Вул. Дорошенка, 54 – житловий будинок
Архітектура
Ділянка будинку №54на вул. Дорошенка – це південна половина старої парцелі, яка проходила суцільною смугою між вул. Сикстуською і Крашевського (суч. Дорошенка і Крушельницької) перпендикулярно до трас (на північній частині цієї смуги розташований дім №17 на вул. Крушельницької). Триповерхова кам’яниця є компонентом суцільної забудови кварталу, видовженого паралельно південно-східній межі парку ім. І. Франка. Стоїть на підйомі вулиці, на похилому терені, і має підвищений цоколь з правого краю фасадної стіни, виставленої за регуляційною лінією.
Чільний фасад – на 6 віконних осей, з виступами двох пристінків по краях. У центрі встановлено балкон 2-го поверху. Два бокові балкони розташовані на 3-му поверсі на пристінках. Вхідний портал, трохи зміщений ліворуч відносно центру фасадної стіни – єдина деталь, що порушує її повну симетрію. У композиційній структурі фасаду, поділеного на три яруси карнизами і міжповерховими тягами, переважають горизонтальні членування. Нижні яруси заповнено смугами рустування. Квадрами русту, а також лізенами (на 3-му поверсі) акцентовано краї пристінків. Додаткової пластичності надають заглиблені панелі, компоновані між вікнами горішнього поверху.
Вікна 2–3-го поверхів – з заокругленими кутами, в рельєфних обрамуваннях. У моделюванні віконних прорізів та панелей міжвіконних простінків читаються барокові профілі. Мотиви бароко фігурують і в рисунку кованих балконних огорож. Колись бароковий акцент підсилювався ще й силуетом високого даху, шатрові конструкції якого втрачено.
У горизонтальній проекції корпус будинку має Г-подібну форму, утворену фронтальним блоком, що виходить головним фасадом на вул. Дорошенка, та флігелем-офіциною з боку подвір’я. Фронтальний блок містить два ряди житлових приміщень з анфіладним сполученням. На поверсі – по два помешкання. Сходову клітку, сполучену з порталом через вхідні сіни, влаштовано посередині корпусу у тильному тракті.
Невелика офіцина компонується уздовж східного граничного муру. Раніше у південно-західному куті подвір’я до головного будинку прибудовувався виступ допоміжної сходової клітки, яку ліквідували у зв’язку з недавньою добудовою.
Будинок є зразком архітектури доби історизму – пам’яткою необароко.Персоналії
Альфред і Гелена Дзіковські
(Alfred, Helena Dzikowski) – власники кам’яниці у 1897–1903
рр.
Владислав Лечинський (Władysław Leczyński) – лікар, власник кам’яниці
з 1903 р.
Владислав Ріґер (Władysław Rieger) – власник парцелі конскр. №902
2/4.
Іван Левинський (Jan Lewiński) – архітектор, співавтор
проекту кам’яниці на Сикстуській, 54.
Кшечуновичі (Krzeczunowicz) – родина, якій належала
ділянка з подвійним номером "101
2/4 і 739 2/4".
Лідія Доміцелла Мюнц (Domicella Münz) –
власниця кам’яниці з 1909 р.,
яка замовила добудову офіцини.
Михайло Ковальчук (Michał Kowalczuk) – архітектор, співавтор
проекту кам’яниці на Сикстуській, 54.
Саломон Рімер (Salomon
Riemer) – будівничий, який реалізує
проект добудови офіцини (флігеля) на замовлення Лідії Мюнц, облаштовуючи на
північній межі ділянки допоміжні сходи, а на місці старої сходової клітки –
кімнатки домашніх слуг.
Францішек і Текля Кучинські (Franciszek, Tekla Kuczyński) – на поч. 1885 р. власники будівельного ґрунту
(тепер №1021 2/4), де згодом постала кам’яниця на Сикстуській, 54.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/3776.
- ДАЛО 2/1/6460.
- Przewodnik z Krakowa do Lwowa, Podhorzec, Podwołoczysk, Brodów, Słobody Rungierskiej, Czerniowiec i po Lwowie (Lwów, 1886).
Літературний редактор – Юлія Павлишин
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення