Коли я пишу про цю установу, я відчуваю сильний біль і глибокий сором. Тоді як завданням Відділу постачання була передача німцям власності євреїв, Ordnungsdienst - Служба порядку в гетто, як і єврейська міліція, повинна була приносити євреїв в жертву німецькому Молохові.
Давид Кахане
Щоденники львівського гетто
Єврейська служба порядку (Judischer Ordnungsdienst) (далі – ЙОД) – поліційне формування на території Генерал-губернаторства, створене для забезпечення виконання розпоряджень німецьких окупаційних влад та підтримання порядку в єврейських житлових дільницях.
Офіційно ЙОД у Львові почав діяти з початку листопада 1941 року, хоча процес підготовки до створення такого формування розпочався ще у серпні 1941 року: відомо про існування служби порядку при юденраті. Для створення нового органу з Варшави прибув начальник єврейської поліції Йосеф Щеринський (Józef Szeryński).
ЙОД складався з чотирьох відділів: 1. Служба порядку; 2. Єврейська кримінальна поліція; 3. Особлива служба (займалась розшуком політичних підозрюваних, наприклад, лівих); 4. Єврейська поліція. Перші три підрозділи підпорядковувались безпосередньо поліції безпеки та СД на сучасній вулиці Вітовського, 55. Давид Кахане про існування трьох комісаріатів, за якими закріплювались певні частини єврейського гетто:
Спочатку єврейське поліцейське управління було в будинку юденрату, на вул. Мулярській 2А (вул. Старотандитна). Після створення гетто воно було розділено на три комісаріати. Один із них розмістили на вул. Шолома Алейхема (вул. Беренштайна), у будинку, де раніше знаходився Яд Харутим. Там же розташовувалось управління Кримінальної поліції (KriPo). Другий комісаріат знаходився на Замарстинівській 132 і третій - на вул. Знесіння.
Якщо в перші дні в єврейську поліцію пішли освічені й інтелегентні люди, то згодом склад поліції суттєво змінився. Равин Давид Кахане згадує, як він став "псевдопрацівником поліції":
Одним із моїх сусідів був заступник начальника єврейської поліції, у минулому адвокат, д-р Р. У четвер я вирушив до нього, розповів свою історію і попросив його на час акції "записати" мене до лав поліцаїв. Наступним ранком він приніс мені кашкета, жовту поліцейську нарукавну повязку і службову книжку, виписану єврейським Ordnungs-Dienst, у якій було вказано, що мене призначено до другого комісаріату, що містився на вул. Замарстинівській 132, помічником поліцая.
… Цей кашкет перетворив мене на "невидимку". Він дав мені змогу бачити те, чого в протилежному випадку я ніколи б не побачив і що так і залишилося б невідомим світу, продовжуй я ховатися у своєму укритті.
Накази, що віддавали поліцейським, ставили їх перед важким моральним вибором. Власне поліція забезпечувала наявність точної кількості євреїв для примусових робіт. Поліцейські арештовували людей на вулицях, забирали з будинків. Не виконання таких наказів загрожувало смертю. Тому досить швидко у поліції залишилися тільки ті, хто був готовий виконувати будь-які накази нацистів. Проте й це не завжди рятувало працівників від смерті. Відомий випадок, коли нацисти стратили дванадцять поліцейських разом із головою Юденрату доктором Ландсбергом.
Можливості отримувати хабарі від простих євреїв за те, аби їх не забрали, включали нелюдські мотивації у поліцейських. Давид Кахане писав:
Я знаю багатьох поліцаїв, які, ризикуючи власним життям, рятували єврейські сім'ї від смерті. Але були й інші, хто за порятунок вимагав винагороду. Серед них виявилося також багато професійних здирників, які використовували це негідне заняття, щоб створити собі гарне життя.
Згодом багато хто напише, що єврейська служба порядку у Львові це "пляма на історії львівського гетто".
Після переведення гетто у статус Юлагу уся єврейська служба порядку перейшла в підпорядкування поліції безпеки та СД. Згодом навіть служба у єврейській службі порядку не врятувала своїх працівників від винищення.
Єврейська служба порядку працювала не тільки в гетто чи Юлазі, але й в Янівському таборі. Давид Кахане, перебуваючи у таборі, описує дії працівників служби:
Раптом у барак увірвався Ормланд з групою єврейських поліцаїв. "Ви з глузду з’їхали! Вам захотілося співати?" Вони наносили удари ліворуч і праворуч. Заплигуючи на нари, били в'язнів і скидали їх на підлогу.
У грудні 1943 року після чергового скорочення території гетто та перетворення його на "Єврейський табір № 2" (Julag), залишився лише основний осередок ЙОДу по вулиці Германа, 15 та єврейська тюрма по вулиці Вєжбіцького (сучасна Бальзака). Остаточно ж єврейську поліцію в місті разом з їхніми родинами знищили у ході остаточної ліквідації львівського гетто в травні-червні 1943 року.
