Вул. Руська, 08 – житловий будинок

ID: 2266

Ренесансна кам'яниця у XVII ст. на місці готичної, реконструйована у пізньобароковому стилі 1740 р. Вона вирізняється своїми білокам'яними барельєфами і порталами. Сьогодні тут розміщене житло, а також крамниці та кафе "Корчма". 1989 р. на партері діяла редакція підпільного "Поступу". Пам'ятка архітектури (ох. №331).

Історія

XVII ст. — зведена ренесансна кам'яниця на пивницях давнішого готичного будинку.
1740 — ґрунтовна реконструкція, як засвідчує напис на контрфорсі.
1859 — при східному межовому мурі зведена одноповерхова офіцина
1887 — реконструкційні роботи у чільній кам'яниці; заміна ґонтового даху на вогнетривкий. 
1897 — реконструкція офіцин 
1938 — реставрація трьох білокам'яних порталів на чільному фасаді.

Найдавніша згадка про дільницю, на якій розташований будинок, походить з 1414 р. Вона називалася Salsatorum platea, тобто дільниця, де зберігали і торгували сіллю. Вулиця, що виходить з південно-східного кута Ринку, існувала вже у XV ст. — на 1405 р. на ній було 14 будинків, що належали українським міщанам. Під назвою "Руська" вулиця вперше згадується у документах 1472 р. Очевидно, що тодішня її забудова була як дерев'яною, так і мурованою, бо відомо, що лише після пожежі 1616 р. магістрат зобов'язав громади, які заселяли середмістя, будувати лише муровані будинки.

Мурований будинок зведений тут у XVII ст. у ренесансному стилі на пивницях давнішого готичного будинку. Від імені власника кам'яниця називалася Филипковичівською (Филиповичів — Filipkowiczowska/Filipowiczow). 1740 р. провели ґрунтовну реконструкцію, це засвідчує напис на контрфорсі. Тоді фасад оскарпували (підсилили) білокам'яними блоками та прикрасили чотирма барельєфами з мотивами, які символізують успіх у торгівлі. З кінця XVIII ст. кам'яниця належала міському райцю, греку за походженням, члену Ставропігійського братства Георгію Коцію.

Впродовж існування змінювалася і забудова парцелі, і сама кам'яниця. Зокрема, 1859 р. при східному межовому мурі тодішній власник Шмає Мінцелєс (Mintseles) звів одноповерхову офіцину зі складськими приміщеннями за проектом будівничого Йозеф Мюеля (JosefMühel), а 1878 р. прибудував до неї кухню. 1884 р. спадкоємці Шмає Мінцелєса відпродали кам`яницю Юзефу Барщевському (JózefBarszczewski). 1887 р. новий власник провів реконструкційні роботи у чільній кам'яниці — напевно, тоді замінили ґонтовий дах на вогнетривкий. Будівельні роботи 1897 р., які провів будівничий Іґнатій Віняж (IgnacyWiniarz), стосувалися надбудови східної офіцини та зведення південної, тоді ж відгородили частину (на 1.6 м) широкої входової брами-сіней для влаштування крамниці, у тильній світлиці влаштували сторожку. 1905 р. власник Генрик Оберфаґер (Obervager) провів адаптацію виходків (туалетів) у західній чотириповерховій офіцині, з'єднаній з чільною кам'яницею балконами-галереями (арх. Генрик Сальвер (Salver)). Столярний майстер Євстахій Щуплакевич (EustachySzczupłakiewicz) виготовив вітрину на замовлення Владислава Устинського (WładysławUścieński), власника складу і робітні церковних предметів. 1938 р. проведена реставрація трьох білокам'яних порталів на чільному фасаді. У 1989 р. у партерному приміщенні працювала редакція тоді ще підпільної газети "Поступ" під редакцією Олександра Кривенка. 1992 р. ТзОВ "Лев" у двох приміщеннях на партері влаштували крамниці (жіночої білизни та сувенірів), а ТзОВ "На Руській" — кафе "Корчма", до якого виготовили металеві двері мистецької ковальської роботи.

Постановою Ради Міністрів УРСР №970 від 23.08.1963 р. кам'яниця включена до Національного реєстру пам'яток під ох. №331. 

