...

Вул. Дорошенка, 54 – житловий будинок

ID: 2425
Багатоквартирний житловий будинок споруджений у 1885–1886 рр. за проектом арх. Михайла Ковальчука та Івана Левинського. Це типова львівська кам’яниця доби історизму, побудована на підйомі вулиці як елемент суцільної забудови кварталу. Чільний фасад, орієнтований за регуляційною лінією, і традиційний Г-подібний план. Зразок архітектури необароко. Зараз використовується як багатоквартирний житловий дім.

Історія

Чиншовий дім під №54 на вул. Сикстуській (суч. Дорошенка) будувався у 1885–1886 рр. на ділянці площею 146 кв. сажнів, виділеній з парцелі, яку було позначено конскрипційним №902 2/4, власності Владислава Ріґера. Остання, своєю чергою, на поч. 1880-х відокремилася від більшої ділянки з подвійним номером "101 2/4 і 739 2/4", розташованої поруч із Єзуїтським садом, яка належала родині Кшечуновичів (Krzeczunowicz) (ДАЛО 2/1/3776:49; 2/1/6460:30).

Будівельний ґрунт, відведений пізніше під кам’яницю на вул. Сикстуській, 54, станом на поч. 1885 р. набули Францішек і Текля Кучинські (Kuczyński). Ділянку означили новим номером – 1021 2/4, а за розробку планів взявся архітекторський "тандем" Михайла Ковальчука (Michał Kowalczuk) та Івана Левинського (Przewodnik, 1886, 106). Проект будинку затверджено резолюцією львівського магістрату від 31 липня 1885 року (ДАЛО 2/1/3776:52-55). Очевидно, будівництво завершилося наступного, 1886 р.

Згодом, 1897 р., Кучинські продали свою кам’яницю Альфреду і Гелені Дзіковським (Dzikowski). У статусі домовласників Дзіковські перебували лише кілька років: за договором купівлі-продажу від 30 жовтня 1903 року будинок на Сикстуській, 54 набув лікар Владислав Лечинський (Leczyński) (ДАЛО 2/1/3776:2, 3).

Невдовзі, 15 червня 1909 року, було укладено новий контракт, за яким спадкоємці Лечинського продали "реальність" 1021 2/4 Лідії Доміцеллі Мюнц (Münz). У II пол. 1909 р. на замовлення нової власниці будівничий Саломон Рімер (Riemer) реалізував проект добудови офіцини (флігеля), облаштовуючи на північній межі ділянки допоміжні сходи, а на місці старої сходової клітки – кімнатки домашніх слуг (ДАЛО 2/1/3776:44, 45, 50).

Сьогодні будинок використовують як багатоквартирний житловий дім.

Архітектура

Ділянка будинку №54на вул. Дорошенка – це південна половина старої парцелі, яка проходила суцільною смугою між вул. Сикстуською і Крашевського (суч. Дорошенка і Крушельницької) перпендикулярно до трас (на північній частині цієї смуги розташований дім №17 на вул. Крушельницької). Триповерхова кам’яниця є компонентом суцільної забудови кварталу, видовженого паралельно південно-східній межі парку ім. І. Франка. Стоїть на підйомі вулиці, на похилому терені, і має підвищений цоколь з правого краю фасадної стіни, виставленої за регуляційною лінією.

Чільний фасад – на 6 віконних осей, з виступами двох пристінків по краях. У центрі встановлено балкон 2-го поверху. Два бокові балкони розташовані на 3-му поверсі на пристінках. Вхідний портал, трохи зміщений ліворуч відносно центру фасадної стіни – єдина деталь, що порушує її повну симетрію. У композиційній структурі фасаду, поділеного на три яруси карнизами і міжповерховими тягами, переважають горизонтальні членування. Нижні яруси заповнено смугами рустування. Квадрами русту, а також лізенами (на 3-му поверсі) акцентовано краї пристінків. Додаткової пластичності надають заглиблені панелі, компоновані між вікнами горішнього поверху.

Вікна 2–3-го поверхів – з заокругленими кутами, в рельєфних обрамуваннях. У моделюванні віконних прорізів та панелей міжвіконних простінків читаються барокові профілі. Мотиви бароко фігурують і в рисунку кованих балконних огорож. Колись бароковий акцент підсилювався ще й силуетом високого даху, шатрові конструкції якого втрачено.

У горизонтальній проекції корпус будинку має Г-подібну форму, утворену фронтальним блоком, що виходить головним фасадом на вул. Дорошенка, та флігелем-офіциною з боку подвір’я. Фронтальний блок містить два ряди житлових приміщень з анфіладним сполученням. На поверсі – по два помешкання. Сходову клітку, сполучену з порталом через вхідні сіни, влаштовано посередині корпусу у тильному тракті.

Невелика офіцина компонується уздовж східного граничного муру. Раніше у південно-західному куті подвір’я до головного будинку прибудовувався виступ допоміжної сходової клітки, яку ліквідували у зв’язку з недавньою добудовою.

Будинок є зразком архітектури доби історизму – пам’яткою необароко.

Персоналії

Альфред і Гелена Дзіковські (Alfred, Helena Dzikowski) – власники кам’яниці у 1897–1903 рр.
Владислав Лечинський (Władysław Leczyński) – лікар, власник кам’яниці з 1903 р.
Владислав Ріґер (Władysław Rieger) – власник парцелі конскр. №902 2/4.
Іван Левинський (Jan Lewiński) – архітектор, співавтор проекту кам’яниці на Сикстуській, 54.
Кшечуновичі (Krzeczunowicz) – родина, якій належала ділянка з подвійним номером "101 2/4 і 739 2/4".
Лідія Доміцелла Мюнц (Domicella Münz) – власниця кам’яниці з 1909 р., яка замовила добудову офіцини.
Михайло Ковальчук (Michał Kowalczuk) – архітектор, співавтор проекту кам’яниці на Сикстуській, 54.
Саломон Рімер (Salomon Riemer) – будівничий, який реалізує проект добудови офіцини (флігеля) на замовлення Лідії Мюнц, облаштовуючи на північній межі ділянки допоміжні сходи, а на місці старої сходової клітки – кімнатки домашніх слуг.
Францішек і Текля Кучинські (Franciszek, Tekla Kuczyński) – на поч. 1885 р. власники будівельного ґрунту (тепер №1021 2/4), де згодом постала кам’яниця на Сикстуській, 54.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/3776.
  2. ДАЛО 2/1/6460.
  3. Przewodnik z Krakowa do Lwowa, Podhorzec, Podwołoczysk, Brodów, Słobody Rungierskiej, Czerniowiec i po Lwowie (Lwów, 1886).
Автор опису – Ігор Жук, 2014 р.
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення