Вул. Глібова, 12 – житловий будинок

ID: 420

Вілла є однією з характерних пам’яток неоґотичної архітектури Львова з елементами неороманського стилю. Збудована в 1875 р. за проектом Едмунда Кьолера для родини Владислава Чарновського, первісно називалася "Затишок". У 1893 р. віллу перебудовує архітектор Альфред Каменобродзький на замовлення Олімпії Вишинської. Значною мірою будівля зберегла свій історичний вигляд, є пам’яткою архітектури (ох. № М-722). Сьогодні використовується як багатоквартирний житловий будинок.

Історія

Вілла була збудована у 1875 р. за проектом Едмунда Кьолера (Edmund Köhler) у неороманському стилі для Владислава Чарновського (Czarnowski) і первісно мала назву "Затишок"/ "Zacisze" (Архітектура Львова, 2009, 348). Мальовнича асиметрична вілла виділялася наріжною вежею з оглядовим майданчиком на 4-му ярусі, відкритим муруванням різнокольоровою цеглою.

Згодом, принаймні від 1889 р., власницею будинку стала Олімпія Вишинська (OlimpiaWyszyńska). 3 липня 1893 р. був затверджений проект перебудови, що його розробив на замовлення Вишинської відомий львівський архітектор Альфред Каменобродзький (Alfred Kamienobrodzki) (ДАЛО 2/1/4842). Будинок був розширений: добудовані дві наріжні вежі, а також західна частина. Стилістика вирішення фасадів збереглася та доповнилася застосуванням декоративних стилізованих неоґотичних елементів. Назву вілли змінено на "Палатин". Вибір такої назви невипадковий. З одного боку, "палатин" — це титул в середньовічній Європі, що відповідає "воєводі", а з іншого — в Римі так зветься пагорб, з якого розпочалася розбудова міста (Lwów po posku, 2012, 66). Львівська вілла розташована на похилому терені біля Калічої гори, на якій, як відомо з археологічних досліджень, поселення існувало ще до заснування магдебурзького Львова (Оконченко, 2004). До того ж, вона своїм стильовим вирішенням наслідує середньовічний замок.

У 1910–1915 рр. в будинку мешкав Тадеуш Рутовський (Tadeusz Rutowski), журналіст, письменник, економіст, віце-президент Львова (від 1905 р.), фактично мер Львова під час російської окупації (1914–1915), вивезений зі Львова як заручник під час відходу з міста російських військ.

Протягом ХХ ст. вілла дещо змінилася з боку саду: декоративне цегляне мурування було покрито цементним тиньком, збито кронштейни під карнизом та замуровано вихід на тильне подвір’я.

Архітектура

Вілла "Палатин" розташована дещо відокремлено серед житлової забудови кін. ХІХ – поч. ХХ ст. — на південь від центру міста. Північно-західним фасадом виходить до крутого схилу вулиці Каліча Гора, південно-західним — на вул. Глібова. Територію відмежовано огорожею, яка через значний перепад рельєфу між вулицею і ділянкою слугує підпірною стінкою.

За конфігурацією ділянка вілли мала трапецієвидну форму, як це зазначено у проектному кресленні. Існує перепад висот між територією ділянки та вулицею. За способом розміщення вілла є окремо розташованою ближче до фронту вулиці. Рекреаційна зона біля вілли поділена доріжками, також тут є палісадник, зона фруктового саду, господарська зона.

Згідно із проектним кресленням від 1875 р. увійти до вілли "Затишок" можна було через перший поверх, прямуючи до просторого прямокутного вестибюлю. У ньому були влаштовані сходи, а навколо групувалися кілька приміщень, зокрема: кухня та їдальня (у правій, південно-західній, частині будинку), а також дві великі кімнати — салони (у лівій, північно-східній частині). Із кухні та салону були виходи до ще однієї кімнати з додатковими приміщеннями, що розташовувалася з північного заходу та мала вихід до саду. Сходова клітка сполучала сутерени, перший та другий поверхи. На другому поверсімістилися спальні. Також з передпокою другого поверху були сходи на горище. В сутеренах (цокольному поверсі) розміщувалися пивниці.

Після перебудови 1893 р. планування вілли "Палатин" збереглося, як у віллі "Затишок", та було доповнене вхідним тамбуром, наріжними великими залами, розміщеними у північно-східній та північно-західній частинах будівлі, а також було влаштовано допоміжну сходову клітку, санвузли і ще одне приміщення — у південно-західній його частині. На другому поверсі збільшилася кількість кімнат та допоміжних приміщень відповідно до першого поверху. В сутеренах, крім наявних вже пивниць, з’явилася група приміщень, що, ймовірно, використовувалися як пральня та службові кімнати.

Водночас з перебудовою вілли "Палатин" на ділянці було споруджено двоповерхову сторожівку. У її вирішенні застосоване поєднання форм вілли "Затишок" та вілли "Палатин". Вона розташована на північ від самої вілли, з одного боку дотикається до сусідньої рядової кам'яниці на вул. Каліча гора, 5а. Сьогодні це окремий житловий будинок за адресою вул. Каліча Гора, 7.

Згідно з проектними кресленнями, несучі стіни та перегородки було виконано з цегли. Перекриття між сутеренами та першим поверхом вілли — лучкові склепіння. Перекриття між першим та другим поверхами тримається на дерев’яних балках. Горищне перекриття — дерев’яне. Конструкція даху виконана з дерев’яних крокв, а покрівля — з керамічної черепиці.

Вілла, з уваги на перепад рельєфу, має різну висоту. Архітектурну композицію будівлі характеризує динамічне та асиметричне поєднання двоповерхових та триповерхових об’ємів. Наріжні об’єми вирішені у формі веж. Автентична покрівля даху з керамічної черепиці збереглася на причілках вілли.

Спочатку вілла ("Затишок")була квадратної конфігурації у плані з виділеною восьмикутною вежею зі сторони південно-західного наріжника. Будинок був двоповерховим із терасою на північно-східному фасаді. У пластиці фасадів було наявне відкрите цегляне східчасте (ромбами) та смугасте мурування червоного і ясно-жовтого кольору. Вікна лучкові, мали обрамлення з відкритої червоної цегли. Вежа — чотириярусна, з оглядовою терасою та наметовим завершення даху, шпилем, поділена горизонтальними тягами. Вікна вежі — круглі, півциркульні біфорії на третьому ярусі.

У процесі перебудови у 1893 р. до вілли були добудовано ще дві наріжні вежі та західну частину. Стилістику вирішення фасадів зберегли та доповнили застосуванням декоративних стилізованих неоґотичних елементів, зокрема веж, контрфорсів, пінаклів, профілювання та форми вікон (стрілчастих арок), дверей та карнизів, аркатурних поясів.

Фасади.Наріжні вежі є квадратними у плані, триповерховими із чотирисхилими дахами, які є акцентами композиційного вирішення вілли. Кути веж підтримуються стилізованими трисхідчастими контрфорсами. У пластиці фасадів поєднано відкрите цегляне східчасте (ромбами) та смугасте мурування червоного і ясно-жовтого кольору, а також гладкі тиньковані поверхні. Вікна півциркульні, стрілчасті з профільованим обрамуванням, імпостами та парапетами, а вікна третього поверху круглі та симетрично розміщені до півциркульної ніші з фігуркою Богородиці. Поміж контрфорсами є великі аркатурні пояси, а поміж поверхами є горизонтальні тяги. Вежі по периметру завершуються східчастим причілком, в центрі якого є барельєфний медальйон із зображенням польського короля Болеслава ІІ Хороброго. З інших боків вежі також були подібні медальйони, однак вони майже не збережені. Західна вежа у рівні другого поверху на південно-східному фасаді має вихід на терасу над головним входом до вілли.

Південно-західний фасад двоповерхового об’єму містить триярусну тиньковану вежу, що завершується аркатурним карнизом та зубцями. Усі вікна мають обрамлення з відкритої червоної цегли, що контрастує з гладко тинькованою стіною. Між рівнями поверхів є горизонтальна тяга. Наріжники вежі увінчані стилізованими пінаклями. Також з цього фасаду розташований головний вхід до вілли через веранду. Над вікном другого поверху головної вхідної осі міститься родовий герб із зображенням корони та бика. Завершення фасаду виконане аркатурним карнизом та східчастим фронтоном зі стилізованою пінаклею.

Південно-східний фасад двоповерхового об’єму виконаний у лаконічній манері, що характерно для тильних фасадів. Прясло стіни почленовано гладко тинькованими лопатками першого й другого поверхів та завершено профільованим карнизом на кронштейнах. Площина першого поверху має відкрите мурування з червоної цегли, другого — смугасте жовто-червоне мурування. З кольорового прясла стіни виділяються гладкі обрамлення прямокутних вікон. Сучасні реконстукції спотворили частину фасаду: затиньковано декоративне цегляне мурування, збито кронштейни під карнизом та замуровано вихід на тильне подвір’я.

Станом на сьогодні будинок розпланований для проживання кількох сімей.

У декорі інтер’єрів використано дерево та кований метал. Всередині будинку є дерев’яна сходова клітка, поруччя якої виконане з дерев’яних профільованих стійок з різьбленням. Поручень виконаний з профільованого дерева.

Персоналії

Владислав Чарновський (Wladyslaw Czarnowski) — перший власник вілли "Затишок".
Едмунд Кьолер (Edmund Köhler) — архітектор, у 1875 р. спроектував віллу "Затишок".
Олімпія Вишинська (OlimpiaWyszyńska) — власниця вілли "Палатин" у 1889–1897 рр.
Альфред Каменобродзький (Alfred Kamienobrodzki) — архітектор, 1893 р. зреалізував проект перебудови вілли "Палатин".
Тадеуш Рутовський (Tadeusz Klemens Rutowski) — мешканець вілли "Палатин", журналіст, письменник, економіст, віце-президент Львова від 1905 р., мер Львова у 1914–1915 рр.
Ян Сільніцький (Jan Silnicki) — власник будинку в 1900 р.
Леопольд Ходацький (Leopold Chodacki) — аптекар, власник будинку в 1902 р.
Ян Ева (Jan Ewa) — власник будинку в 1916 р.
Афнер Гессель (Afner Hessel) — співвласник будинку в 1935 р.
Ґустава Гессель (Gustawa Hessel) — співвласниця будинку в 1935 р.

Джерела

1. Державний архів львівської області (ДАЛО) 2/1/4842
2. Світлана Лінда, "Архітектура історизму", Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст., ред. Ю. Бірюльов (Львів: Центр Європи, 2008), 348–349.
3. Львів: Туристичний путівник, ред. Ю. Бірюльов (Львів: Центр Європи, 2004), 282.
4. Ksenia Borodin, Iwanna Nowak, Lwówpoposku. Imię domuorazinnenapisy (Lwów, 2012), 66.
5. Ігор Оконченко, "Львівська цитадель як прояв мілітарної політики Австрії середини ХІХ ст.", Вісник НУ "ЛП", №505: Архітектура, ред. Б.С. Черкес (Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2004), 208.
6. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1889).
7. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1916).
8. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1897).
9. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1900).
10. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1902).
11. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1910).
12. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1913).
13. http://haidamac.org.ua/2013/02/ln-palatyn/.
 

Автор опису — Марія Захарчишин
Редактор — Ольга Заречнюк