Вул. Бандери, 28а – навчальний корпус №5 Національного університету “Львівська політехніка”

ID: 2232

Будівля навчального корпусу №5 Національного університету “Львівська політехніка” збудована у 1966–72 рр. як Навчально-лабораторний корпус енергетичного факультету Львівського політехнічного інституту. Архітектор проекту – Муза Консулова. Співавтори В. Голдовський, Г. Рахуба. Стиль будівлі – модернізм. Будівля з лекційними та навчальними авдиторіями та лабораторіями. Станом на 2013 р. будівля використовується як навчально-лабораторний корпус Львівської політехніки.

Історія

Корпус загальнотехнічного факультету було збудовано на території садів, які належали раніше до монастиря Святого серця (Sacre Coeur), а пізніше до Львівської аграрної академії. Після перенесення академії у м. Дубляни на території почалося будівництво нового академмістечка Львівської політехніки. 5-й навчальний корпус енергетичного факультету був розташований біля західного краю ділянки, що між вул. Миру (сьогодні С. Бандери) та вул. Олександра Невського (сьогодні вул. Митрополита Андрея). Проектною організацією для усього нового комплексу виступало Студентське проектно-конструкторське бюро (СПКБ) Львівського політехнічного інституту. Директором бюро в той час була Віра Лясковська. Головним архітектором проекту 5-го корпусу була Муза Консулова, а інженером – С. Шершакіна.

Проект був розроблений у 1970 р. на основі затвердженого проектного завдання, виконаного інститутом Київ ЗНДІЕП в 1965 р., а також технологічного завдання, виданого СПКБ. Будівництво тривало протягом 1970-1972 рр. Будівельною організацією виступало Будівельне управління №15 тресту “Львівпромбуд” комбінату “Львівпромбуд”. Замовником був Львівський політехнічний інститут. Фінансування здійснювалося за кошти Міністерства освіти УРСР.

У 1978 р. увесь авторський колектив нового комплексу академічного містечка Львівської політехніки разом із керівництвом ЛПІ отримав Державну премію Ради міністрів УРСР за розбудову інституту. Ректором Львівського політехнічного інституту на той час уже був Михайло Гаврилюк.

Протягом усього часу будівля не змінювала своєї основної функції. З початку 2000-х, після реструктуризації університету, у 5-му навчальному корпусі розмістилися наступні відділи: Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій (ІКНІ), Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології (ІКТА), Інститут енергетики та систем керування (ІЕСК).

У кінці 2000-х у будівлі було зроблено часткову модернізацію та планування, замінено вікна та оновлено внутрішнє оздоблення.

Пов'язані історії

Соціалістичне місто

Архітектура

10-поверхова будівля є частиною кварталу академічного містечка Львівської політехніки, яке складається з корпусів №1, 2, 3, 4 і 5, а також корпусів студентської їдальні та бібліотеки. Ці корпуси (окрім корпусу №3) було збудовано у 1960–70 рр. (Студенческое проектно-конструкторское бюро, 1978, 21). Будівля розташована на розі вул. С. Бандери (раніше вул. Миру) та Митрополита Андрея (раніше Олександра Невського). Головний вхід знаходиться з боку вул. С. Бандери.

Об’ємно-просторово будівля організована книгоподібно, як два крила, розташованих під кутом 120 градусів одне до одного, поєднаних вестибюльною групою з головними сходами та ліфтами. На першому поверсі з головного об’єму виступає вузол головного входу та вестибюль. Цей вестибюль зі своїми протяжними вітринами чітко вирізняється із ритмічної монотонності основного об’єму і підкреслюється дашком, який сильно виступає вперед, та фігурною опорою. Завдяки перепаду рельєфу між фронтом і тилом будівлі з боку головного входу від вул. С. Бандери у будівлі виступає високий цоколь. Через це до головного входу на першому поверсі ведуть широкі сходи. Ці елементи – вестибюль, дашок з опорою та сходи – своєю скульптурною виразністю маркують головний вхід у будівлю.

Внутрішнє планування типового поверху має коридорну систему з лабораторіями у торцях і авдиторіями та кімнатами для викладачів обабіч коридору. Трикутна в плані сходово-ліфтова клітка ділить коридор на два крила. У кожному крилі влаштовано додаткові евакуаційні сходи. На першому поверсі розташовані головний вестибюль з гардеробами, навчальні та експериментальні лабораторії, а також трансформаторна підстанція. У цокольному поверсі розміщено склади інвентарю, технічні приміщення та лабораторії. Останній поверх служить для технічних потреб будівлі.

Конструктивна схема будівлі – збірний залізобетонний каркас із кроком колон 6х6 м. Огороджуючі стіни центральних сходів виконують також функцію центрального ядра жорсткості. Поруч із боковими евакуаційними сходами влаштовано також додаткові поперечні пояси жорсткості. Заповнення внутрішніх простінків виконувалося із цегли та гіпсобетонних перегородок.

Огороджуючі конструкції складаються із горизонтальних навісних бетонних панелей та продовгастих стрічкових вікон. Для зовнішнього оздоблення цоколя використано природний камінь грубої обробки. Внутрішнє оздоблення вестибюлю – зі штучного мармуру, а в приміщеннях – клейове пофарбування по тинькованих поверхнях. Підлоги – бетонні мозаїчні у вестибюлі, холах та коридорах, дощатий паркет у кабінетах та авдиторіях і керамічна плитка у лабораторіях, технічних та господарських приміщеннях.

Персоналії

Муза Консулова. – архітектор, народилася 20 липня1922 року в с. Романівка Донец. обл. В юності отримала музичну освіту. У 1941–1946 рр. навчалася у Московському архітектурному інституті, який закінчила з відзнакою. З 1947 р. переїхала до Львова працювати архітектором в інституті “Львівпроект”, стала членом Спілки архітекторів, а протягом 1951–57 рр. навчалася в аспірантурі Науково-дослідного інституту архітектурних споруд Академії будівництва в Києві. 1963 р. захистила кандидатську дисертацію на тему “Малоповерхові житлові будинки з квартирами у двох рівнях”, а у 1966р. затверджена у званні доцента кафедри архітектури Львівського політехнічного інституту. За проект енергетичного корпусу Львівського політехнічного інституту відзначена премією Ради Міністрів УРСР (1978). Спільно зі студентами розробляла проекти реставрації замків Львівщини. Автор низки наукових статей.

Проекти:

Участь у проектуванні забудови нової міської площі за Львівським оперним театром (1952–53 рр., співавтори В. Гольдштейн, С. Соколов, Г. Шведсько-Вінецький – не реалізовано)
Кав'ярня у Стрийському парку (1953–56)
7-поверховий житловий будинок на просп. Чорновола, 3 у Львові (1955–57, співавтор В. Гольдштейн)
Корпус енергетичного факультету Львівського політехнічного інституту (1966–72)
Ресторан в Парку культури і відпочинку ім. Богдана Хмельницького

Джерела

Hofer A., Leitner E., Tscherkes B., Lemberg: Architecture and City. 100 Landmark buildings. (Wien: Lit verlag GmbH & Co KG, 2012), 163.
Студенческое проектно-конструкторское бюро Львовского политехнического института. Комплекс Учебного Городка Львовского Ордена Ленина Политехнического Института. Отдельные Части Проекта Учебно-Лабораторного Энергетического Факультета. (Львов, 1978), 21.
Студенческое проектно-конструкторское бюро Львовского политехнического института. Комплекс Учебного Городка Львовского Ордена Ленина Политехнического Института. Паспорт объектов. (Львов, 1978).
Юрій Бірюльов, Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 624-720.

Автор опису – Андрій Шуляр

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення