Урочисте відкриття пам'ятника було призначено на 23 серпня 1992 року. "Тисячі львів’ян – людей різної національності, десятки гостей з інших областей України, з Ізраїлю, США, Польщі зібралися тієї неділі..." (Борис Комский. Это надо не мертвым... //Шофар, № 16,1992 р. – С. 1-2.
– пер. з рос. В.Я.)На відкритті було чимало впливових осіб, серед яких – голова Львівської міської Ради народних депутатів Василь Шпіцер, голова Львівської обласної Ради народних депутатів Микола Горинь, представник Президента України у Львівській області Степан Давимука та інші. (Галина Вдовиченко. Здесь муками пропитан каждый камень...// Високий Замок, 27 серпня 1992 року, №102. – С. 3. –
пер. з рос. В.Я.)
"Оголошуючи траурний мітинг відкритим, заступник голови виконкому міської Ради Степан Кисіль нагадав присутнім про "десять акцій" знищення євреїв, які здійснили гітлерівці у Львові..." (Борис Комский. Это надо не мертвым...//Шофар, № 16, 1992 р. – С. 1-2. – пер. з рос. В.Я.) "Церемонія відкриття розпочалася словами молитви, яку спершу промовив кантор Аарон Берґер (Aaron Berger) (США), а потім – отець Орест Фредина, який від імені Української Греко-Католицької Церкви запевнив, що українці розділяють скорботу за загиблими братами й сестрами. Аарон Берґер та отець Фредина освятили пам'ятник". (Галина Вдовиченко. Здесь муками пропитан каждый камень...// Високий Замок, №102, 1992 р. – С. 3. – пер. з рос. В.Я.)
Перед присутніми, що заповнили площу та проїзну частину вулиці 700-річчя Львова, було зачитано лист від Президента України, Леоніда Кравчука. Дослівний зміст листа опубліковано в газетах:
"Дорогі друзі!
В трагічну дату 50-річчя знищення фашистами Львівського гетто висловлюю почуття глибокої скорботи та смутку.
Страхітливий геноцид, освячений людиноненависницькою теорією нацизму, і сьогодні нагадує нам про жахливу небезпеку воєн, расових і національних конфліктів.
Незалежна Україна, її народ зробить все, щоб нічого подібного ніде і ніколи не повторилось, щоб всі люди на землі жили в мирі і злагоді.
Попіл понад 130 тисяч невинних жертв Львівського гетто завжди буде стукати в груди чесних і небайдужих людей. Хай світла пам’ять про загиблих надихає нас на краще, безхмарне майбутнє.
З повагою,
Президент України
Леонід Кравчук"
Потім, зі словами співчуття та привітання, виступили Степан Давимука – тодішній представник Президента України у Львівській області, та Микола Горинь – голова облради. Церемонію відкриття продовжили виступи представників єврейських громад з-за кордону (Америки, Ізраїлю, Польщі) та з України – товариства ім. Шолом-Алейхема у Львові, Республіканського єврейського товариства та Асоціації єврейських організацій України, а також дивом вцілілі в’язні ґетта. Від імені ізраїльського народу, слова скорботи та співчуття висловив консул Ізраїлю в Києві – Ошер Боляр (Osher Bolar), заступник мера міста Рішон Ле-Цион (Rishon Le-Tsyon) – Ерах Яакобі (Erach Jakoby), та голова львівського земляцтва в Ерец Ізраель (Erets Israel) – Ян Кот (Jan Kott). "Схвильованою та проникливою була промова керівника нью-йоркської єврейської громади, раввина Шмуеля Дішона (Shmuel Dishon). Висловивши подяку місцевій владі за надану можливість спорудити пам’ятник, він закликав продовжувати традиції та берегти віру загиблих в ґетті... Його думку продовжив львівський раввин Аврум Розенталь (Awrum Rozental)..." (Борис Комский. Это надо не мертвым...// Шофар, № 16,1992 р. – С. 1-2. – пер. з рос. В.Я.)
"На мітингу виступили колишні в’язні ґетта... – Борис Левін та Зиґмунт Лайнер (Zygmunt Lainer)... доброчинниця Ярослава Зробок, голова Львівського товариства ім. Шолом-Алейхема, [також]... Олександр Лізен професор Яків Хоніґсман (Jakob Honigsman), керівник дирекції з будівництва меморіалу Леон Пляґер (Leon Plager) та Аркадій Пархомський, голова Асоціації єврейських організацій і товариств України Йосип Зісельс (Joseph Zisels)..." (Борис Комский. Это надо не мертвым...// Шофар, № 16,1992 р. – С. 1-2. – пер. з рос. В.Я
Наприкінці мітингу Голова Львівської міської Ради Михайло Горинь урочисто перерізав червону стрічку. Пам’ятник було офіційно відкрито. Присутні запалили свічки та поклали квіти. Традиційного білого покривала на скульптурі не було.