Архітектура

Кам'яниця чотириповерхова, збудована на місці попередньої готичної, мурована з цегли на кам'яних фундаментах, із використанням білокам'яних елементів, отинькована. Розміщена на видовженій у глибину невеликій прямокутній парцелі, що складається з чільної кам'яниці та двох офіцин, що прилягають до східного і західного межових мурів, які творять невелике подвір'я. Кам'яниця має характерну тридільну, двотрактову середньовічну структуру з чільною і тильною світлицями та з широкою брамою-проїздом. Чільний фасад чотиривіконний, вікна оздоблені прямокутними обрамленнями, партер підкреслений тягою, останній поверх — профільованим карнизом. Ярус першого поверху оскарпований (має два контрфорси) блоками тесаного білого каменю та підкреслений трьома білокам'яними порталами. На тязі західного контрфорса вирізьблена дата реконструкції кам'яниці "ANNO DOMINI 1740". У широкому арковому порталі (первісно брами-проїзду), заповненому дерев'яним дверним полотном, влаштовані два входи — головний вхід до кам'яниці та вхід до крамниці; аркова частина заґратована. Два прямокутні портали, завершені великими заґратованими світликами, ведуть до крамниці (ліворуч) та кафе "Корчма" (праворуч). Фасад оздоблений барельєфами у прямокутних нішах, які символізують успіх у торгівлі: дельфіни, корабель, ріг достатку з бочками, леви з кадуцеєм — походять вони з 1740 р. Завершується фасад карнизом (оббитим бляхою) на консольках із пояском дентикул та фризом, оздобленим рослинним орнаментом.

Пивниці перекриті цегляними бочковими склепіннями, збереглися білокам'яні портали та два вмуровані у стіну круглі стовпи з білокам'яних тесаних блоків. Приміщення першого поверху з чільного боку перекриті хрестовими склепіннями, брама — пласким перекриттям, поверхи — пласкими дерев'яними стелями. Сходи дерев'яні, двомаршеві, на тятиві, з огородженням зі стовпців між простими стійками, з XIX ст. Дах будинку двосхилий, з дерев'яною кроквяно-балковою системою, вкритий бляхою.

Пам'ятка зберігає характер середміської ренесансної кам'яниці з нашаруванням стильових рис XVIII–XIX ст.

Персоналії

Владислав Устинський (Władysław Uścieński) — власник складу і робітні церковних предметів. 
Генрик Оберваґер (Henryk Obervager) — власник кам'яниці.
Генрик Сальвер (Henryk Salver) — архітектор.
Георгій Коцій (Georg Kociy) — міський райця, грек за походженням, член Ставропігійського братства, власник кам'яниці.
Євстахій Щуплакевич (Eustachy Szczupłakiewicz) — столярний майстер, який виготовив вітрину.
Іґнатій Віняж (Ignacy Winiarz) — будівничий, який проводив на кам'яниці будівельні роботи 1897 р.
Юзеф Барщевський (Józef Barszczewski) — власник кам'яниці від 1884 р. 
Йозеф Мюель (Josef Mühel) – будівничий, який 1859 р. звів партерову офіцину зі складськими приміщеннями.
Олександр Кривенко — редактор газети "Поступ".
Филипковичі (Filipkowicz) — міщанська родина Львова, власники кам'яниці.
Шмає Мінцелєс (Schmahe Mintseles) власник кам'яниці у XIX ст.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3793.
  2. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829.
  3. Вуйцик Володимир, Державний історико-архітектурний заповідник (Львів: Каменяр, 1991), 40.
  4. Зубрицький Денис, Хроніка міста Львова (Львів: Центр Європи, 2006).
  5. Капраль Мирон, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Львів: Піраміда, 2003).
  6. Кос Г., Федина Р., Вулиця Руська у Львові (Львів: Центр Європи, 1996), 63-64.
  7. Крип'якевич Іван, Історичні проходи по Львові (Львів, 1991), 41.
  8. Мельник Борис, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Видавництво "Світ", 2001).
  9. Мельник Б., Шестакова Н., "Кам'яниці Львівського середмістя", Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Вип. XII, 133-158
  10. Могитич Іван, Ансамбль вулиці Руської (Львів: Каменяр, 1982).
  11. Могитич Роман, "Архітектура і містобудування доби середньовіччя (XIII – поч. XIV ст.)", Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008).
  12. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, Т. 3 (Киев: Будивэльнык, 1985), 40-41.
  13. Путівник по Львову (Львів: Центр Європи, 1999).

Авторка опису — Оксана Бойко
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення