Вікторія Василівна

Інтерв’ю з мешканкою Замарстинова, яка народилася після Другової світової війни і розповідає про свій простір (дім, вулицю, район, місто) і повсякденні практики. В описі її вільного часу фігурує похід в кіно, який був для респондентки чимось дуже особливим, а понад усе її вражали тогочасні науково-популярні фільми. Запис зроблено 15 серпня 2012 року. Мову респондентки у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.

Мову респондентки у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.

(…) Куди ходили? – Ну, кіно, це було таке, якась така частина життя. Кінотеатрів було море, велика кількість кінотеатрів, і було дуже популярно ходити в кіно, тому що там двадцять копійок той білет. – А які кінотеатри, от, чи користувались найбільшим попитом, що були найбільш популярні, так? Вважалося, що піти в той кінотеатр, це якби є важливо? Які більш популярні, які менш популярні? – Ну, кінотеатр «Україна», ну, я навіть дуже любила ходити в «Лесі Українки». Тут, знаєте, на розі, так. Бо там були такі науково-популярні фільми і новини, ну, ясно, що новини, ясно, що які. Але багато було науково-популярних фільмів. І таке віконце у Всесвіт, якісь там, пам’ятаю навіть щось про Австралію дивилась, взагалі, як про іншу планету. Було дуже багато, то уже в мою молодість, було дуже багато фільмів італійських. І французьких, і прекрасні фільми, прекрасні актори, мені здається, що кіно – це була така, дуже серйозна така розвага для молоді. – А в районі от, наприклад, якісь кінотеатри, чи були на Підзамче кінотеатри? – На Підзамче кінотеатру не було, найближчий кінотеатр, такий нормальний – кіно Богдана Хмельницького, це знаєте де, на початку, да. Але, на самій Рогатці, якщо трошки пройти Алмазною, Ви знаєте, да, в глибину. Стояв будиночок, дуже симпатичний, я не знаю, що в ньому було раніше, але він такий старий будинок був. Бо там якісь були колони. Це був будинок культури якогось з підприємств. З тих, що розташувалися на Рогатці. І там кожен вечір було якесь кіно. І ми ходили з Волинської туди.

Інтерв'юер – Галина Боднар

Пов'язані будівлі та простори

Просп. Шевченка, 1 – кінотеатр (не існує)
У будинку на просп. Шевченка, 1 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Європа” (1937–1939), “Україна” (1944–1991), Галицький центр кіномистецтв (1991–2007). У свій час “Європа” був одним із найбільших кінотеатрів міста. У 2007 р. було демонтовано прибудову глядацького залу, а інші приміщення здано в оренду під магазини.
Детальніше
Пл. Міцкевича, 6/7 – кінотеатр (не діє)

У будинку на сучасній пл. Міцкевича, 6/7 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Авеню" (1908–1912, 1923–1930), "Дрімленд кіно" (1912–1914), "Втіха" (1914–1915), "Рай" (1930–1943), "Луна" (1943–1945), "Хроніка" (1945–1946), "Кінотеатр ім. Лесі Українки" (1946–2000-ні), "Касандра" (2000-ні). Кінотеатр припинив своє існування у 2007 р.

Детальніше
Вул. Богдана Хмельницького, 11 – кінотеатр (не діє)
У будинку за сучасною адресою вул. Б. Хмельницького, 11 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Сфінкс” (1913–1918, 1926–1933), “Мева” (1933, 1941–1944), “Адрія” (1933–1939), “Кінотеатр ім. 17 Вересня” (1946–1949). З 1949 р. він називався “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького”. У 1990-х рр. основу репертуару складали стрічки індійського виробництва. У 2007 р. Львівська міська рада ухвалила рішення про ліквідацію Державного комунального підприємства “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького”.

Детальніше

Просп. Шевченка, 1 – кінотеатр (не існує)
Пл. Міцкевича, 6/7 – кінотеатр (не діє)
Вул. Богдана Хмельницького, 11 – кінотеатр (не діє)