Полікультурна дільниця

Полікультурна дільниця

Не надто помітний, на перший погляд, проте дуже важливий елемент традиційного (станом на ХІХ століття) простору Підзамча — полікультурність. Щоправда, ця полікультурність дещо іншого зразка ніж та, що сформувалася в межах середмістя. Базова відмінність виявляється у більшій свободі та в меншій ієрархічності. На території Підзамча представники різних етнічних груп почували себе набагато вільніше у виборі місця проживання та професійної діяльності. Так, наприклад, у Середньовіччі загалом на передмістях було значно більше ремісників-українців, аніж у міських мурах. Хоч і бракує точних даних, з великою ймовірністю можна стверджувати, що порівняно багато українців проживало саме на території Підзамча — колишнього "княжого" города. Докази є стосовно принаймні однієї частини Підзамча — осади навколо костелу Св. Івана Хрестителя, яка утворювала окрему Святоіванівську духовну юридику. Відомо, що в ХVІІ століття до уряду цієї юридики призначили шість лавників: по двоє від усіх присутніх тут великих етнічних груп — поляків, вірмен та українців. Це було винятковою практикою в усьому тогочасному Львові (Фелонюк, 2009, 14). Вже у ХVІІІ столітті внаслідок асиміляційних процесів лавниками стають переважно поляки.

     На Підзамчі зосередилося чи не найбільше давніх львівських православних храмів.  Більшість із них внаслідок політики австрійського уряду не збереглася до нашого часу, як-от: українська церква Св. Теодора, що стояла на однойменній площі й була зведена, згідно з традицією, ще в "княжий" період (назва площі береже пам'ять про церкву понад два століття після зруйнування храму австрійською владою у 1783 році); не менш давня вірменська церква св. Духа, на місці якої сьогодні стоїть будівля Замарстинівської тюрми (вулиця Замарстинівська, 9); вірменська церква Св. Анни з монастирем (площа перед підземним переходом через залізничну колію на початку вулиці Б. Хмельницького); українська церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці (на середині вулиці Гайдамацької); українська церква Різдва Богородиці (початок вулиці Донецької). Серед уцілілих — церква Св. Миколая, монастир Св. Онуфрія, церква Параскеви П'ятниці.

     У давньому Львові, на думку міжвоєнних львівських істориків, окреме вірменське "місто" розташовувалося на території "дального" Підзамча. "Там, де жовківський гостинець біля Замкової гори звертає на північ, тобто на нинішньому Підзамчі, поселялися за часів руського Льва (...) вірмени" (Kazecka, 1928, 178).