Вул. Короленка, 01 – церква Адвентистів Сьомого Дня (кол. костел Непорочного Зачаття)

ID: 197

Монастир капуцинів та костел звели у 1708–1730 рр. Сучасного вигляду костел набув після перебудов у XIX–XX ст. Сьогодні костел адаптований на молитовний дім Церкви християн адвентистів сьомого дня. Пам'ятка архітектури (ох. №1329).

Історія

1708–1730 — збудований костел та корпуси з келіями.
1833–1835 —костел і монастирські споруди пошкоджені пожежею, відбудова.
1840-і — зведений будинку новіціяту.
1883 — розширена монастирська ділянка, зведена нова стіна-огорожа.
1902 — реставраційні роботи, добудована необарокова крухта.
1926 —надбудований 3-ій ярус монастирських келій, відновлені фасади і вівтарі костелу.
1932 — зведений функціоналістичний будинок із залою засідань.
Кін. 1940-х — ліквідація архітектурних елементів, забілені розписи у інтер'єрі.
1950-і — монастирські приміщення пристосовані під спецшколу-інтернат.
1997 — ремонтно-реставраційні роботи з пристосуванням костелу на молитовний дім.

Орден капуцинів до Львова запросила дружина краківського каштелянп Єлизавета Софія Синявська (Elżbieta Zofia Sieniawska). 1708 р. вона викупила ґрунти на Галицькому передмісті за монастирем Кармелітів босих і заснувала на них монастир Капуцинів. Того ж року розпочалося будівництво мурованого костелу Непорочного Зачаття Пресв. Богородиці та келійних корпусів, яке завершилося у 1730 р. Вірні, які відвідували костел Кармелітів, уже у 1740-х роках масово почали переходити до костелу Капуцинів, що спричинило конфлікт між монастирями. 1787 р., після ліквідації монастиря Капуцинів "Йосифинською касатою" 1785 р., сюди перевели монахів францисканців із ліквідованого монастиря Хреста Господнього у центрі міста (розміщений біля сучасної вул. Театральної, знищений 1848 р.).

У Львові орден францисканців з'явився одразу після приєднання території до Польського Королівства — у 1350-х рр. Вже 1370 р. львівські францисканці завершили зведення мурованого храму Хреста Господнього в самому місті на ділянці поряд із Низьким замком (тепер на цьому місці корпус Економічного факультету ЛНУ ім. І. Франка). Діяльність цього ордену полягала в догляді за хворими під час епідемій, несенням релігійної втіхи засудженим на смерть та в науковій праці.

Нові монастирські володіння францисканців тепер розширилися — їм належала велика видовжена ділянка, оточена цегляним муром, що простягалася на схід від вул. Францисканської (сучасна вул. Короленка) попри вул. Куркову (Лисенка). Костел Непорочного Зачаття і монастирські споруди сильно пошкодила пожежа 1833 р., після чого у 1835 р. споруди ґрунтовно відновили. В 1840-х рр. звели будинок новіціяту.

Значні ремонтні роботи проводилися у кінці XIX ст.: 1882 р. проклали каналізацію, також при південному пряслі монастирської огорожі за проектом архітекторка Казимира Крижановського (Kazimierz Krzyżanowski) збудували стайню, приміщення якої нині використовуються як шкільні майстерні. 1883 р. конвент оо. францисканців набув у власність від міста дві нові ділянки, які прилягали до монастирського муру від вул. Францисканської. Ці парцелі того ж року обвели новим муром за проектом Крижановського. 1891 р. переплановане південне крило за проектом архітектора Казимира Смолєнського (Kazimierz Smoleński), 1894 р. за його ж проектом перебудували східне крило монастиря. Всі ці перебудови надали монастирським спорудам нового вигляду. Планували також поновити декорацію фасадів у класицистичному стилі.

На початку XX ст. до монастиря із заходу приєднанали частина від дороги. В 1902 р. до костелу добудували класицистичний присінок із бароковим фронтоном із волютами за проектом архітектора Антонія Куницького (Antoni Kunicki). У центральній півциркульній ніші між вікнами другого ярусу, де містилася мальована ікона, влаштували барельєфне зображення Богородиці Непорочного Зачаття.

1926 р. надбудували третій ярус західного та частину південного крила монастирських келій. Проект цієї добудови виконав арх. Міхал Лужецький (Michał Łużecki) в модному на той час стилі Ар Деко. Того ж року під його наглядом відновили фасади і вівтарі костелу. 1932 р. на монастирській ділянці, в її південно-західній частині, від вул. Короленка, за проектом архітектора Вавжинця Дайчака (Wawrzyniec Dajczak) збудували новий будинок із залом для засідань у стилі функціоналізму.

Після Другої світової війни отці францисканці перебралися до Польщі і вивезли все майно та костельний інвентар. У радянський період монастирська територія розділилася між кількома власниками. Якийсь час у монастирських корпусах розміщувалася військова частина, пізніше — спецшкола-інтернат №6. Приміщення костелу використовували як склад військової частини, пізніше як їдальню спецшколи.

Постановою Ради міністрів УРСР №442 від 6 вересня 1979 р. монастир та костел включені до національного реєстру пам'яток під ох. №1329.

У 1990-х рр. будівлю костелу передали Церкві християн адвентистів сьомого дня. 1997 р. розробили проект адаптації костелу на молитовний дім (архітектор Микола Рибенчук) та провели ремонтно-реставраційні роботи з пристосуванням.

Архітектура

Комплекс монастиря францисканців складається з костелу (тепер церква адвентистів), монастирських корпусів (приміщення спецшколи) та монастирського саду і мурів (тепер рекреаційна територія спецшколи).

Головним елементом ансамблю є костел — базилікова, тринавна, мурована з цегли, отинькована будівля, з прилеглими від півдня та сходу монастирськими келіями. Архітектурне вирішення костелу досить скромне. Лише чільний фасад має архітектурний вистрій — пілястри та барельєф із зображенням Богородиці Непорочного Зачаття. Центральна нава, що значно вища від бічних, на фасаді об'єднується характерними бароковими дугами, увінчаними вазонами. Фасад акцентований строгим трикутним фронтоном із круглим вікном на осі тимпану та крухтою, добудованою 1902 р. у барокових формах. Окремим об'ємом до північної нави костелу прилягає прямокутна каплиця та кілька невеликих поверхових приміщень. Центральна нава костелу перекрита циліндричним склепінням із розпалубками, бічні нави — системою хрестових склепінь, каплиця та вівтар — хрестовим.

Монастирські приміщення тепер за функціональною типологією є навчально-житловими спорудами (інтернат). Монастирські споруди прилягають до південної та східної стін костелу, периметрально замикаючись, утворюючи внутрішнє подвір'я. Східний монастирський корпус з'єднується з каплицею, що прилягає до східної стіни вівтаря. Південно-східний монастирський корпус невеликим переходом (зі сходовою кліткою та туалетами) з'єднується з корпусом новіціяту. Монастирські будівлі триповерхові, зі склепленими пивницями, вкриті двосхилими бляшаними дахами. Всередині — коридорне планування та пласкі перекриття.

Монастирські споруди отців францисканців загалом зберегли характерні риси, властиві подібним комплексам, хоча їх об'ємно-планувальна структура частково втратила первісний вигляд внаслідок численних перебудов і ремонтів.

Монастирський сад у сучасному стані дуже занедбаний. У південно-східній частині влаштовані корти, а в середній частині при північному мурі — господарське подвір'я школи-інтернату. Від регулярного планування саду, яке видно на картах та кадастрових планах XVIII та XIX ст., фрагментарно збереглася головна алея з різних дерев (граби, липи, явори і клени), поодинокі каштани, ясени, сосни тощо, а також деякі фруктові дерева, зокрема горіховий ряд при східному мурі.

Монастирські мури збережені: від півночі — ціле прясло, від сходу — частково, з пробитим проходом, від півдня — лише на рівні фундаментів. Від сходу — паркан із мурованих колон та металевих ґраток.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Короленка, 01 – будинок"Російського товариства ім. О. С. Пушкіна"

Детальніше про місце

Персоналії

Антоній Куницький (Antoni Kunicki) — львівський архітектор.
Вавжинець Дайчак (Wawrzyniec Dajczak) — львівський архітектор.
Єлизавета Софія Синявська (Elżbieta Zofia Sieniawska) — краківська каштелянка, фундаторка монастиря.
Казимир Крижановський (Kazimierz Krzyżanowski) — львівський архітектор.
Казимир Смолєнський (Kazimierz Smoleński) — львівський архітектор.
Микола Рибенчук — львівський архітектор.
Міхал Лужецький (Michał Łużecki) — львівський архітектор.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 1/25/1533.
ДАЛО 2/1/5131.
ДАЛО 2/1/5132.
Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829.
Архів ін-ту "Укрзахідпроектреставрація", Л-274-5, 8, 9, 10.
Olgierd Czerner, Lwów na dawnej rycinie i planie (Wrocław-Warszawa-Kraków, 1997).
Polska encykłopedia powszechna (Warszawa, 1974).
Бартоломей Зіморович, Потрійний Львів (Львів, 2003).
Денис Зубрицький, Хроніка міста Львова (Львів, 2002).
Ірина Котлобулатова, Львів на фотографії (Львів: Центр Європи, 2006).
С. Костюк, Каталог гравюр XVII–XX ст. (Київ: Наукова думка, 1989).
Володимир Вуйцик, Роман Липка, Зустріч зі Львовом (Львів: Каменяр, 1987).
Володимир Овсійчук, Пам'ятки Львова (Львів, 1976).
Оксана Бойко, Василь Слободян, "З історії латинських монастирів Львова. Монастир отців францисканів, первісно капуцинів", Вісник Інституту Укрзахідпроектреставрація, 2006, Ч. 16.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, Т. 3 (Київ: Будівельник, 1985), 93.

Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературний редактор — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення