юдейського шпиталю Сімхе Раппапорт зобов'язався забрукувати подвір'я, яке було у поганому стані. 1873 р. був замінений високий ґонтовий дах з люкарнами на нижчий бляшаний, із даховими віконцями у піднятій фасадній стіні. Проект на ці роботи виконав буд. Йозеф Енґель (Engel). У 1876 р. однією зі співвласників кам'яниці була Малка Курцер (Kurzer).

Перед Першою світовою війною будівельну парцелю під конскр.№206 придбав відомий львівський арх. Фердинанд Каслер (Kasler). 1912 р. він розібрав ренесансну кам'яницю і виготовив проект на нову чиншову кам'яницю в стилі модерну. До затвердженого проекту був доданий припис магістратського будівельного уряду про врахування регуляційної червоної лінії, яка була відсунута вглиб. Того ж року будинок був збудований.

Будинок зруйнований під час Другої світової війни. Він зберігся на рисунку Жидівської вулиці, який виконав Франц Ковалишин 1904 р. 1944 р. Януш Вітвіцький (Witwicki) виконав проекти реконструкцій втрачених споруд середміської юдейської дільниці на XVII ст., включно з будинком №23. Однак, ділянка залишилася незабудованою.

Архітектура

Ренесансна Лейзерівська кам'яниця була чотириповерховою, збудованою з цегли і каменю та мала ширину 9 м. У планувально-просторовій структурі була характерною для середньовічного Львова: дводільною, двотрактовою, зі сходовою кліткою у другому тракті. Архітектурний вистрій фасаду мав ренесансний характер. Чотири осі вікон мали прямокутні перемички на 3-му і 4-му поверхах. 2-ий поверх із сегментними вікнами на всю ширину підкреслював балкон на білокам'яних кронштейнах. Пивниці та партер були склеплені. Кам'яниця мала три входи: у браму і до партерового приміщення – очевидно, крамниці, – ще один вхід вів до пивниць, які використовували як склади. Двосхилий невисокий дах був вкритий бляхою. Фасад завершувався карнизом, під яким йшов ряд прямокутних дахових віконець, влаштованих під час заміни ґонтового даху на бляшаний.

Кам'яниця, збудована Каслером, мала секційну планувально-просторову структуру, яка адаптувала структуру ренесансної кам’яниці, долучивши офіцину. Таким чином, вона була витягнена в глибину парцелі. Сходова клітка виходила у подвір'я-колодязь. Фасад був вирішений у формах, взорованих на німецький модернізм, які поєднували стилізовані неокласицистичні елементи. Композиція фасаду – двоосьова, партеровий ярус з великими вітринами та двома входами по боках. Фасад оздоблював дощатий руст, акцентував стилізований фронтон із волютами по боках і барельєфною вазою з фруктами як символ достатку. Дві осі тричастинних, тригранних у плані вікон завершував стилізований карниз із дашком. Між вікнами 3-го і 4-го поверхів були поміщені барельєфи двох путті з вінками та антична ваза, наповнена фруктами, з двома птахами (скульптор Зиґмунт Курчинський (Kurczyński)).

Чиншова кам'яниця, збудована Фердинандом Каслером 1912 р., була яскравою пам'яткою модерного Львова.

Персоналії

Зельда Раппапорт (Zelda Rappaport) – власниця кам’яниці.
Зиґмунт Курчинський(Zygmunt Kurczyński) – скульптор.
Злата Шляйхер (Zlata Schleicher) – власниця кам’яниці.
Йозеф Мюель (Josef Mühel) – будівельний майстер.
Йозеф Енґель (Józef Engel) – будівничий.
Лейб Шлейхер (Leib Schleicher) – власниця кам’яниці.
Лейзер Борухович (Lejzor Boruchowicz) – власник кам’яниці, від імені якого пішла назва.
Малка Курцер (Malka Kurzer) – співвласниця кам’яниці.
Райлє Рап (Reile Rapp) – власниця кам’яниці.
Рахель Горовіц (Rachel Horowiz) – власниця кам’яниці.
Сімхе Раппапорт (Simche Rappaport) – власниця кам’яниці.
Фердинанд Каслер (Ferdynand Kasler) – архітектор, власник кам’яниці та автор проекту.
Якуб Шлейхер (Jakub Schleicher) – власник кам’яниці.
Януш Вітвіцький (Janusz Witwicki) – архітектор, автор проекту реконструкції ренесансної кам’яниці.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/455.
2. M. Bałaban, Dzielnica żydowska: jej dzieje i zabytki, “Biblioteka Lwowska”, 1990, T. III, 57.
3. Р. Могитич, Ліктьовий податок, “Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація”, 2009, Ч. 19.

Авторка опису — Оксана Бойко
Літературна редакторка — Юлія Павлишин