Вул. Друкарська, 11 – житловий будинок

ID: 2049

Ця чиншова кам'яниця постала на розібраних міських оборонних укріпленнях. Збудована 1912 р. будівничим Михайлом Маковичем, вона є прикладом архітектури епохи модерну. Пам'ятка архітектури (ох. №908-М).

Історія

Поч. XIX ст. — зведення тут мурованого будинку на місці попереднього дерев'яного.
1911-1912 — спорудження чотириповерхового чиншового будинку.

Будинок зведений у 1912 р. на місці попереднього, що походив з початку XIX ст. Старий невеличкий одноповерховий будинок стояв на розі тодішніх вулиць Нижньої Вірменської (тепер вул. Лесі Українки) і Друкарської (ця вулиця ще 1864 р. не мала назви, її називали "вулицею, що веде з Ринку на торговицю деревом" — на пл. Данила Галицького). Він постав на місці дерев'яного будинку, що стояв між високим і низьким міськими мурами до їх розібрання наприкінці XVIII – на поч. XIX ст.

Сучасний чотириповерховий будинок був власністю будівничого Михайла Маковича (Makowicz), який його і звів. Михайло Макович, українець, був автором першого проекту пам'ятника Тарасові Шевченку у Львові (1898), входив до складу журі конкурсу 1912 р. на зведення будинку Товариства ремісничих об'єднань (тепер Львівський обласний театр ляльок). Своїми формами і масштабом будівля вирізняється серед інших будинків на вул. Друкарській. На її стильових ознаках позначився вплив модерну, який саме в той час полонив усю європейську архітектуру.

1913 р. в кам'яниці розміщувалось Товариство дрібних торговців і юдейських гендлярів. Тоді там також мешкали: акторка Стефанія Волошин (Wołoszyn), власник ресторану Адольф Штерн (Stern), купець Соломон Бардах (Bardach).

Рішенням Львівського обласного виконавчого комітету №393 від 22.11.88 р. кам'яниця включена до Місцевого реєстру пам'яток під (ох. №908-М).

Архітектура

Будинок розміщений на вузькій парцелі північного кварталу, що прилягає до північної лінії міських фортифікаційних укріплень, обмеженого вулицями Лесі Українки, Друкарською, Краківською і пл. Данила Галицького. В архітектоніці споруди явно відчутний певний дисонанс у виборі архітектурних форм і деталей. У цокольному поверсі, який підкреслений карнизом, архітектор надав готичних форм віконним і дверним прорізам, використав готизуючі елементи для обрамлення вікон верхніх поверхів. Будинок увінчаний низьким аттиком, наріжник акцентований банею, що є композиційним елементом перехрестя вулиць. Над вхідними дверима на висоту трьох поверхів виступає еркер, завершений півкруглим фронтоном на аттику. Зліва, на фасаді від вул. Друкарської, на рівні 3-го поверху в ніші встановлена статуя св. Михайла як патрона власника будинку — Михайла Маковича. Над скульптурою – балдахін готичної форми, внизу на підставі дата "1914" і напис "M. Makowicz B. M."

Сучасний стан будинку відповідає проектові, за винятком невеликих змін у бік спрощення деяких архітектурних деталей — форми дверей, бані, аттика. Ремонтних і адаптаційних робіт будинок не зазнав. Приміщення 1-го поверху призначалися на крамниці.

Пам'ятка зберігає характер модернової кам'яниці поч. XX ст.

Персоналії

Адольф Штерн (Adolf Stern) — власник ресторану, мешканець будинку.
Михайло Макович (Michał Makowicz) — будівничий, власник чиншового будинку, за його ж проектом зведеного. Був автором першого проекту пам'ятника Тарасові Шевченку у Львові (1898), входив до складу журі конкурсу 1912 р. на зведення будинку Товариства ремісничих об'єднань (тепер Львівський обласний театр ляльок).
Соломон Бардах (Sałomon Bardach) — купець, мешканець будинку.
Стефанія Волошин (Stefania Wołoszyn) — акторка, мешканка будинку.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/3/11.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1913).
Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa, 2005).
Архітектура Львова. Час і стилі XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 720 с.
Борис Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Видавництво Світ, 2001).
Володимир Вуйцик, Leopolitana II (Львів: Класика, 2012)

Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Редактор — Ігор Жук
Літературна редакторка — Юлія Павлишин