Вул. Барвінських, 06-08 – житлові будинки

ID: 2593

Триповерхові рядові житлові будинки №6 і №8 спорудили у комплексі в 1911-1912 рр. за проектом Івана (Яна) Багєнського із бюро Войцеха Дембінського і Збіґнєва Гедінґера. Будівлі — у стилі історизму з нетиповою для Львова сумішшю елементів пізнього ренесансу, неготики, необароко. Сьогодні будинки залишаються житловими.

Історія

Забудова даної ділянки з'явилася ще на початку ХІХ ст. На карті 1802 року тут позначений видовжений прямокутний дерев'яний будинок, тоді ділянка мала адресу за конскрипційною нумерацією №38 4/4. У 1871 р. його власником цього будинку (тоді вул. Собєщизна, 4) був Томаш Яніковський (Tomasz Janikowski).

На початку ХХ ст. парцелю №38 4/4 розділили на три частини, кожна з яких невдовзі була забудована. Будинок №4 зберіг старий конкрипційний номер, а №6 і №8 отримали номери 1060 4/4 і 1061 4/4 відповідно. Ділянка №6 стала власністю подружжя Бєнявських (Bieniawski): Томаша і Ельжбети з Курмановичів, а №8 — Чачків (Czaczka): Юзефа і Анни з Новорольських. Професія обох чоловіків була пов'язана з поштою. Бенявський був службовцем у поштовій дирекції, а Чачка був пенсіонером. На початку ХХ ст. Чачка мешкав спершу на вул. Курганній, 4 (тепер вул. Княжа), а потім на вул. Св. Войцеха, 2а (тепер вул. Довбуша) — у тому ж кварталі що й майбутні будинки на Барвінських. Мабуть йому було комфортно мешкати у цій частині Львова: тиха і затишна вулиця де чимало озеленення і природного світла (південний схил пагорба), недалеко від центру міста і з трамвайним сполученням. Тож ймовірно що зібравши певний капітал Чачки і Бенявські спільно придбали ці дві сусідні ділянки щоб збудувати тут свої власні будинки. Проект вони разом замовили у архітектурному бюро Войцеха Дембінського (WojciechDembiński). У той час вулиця Барвінських (тоді вул. Собєщизна) забудовувалися віллами, а Чачки і Бєнявські обрали варіант чиншових кам'яниць, де на одному поверсі розміщувалися їхні власні помешкання, а ще по дві квартири здавалися у найм.

Будинки Чачків і Бєнявських були спроектовані в одному стилі, висотності. На проекті будинки відрізняються деталями, а збудовані вони дзеркальним відображенням одне одного. Їхній стиль відображає поширену у Львові у 1910 р. тенденцію переосмислення і стилізування форм історичної архітектури (історизм, чи за словами львівського історика мистецтв Юрія Бірюльова — ретроспективна течія модерну). У даному випадку йдеться про архітектуру пізньоготичної і ранньоренесансної архітектури. З одного боку вона дещо перекликається із Британським Єлизаветанським стилем, а з іншого — віддалено нагадує Надвіслянську готику, яку описав і теоретично обґрунтував львівський архітектор Ян Сас-Зубрицький (Jan Sas-Zubrzycki).

Під час затвердження проектів будинків у магістраті виникла проблема із горищними приміщеннями. За початковим проектом бюро Дембінського, передбачався третій (мансардний) поверх із квартирою. Можливо, будуючи у вілловій зоні, архітектори сподівалися на пом'якшення будівельних норм які забороняли влаштування житлового простору у піддашшях багатоквартирних будинків, хоча дозволяли їх у особняках. У квітні 1911 р. магістрат дозволив Бєнявським будівництво — але з вимогою усунути проектовані мансардні помешкання (ДАЛО 2/2/5083:1). Проте у кінці травня вже дозволили і мансарди (ДАЛО 2/2/5083:11), креслення затверджені у червні. У листопаді подані на затвердження додаткові креслення, де на третьому поверсі з тильного боку стіна підвищена, і влаштовано ще по житловій кімнаті (ДАЛО 2/2/5083:18). Їх затвердили у лютому наступного року, у січні був наданий дозвіл на підключення будинку до каналізації (ДАЛО: 32,59). Восени будівництво було завершене остаточно і у листопаді був наданий дозвіл на заселення (ДАЛО: 37).

Бєнявські продали свою нерухомість досить швидко, можливо що для поштового службовця така власність була задорогою. Вже на початку 1914 р. власником будинку №8 був Лєшек Зайончковський (Leszek Zajączkowski; ДАЛО:44), а Бєнявські переїхали у квартиру на вул. Терези, 2с (тепер вул. Митрополита Андрея, 8) у будинок що утримувався Фондом для пенсіонерів і службовців Крайового банку.

У 1920-х рр. власником будинку №8 став підприємець др. Юліан Блятт (Julian Blatt), який мешкав тоді на вул. Ґосєвського, 4 (вул. Тершаковців). У 1927 р. він планував добудувати на першому поверсі невелике приміщення для зимового саду (ДАЛО 2/2/5083:46), проект якого розробив Зиґмунт Шпербер. Затвердили цей проект у грудні того року (ДАЛО 2/2/5083:23), проте невідомо чи дійшло до його реалізації.

Сьогодні обидва будинки залишаються житловими, за винятком цокольних приміщень будинку №6 де діє медичний центр.

Архітектура

Ці два триповерхові будинки можна назвати міськими віллами. Зблоковані будинки з однією квартирою на одному поверсі відступають від хідника углиб ділянок, таким чином перед фасадами утворюються палісадники. Разом будинки утворюють симетричну композицію (хоча за початковим проектом вони мали відрізнятися у деталях).

Кожен будинок має фасад із чотирьма віконними осями. Вужчі частини фасадів із головними входами більше відсунені углиб ділянки і є двоповерховими. Ширші двовіконні частини триповерхові, завершені аттиками. Входи розміщені поруч, на крайніх осях фасадів. Дверні прорізи прямокутні, із дерев'яною столяркою, вище розміщені круглі світлики що оточені ліпниною у необароковому дусі. Всі вікна прямокутні, у вужчих частинах вони поділені вертикальними і горизонтальними імпостами на чотири, а на ширших — на шість частин. Імпости виконані із фасками що характерні для архітектури пізньої готики та північного ренесансу. Вікна другого поверху доповнені сандриками з тонкими ліпними фризами знизу і зустрічними волютами із обеліском зверху — подібно, але у більшому масштабі, декоровані аттики. На крайніх осях першого поверху розміщені масивні балкони з ліпним огородженням: між стовпцями закомпоновані кола із двома "риб'ячими міхурами" всередині них — масверками характерними для полум'янистої готики. Подібні, але легші за конструкцією балкони є на другому поверсі, без масверків. Збереглася автентична огорожа із мурованих цегляних стовпів і металевої сітки.

До сьогодні будинки залишилися ззовні мало зміненими. Був добудований один мансардний рівень (в межах старого даху), будинок №8 за останні кілька років був перетинькований і пофарбований у невластиві відтінки зелено-оливкового кольору. Частина автентичних вікон замінена на металопластикові. Дерев'яні вхідні двері є не автентичними, але виконані у формах старих. Над одним з балконів влаштований пластиковий дашок на металевих кронштейнах.

Одне з цокольних вікон будинку №6 сьогодні перетворене на двері, у цьому цоколі діє медичний центр.

Персоналії

Іван (Ян) Багєнський (Jan Bagieński)— архітектор, перед Першою світовою війною працював у бюро Войцеха Дембінського, автор проекту будинку
Станіслав Бесядецький (Stanisław Biesiadecki) — пенсіонер, мешканець будинку №8
Збіґнєв Гедінґер (Zbigniew Hedinger) — співвласник архітектурно-будівельного бюро разом із Войцехом Дембінським
Войцех Дембінський (Wojciech Dembiński) — співвласник архітектурно-будівельного бюро разом із Збіґнєвом Гедінґером
Ельжбета Ванда з Курмановичів Бєнявська (Elżbieta Wanda z Kurmanowiczów Bieniawska) — співвласниця нерухомості, співзамовниця будинку №6
Томаш Бєнявський (Tomasz Bieniawski) — співвласник нерухомості (1911-1914), співзамовник будинку №6. Поштовий надрадник і мешканець вул. Вінцента Поля (сучасна Дороша) у 1913 р., потім мешканець будинку фундації для пенсіонерів і службовців крайового банку на вул. св. Терези, 2с (тепер Митрополита Андрея), у 1935 р. — пенсіонер, президент пошти і телеграфу, мешканець будинку на вул. Вагилевича, 7.
Юліан Блятт, др (Julian Blatt) — промисловець, власник будинку у 1927 році, тоді мешканець вул. Ґосєвського 4.
Целестин Ґаласєвич (Celestyn Gałasiewicz)— мешканець будинку №6 у 1913 р.
Лєшек Зайончковський (Leszek Zajączkowski)— співвласник будинку №6 у 1916 р.
Марія Пешль (Maria Peszl) — співвласниця будинку №6 у 1935 р.
Кшижановські Броніслава і Казимир(а) (Bronisława, Kazimierz Krzyżanowski) — власники будинку №6 (№38 4/4) у 1889 р.
Тадеуш Осада (Tadeusz Osada) — практикант ощадкаси, мешканець будинку №8 у 1913 р.
Юзеф Чачка (Józef Czaczka) — співвласник і замовник будинку №8. У 1897 р. — поштовий офіціал і мешканець вул. Госєвського, 1 (тепер вул. Тершаковців), у 1911 — мешканець вул. Копцової, 4 (тепер Кривоноса), у 1913 р. — пенсіонер директор поштовий.
Анна Чачка з Новорольських (Anna Czaczka z Noworolskich) — дружина Юзефа Чачки і співвласниця будинку №8.
Владислав Яніковський (Władysław Janikowski) — службовець Крайового виділу, власник/мешканець будинку №6 у 1897 р.
Юлія Яніковська (Julia Janikowska) — власниця будинку №4 у, принаймні, 1889-1897 рр. У 1897 р. — пенсіонерка.
Станіслав Яніковський (Stanisław Janikowski) — інкасент магістрату, №4 у 1909
Томаш Яніковський (Tomasz Janikowski) — власник будинку №4 (№38 4/4) у 1871 році
Юзеф і Гелена Янушкевичі (Józef, Hel. Januszkiewicz)— співвлаcники будинку №8 у 1935 р.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/5083
2. ДАЛО 2/2/5085
3. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
4. Księga adresowa Małopołski (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
5. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
6. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
7. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
8. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
9. Spis abonentów sieci telefonicznych... (Lwów, 1937)

Авторка — Ольга Заречнюк