Пл. Ринок, 14 – колишня кам'яниця "Венеційська", "Массарівська"
Історія
Будинок на пл. Ринок, 14 (конскрипційний номер 231) перебудований у 1589 р. у стилі ренесансу на місці попередньої ґотичної кам'яниці ХVІ ст. Тоді на замовлення венеційського консула та купця Далмати Антоніо Массарі (Dalmaty Antonio Massari) архітекторами Павлом Римлянином (Romanus Paolo Dominici) при участі Павла Щасливого (Paolo il Felice) був перебудований головний фасад будинку. З іменем власника пов'язана назва кам'яниці – Массарівська або Венеційська.
На початку ХVІ ст. будинок називався Гінковським (Hinkowski). Фігура крилатого лева – герб Венеційської республіки, який тримає відкриту книгу з латинським написом: "PAX TIBI MARCE EVANGELISTA MEVS DIXIT 1600" (що у перекладі означає: "Мир буде з вами, Марк, мій євангеліст" – сказав Господь Марку євангелісту), розміщена над порталом головного входу. Дата 1600 р. стосується реставрації будинку. В сінях кам'яниці зберігся портал з датою перебудови "1660".
У ХVІІІ ст. будинок називався Соммерівським, тоді він був власністю родини Лоншамів (Longchamps). Після надбудови четвертого поверху у ХІХ ст. кам'яниця частково втратила свій первісний вигляд. У 1866 р. за проектом архітектора Вільгельма Шмідта (Wilhelm Schmidt) на кошти власниці Леокардії Семелковської (Leokardia Semełkowska) був виконаний проект на будівництво триповерхової офіцини. Будівельні роботи виконував будівничий Антоній Сервацький (Antoni Serwacki).
У 1880-х рр. власником будинку був Абрагам Бранд (Abraham Brand). 18 січня 1896 р. магістрат за згодою власника будинку Айсіга Маркуса Маркля (Eisig Markus Markl) дав дозвіл на побудову нового порталу для книгарні Павла Стажика (Paweł Starzyk). Однак декор фасаду, зокрема діамантовий руст стін, білокам'яні портали зберігають ренесансні риси.
У 1930-х рр. власником будинку був Давид Сесслер (Dawid Sessler). Від 1950-х рр. у будинку була майстерня індпошиву та ремонту одягу та головних уборів.
Тепер це в основному житлова кам'яниця; частина нежитлових приміщень на першому поверсі належить – Тзов "Капелюшок", кафе "Квітка"; частину другого поверху займає ресторан "Масонська ложа".
Пов'язані історії
Архітектура
Будинок зведений на південному боці пл. Ринок, в лінійній забудові. Побудований з каменю та цегли (фундаменти з кам'яних блоків), тинькований, чотириповерховий, в плані має характерний для ринкових кам'яниць витягнутий у глибину ділянки прямокутник з офіциною та внутрішнім подвір'ям. Основний будинок в плані зберегає в цілому середньовічну планувальну структуру. Трьохтрактовий в глибину: два передні великі приміщення (світлиці) і сіни; внутрішній коридор, кухні та сходова клітка; внутрішній дворик з бічною офіциною (індермахом або гіндермахом). По ширині будинок тридільний: два великі приміщення (світлиці) від пл. Ринок, які розташовані з двох сторін під'їзду (сіней).
Головна сходова клітка двомаршева, з кам'яним огородженням на першому поверсі. Перекриття першого поверху та пивниць мають хрестові та циліндричні склепіння. В сінях зберігся портал з датою перебудови "1660".
Головний фасад – чотиривіконний, симетричний зі зміщеним вправо вхідним порталом. Над вхідним порталом оформленим білокам'янимобрамуванням, прикрашеним замковим каменем у вигляді волюти з карнизом, на якому поміщена скульптура крилатого лева (герб Венеційської республіки). Поверхня стін на рівні першого, другого та третього поверхів декорована діамантовим рустом, на четвертому поверсі тинькована у вигляді горизонтальних смуг. Вікна другого, третього і четвертого поверхів мають профільовані обрамування, під вікнами – білокам'яні карнизи, над вікнами декоративне обрамування у вигляді подвійних волют. Завершується фасад чотирма стриховими віконцями та карнизом над ними у вигляді профілів, тягнених у тиньку та кронштейнів.
Будинок №14 – одна з найкраще збережених кам'яниць південного боку ринкової площі. Після надбудови четвертого поверху у ХІХ ст. кам'яниця частково втратися свій первісний вигляд. Однак декор фасаду, зокрема діамантовий руст стін, білокам'яні портали зберігають ренесансні риси.
Персоналії
Айсіґ Маркус Маркль (Eisig Markus Markl) — власник будинку
Павло Римлянин (Romanus Paolo Dominici) — архітектор, співавтор проекту реконструкції будинку
Леокардія Семелковська (Leokardia Semełkowska) — власниця будинку
Антоній Сервацький (Antoni Serwacki) — будівничий
Давид Сесслер (Dawid Sessler) — власник будинку
Павло Стажик (Paweł Starzyk) — власник книгарні у будинку
Вільгельм Шмідт (Wilhelm Schmidt) — архітектор, автор проекту офіцини
Павло Щасливий (Paolo il Felice) — архітектор, співавтор реконструкції будинку
Джерела
- Проект "Галіціана" (І. Жук), 2001-2002.
- Державний архів Львівської області. – Ф. 2. – Оп. 2. – Спр. 3658. Справа на будинок на пл. Ринок, 14. – C. 16, 17, 18, 19, 88, 89.
- Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. – Львів, 1991. – С. 32.
- Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. – С. 54.
- Крип'якевич І. Історичні проходи по Львову. – Львів: вид-во "Каменяр", 1991. – С. 44-45.
- Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. / Серія "Історичні місця України". – Вид. 3-тє зі змінами. – Львів: Світ, 2006. – С. 72-73.
- Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – В четырех томах. – Т. 3. – Киев, 1985. – С. 50-51.
- Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. – Lwów, 1935. – S. 29-30.
- Medyński A. Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto. – Drugie wydanie poprawione i uzupelnione. – Lwów: nakładem autora. – 1937. – S. 88.
- Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, nazw ulic i placów król. stół. miasta Lwowa wedlug Rady meijskiej w r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. Lwów: nakładem Karola Wilda. – 1872. – S. 206.
- Skorowidz król. stół. miasta Lwowa. – Lwów: nakladem król. stół. miasta Lwowa. – Z drukarni instytutu Stawropigialnego. – Lwów, 1889. – S. 195.
- Skorowidz król. stół. miasta Lwowa z planem miasta. – Lwów: staraniem i nakladem gminy. – Z drukarni "Dziennika Polskiego" (Dr. Felixa Wojnarowskiego) pod zarządem Fr. Kattnera. – Lwow, 1899. – S. 183.
- Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa . – S. 67. // Księga adresowa Małopołski. – Lwów. Stanisławów. Tarnopól. Rocznik 1935/1936.
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
