Відповідальний секретар НСТД, 76 років

Спілка театральних діячів України – вона створена 23 травня 1944 року як УТТ, то есть як Українське театральне товариство, з 1987 року це стала Спілка театральних діячів України, з 1998 року стала Національна спілка театральних діячів України. Яка її мета: створювати театральне братство. Спілка театральних діячів – це театральне братство України, яка об’єднає всі творчі колективи театрів України і поділяється на вісім відділень. От це ми Львівське, міжобласне відділення Національної спілки театральних діячів України.

Найбільший осередок Національної спілки театральних діячів України у нас, в нашому регіоні – це наша Львівська опера, Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, де 107 членів Національної спілки театральних діячів України, це найбільший в Україні осередок.

Треба сказати, що Львівське театральне товариство дуже авторитетне в Україні, і першим тут влада надала приміщення, створила будинок актора, була сцена, вона і є зараз, вона зараз стала камерною сцени театру Марії Заньковецької Національного театру, і керували відомі і, ну я б сказав, визначні діячі театрального мистецтва: Борис Васильович Романицький – народний артист СРСР, Олександр Гай – народний артист СРСР, після нього вже понад 20 років керує Львівським відділенням Федір Миколайович Стригун. (...) Приміщення дуже добре, воно мало театральний зал невеличкий, і зараз це камерна сцена, тут є зал, цікавий зал для зустрічей, вечорів, він називається “блакитним”, є бібліотека, яка нараховує понад 40 тисяч томів от, цікавих матеріалів, і таке інше. І от, щоб зберегти це приміщення, а це понад 850 квадратних метрів, ми вирішили з Федором Миколайовичем Стригуном передати це театру. 

Зараз ми працюємо, щоб Національний театр імені Марії Заньковецької все-таки спромігся і організував міжнародний фестиваль української класики, це дуже цікаво, української класики скрізь є, що спасає український театр – завжди українська класика. Коли в репертуарі, зараз драматургія в Україні, на жаль, так не розвивається, на жаль, немає цих, але українська класика завжди була актуальною.

Значить, це була установа “Будинок актора”, який був створений тут, от в приміщенні Марії Заньковецької, мав глядацький зал, де зараз ця, мав бібліотеку, він фінансувався з центру, був директор, був заступник, був художній керівник, які проводили вечори, це все фінансувалось. Були зустрічі цікаві, ми проводили раніше, зараз воно трошки у нас, тому що ситуація така, але все рівно ми підтримуємо і даємо наше приміщення для того, щоб молоді актори проводили тут репетиції, якісь свої проекти.

У нас дуже зв’язані між собою театри, гастролів немає, то ми зробили по нашій частині обмінні гастролі, тобто Волинський театр приїжджає до нас безкоштовно, театр Марії Заньковецької їде туди, театр Лесі Українки їде в Хмельницьк, Хмельницький от недавно був приїжджав з виставою, от тут вже обговорення, обмін думками і таке інше, зустріч з колективами. 

У нас тут в місті 4 муніципальних театри: це театр “Люди і Ляльки”, Ляльковий театр, Перший український, “Воскресіння”, і Курбаса – і п’ятий театр... От “Трембіта”, вона до нас не належить, а до нас тягнуться, бо ми зробили при нас, от треба сказать, ще при нас зробили раду – це єдина, ніхто з відділень не має в Україні – раду директорів театрів Львівщини і концертних установ Львівщини, і керує цією радою заслужений працівник культури України, генеральний директор пан Тадей Едер, от. 

Були прекрасні зустрічі тоді, хто приїздив сюди, от з Зарудним коли ставили виставу, “Тил”, за яку получили, я був присутній, от коли получили, значить, Шевченківську премію театр получив. І Стригун получив, був такий Микола Зарудний, якщо пам’ятаєте, драматург, “Тил” вони поставили, була зустріч, і значить цей, ми ту зібралися всі після цього от, думки були цікаві, говорили про розвиток українського театру, про драматургію і таке інше.