Пан Аркадій
Проживає у Львові по вул. Академіка Богомольця, 6 з 1980 р. Оповідач розпочинає свою розповідь із перших вражень від будинку № 6, описує сходову клітку будинку на час свого переїзду. У інтерв’ю містяться детальні відомості про комунальну квартиру, в якій проживав оповідач, її перепланування. Подається детальний перелік сусідів по будинку. Згадується подвір’я будинку. Оповідач наводить свої міркування про зміни, які зазнали центр і околиці Львова, а також міський транспорт, насамперед трамваї.
Мову респондента/респондентів у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.Будинок № 6 по вул. Академіка Богомольця
Перші враження від будинку:
У 1980 р. приїхав жити на вул. Академіка Богомольця. … постійно відкриті (вхідні) двері. Другі подвійні двері в під’їзді: половинка була відкрита, половинка – закрита, були перекошені. Ті вітражі по вікнах, то половини їх не було. Таке прозоре було скло, а той взагалі не було… Стіни були обдерті. … перила на балконі підійдеш, порухаєш, а воно всьо рухається, страшно було стояти. А зовні так, як і всі будинки у Львові, вони всі сірі.
Ремонт:
… за 30 років, що тут живемо тільки раз були помалювали панель.
Опис квартири:
Як заходив у квартиру була двокімнатна квартира, там де зараз зацементовано. Прямо в одній кімнаті жила пані Чеся, полька, потім померла і об’єднали кімнату до нас. Спільна кухня з сусідами… Була перегородка на кухні з фанери. … на горі сусіди по діагоналі переділили, і в тих, і в тих був вихід на балкон.
Меблі від попередніх власників:
Шафа була. Ми її розібрали на доски. І якесь ліжечко дитяче, що ми його на дачу відвезли і всьо, по-моєму.
Дворик:
В дворі мох ріс, там, де зараз бруківка, там мох ріс. Мокро було дуже.
Сусіди:
(Перелік імен, прізвищ сусідів у будинку)…. Не було так, як в Одесі, що весь двір всіх знає. Такого не було. З деякими сусідами рідко бачилися.
Опис будинків на вулиці:
Всі будинки на вулиці були однакові, жовтуваті, сіруваті. А він (будинок № 6) був сіруватий, кольору цементу.
Мешканці вулиці:
… візуально знаю всіх мешканців вулиці, так приблизно в якому будинку живуть, а так контактувати, то в нас такого нема.
Центр–околиці міста:
Їздили на околицю кілька тижнів тому. … виходить, що для нас це виїзд. А для чого, Галицький ринок поряд…
Років 30–25 запах в центрі Львова був інакший. Народу було більше. А зараз народу тоже є, а ті палатки, тротуар має 2 м… А колись люди йшли плотно, особливо на вихідні. А зараз ходять, але вже рідше, більше їздять напевне.
Був спокійним, там ходив як в рідній хаті… До Львова приїжджав як до себе додому…
….спальний район. Я приїжджав на Сихів, то я не відчував, що то був Львів. Ті будинки-коробки… Так він біля Львова, але то є Львів. …Левандівка, колись були хатки-мазанки, тепер розбудували…., Збоїща тоже. Я не вважаю, що це є Львів. Якщо по дитячих спогадах центр, Підвальна і туди Кайзервальд, от для мене то був Львів. … Ну ще Привокзальна – Львів, там бруківка, ну шось таке рідне, своє, а дальше ні. Приміський вокзал… його тепер зробили, він потрібний людям. Але там дерева колись були, той трамвай там торохкотів…
Транспорт:
Ті трамвайчики жовто-сині… тут кабіна водія і тут кабіна водія (з обох боків вагона)… Трамвай № 2 робив перший розворот, потім на Калініна…трамвай № 4…Інститутська раніше була… там вже зробили розворот, десь так 67–68 рік… ще були такі трамваї заходиш була площадка, потім дві сходинки і ще одна площадка… Потім пішли німецькі, потім ті трамваї-гармошки, а потім ті чеські круглі один вагон, шо зараз № 2 ходить і вже сучасні… І освітлення в нових було яскраве, а в наших було темно…Поняття корки, пробки на дорозі навіть не мали.
Вільний час:
Погулянка, Брюховичі…
Визначні місця у Львові:
Церкви… Автомати з газованою водою цілував, коли повернувся з армії, так заскучив за ними… Особливий запах Львова, особливо зранку. А осінню пахло жовтим листям, яке палять… В парку біля церкви Юри, там біля Цирку каток робили метрів 4 і так згори каталися на коньках, санках…
Відчуття себе вдома:
На вул. Ярослава Мудрого почував себе як вдома, бо там виріс…Вибірковий транскрипт інтерв'ю записаного 22.08.2008
Автор – Галина Боднар