Пані Ілона

Проживає у Львові на вул. Академіка Богомольця, 8 з 1978 р. Оповідачка розповідає про попередніх мешканців квартири будинку № 8 по вул. Академіка Богомольця – її дідуся і бабцю, євреїв, в’язнів гетто у Вінницькій області, які після Другої світової війни переїхали до Львова. Описується комунальна квартира з чотирьох сімей і самовільне її перепланування на двохкімнатну квартиру. Згадується про сусідів, дворик і сходову клітку будинку. Подана також загальна характеристика змін, що їх зазнала вул. Академіка Богомольця.

Загальні відомості:

Дідусь і бабця були з Вінницької області. Там, малолітні узнікі гетто… Вінницька область, селище Бершадь… Вони були євреї… Вони були з 30 року народження, їм було 15. Я не знаю, де вони в той період жили, поки не переїхали сюда… Вони переїхали у Львів…, тобто бабця жила не тут (на цій вулиці) раніше… Є відеокасети, німці приїжджали і знімали бабцю і діда. Розказували про гетто… То ще давніше було (десь у 1990-х рр.)… Брати моєї бабці були… Вони також були, всі були в гетто. Ще два брата так, але вони в Америці, вони ще живі.

Перепланування:

Як поділили – прийшла з роботи і все вже поділене… То не радянська влада. Я вже не пам’ятаю чи він (сусід) генірал якийсь був, ну він був якийсь воєнний. Тобто вони тут всі були разом, комуналка… Бабушка пішла на роботу прийшла і тут стоїть стіна, ну і шо, а кому шо ти докажеш… Бабця жила в цій кімнаті (одній з кімнат), а в цій жила якась друга бабця… Вона померла, ну і всьо, вони зробили документи і взяли ту кімнату… Оця стіна (стіна на кухні) от така (тонка), то перегородка… Стелю ми зробили нижчу (на кухні)…, закінчується стеля і там вікно в сусідню кухню… Ну не знаю зробили так, може, щоб від них сюда було хоч якесь світло… Те, що мені бабця розповідала, то я знаю.

Сусіди:

Не всі помінялися, є ще такі старожильці… Багато переїхало, багато померло тоже… Пані Катя тут жила під нами (зараз поміняла квартиру з першого поверху на третій)…

Дворик:

А він такий і був. Нічого не змінилося взагалі. Скільки років тут живу… Та й я там (не часто буваю)… Нічого особливого там… Він виходить на сусідню вулицю Гулака Артемовського… Там дуже гарно, там зелень… То з того вже будинку (будинку з сусідньої вулиці) той сад, там дерева, зелень… Восьма година сонце тут, потім воно тікає і знов сонце з іншого боку.

Будинок:

Були мідні поручні (в під’їзді), їх поспилювали, жовті такі…, мідні були, поспилювали…, гарні такі були… Старі були. Вітражі були, там ті кусочки, що залишилися їх позаклеювали, ще старе то всьо. На вхідних дверях (вітражів) не було…, просто шкло було.

З самого початку відкрилася та стоматологія, там, де є салон краси якийсь, ото саме перше було… Не було (машин на вулиці). Ні, ну було там якихось може пару машин, але, щоб так було, що пройти не було де. Та ми на тому п’ятачку (клумбі на вулиці) гуляли з ранку до вечора, не було, ті, що жильці жили, то запорожець стояв і ще якась машина, о то, що були машини, а то всьо решта було… Рух був, но не так, не так…