Локальний ранньомодерний простір
Достаток і процвітання Львова віддавна залежали від міжнародної торгівлі. Впродовж віків свого існування галицьке місто перебувало на перетині важливих купецьких шляхів. Однак від XVIII століття в Європі почали масово поширюватися нові модерні капіталістичні способи досягання економічного успіху, і Львів через ті чи інші причини опинився поза цими процесами. Коли в 1772 році сюди прийшли австрійці, вони застали провінційне, доволі занепале місто, в якому ще збереглися давні традиційні промисли.
Основна інтрига цього дослідження виявляється у з'ясуванні питання: "Як розвинені модерні практики та ідеї ХІХ–ХХ століть реалізовувалися в контексті Львова — великого, проте провінційного міського центру Центрально-Східної Європи?" Спробуємо розглянути це питання на прикладі неофіційної львівської дільниці Підзамче, яка стала важливим осередком зародження й розвитку модернізаційних процесів.
У розмові про модернізацію слід також чітко окреслити те, що саме піддається модернізації. У пропонованому проекті намагаємося працювати з окресленням просторів, тож варто почати із умовного визначення локального традиційного органічного простору на території Підзамча на зламі XVIII–XIX століть ще до розповсюдження тут конкретних модерних практик, об'єктів, ідей, смислів.
Можна стверджувати, що умовно "традиційний" соціальний простір Підзамча наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ століття, до появи тут розвинених модерних практик, визначала низка моментів, зокрема:
— "господарська" спеціалізація — більшість низькостатусних та "брудних" господарських занять поступово переміщувалися сюди;
— значне поширення дрібних та низових форм торгівлі, що становили важливу альтернативу діяльності "середміських" купців та конкурували з ними;
— відсутність чітких норм та формальностей у міжетнічних, професійних та владних стосунках (порівняно із середмістям);
— наявність впорядкованої, майже "міської", забудови у "ближньому" Підзамчі — у єврейському гетто та "княжих" кварталах;
— співвіднесеність із "чужими" для офіційного Львова культурами — єврейською, вірменською та русинською;
— негативні "зовнішні" (з перспективи середмістя) стереотипи — "брудні євреї", "розбійники", "суспільне шумовиння".
Отже, Підзамче постає культурно і соціально маргіналізованою, проте важливою в господарському житті міста дільницею. На відміну від схованого за мурами середмістя, що перебувало у стані відчутного економічного занепаду (спричиненого різними чинниками, зокрема тривалими війнами у попередньому столітті та відходом у минуле звичних торговельних і господарських практик, характерних для цього регіону), у Краківському передмісті, частиною якого було Підзамче, не зупинялася жвава економічна діяльність, щоправда, переважно низового, примітивного характеру. Це, безумовно, перетворювало Підзамче на найбільш сприятливий ґрунт для впровадження модерних капіталістичних практик у Львові. Проте господарська активність Краківського передмістя конкурувала із середмістям і, накладаючись на "єврейський фактор" (у цьому передмісті розміщувалося велике єврейське гетто), викликала у "внутрішніх" міщан доволі негативне й вороже ставлення.
Особливості "традиційного" простору Підзамча можна розглядати у трьох головних аспектах: 1) єврейське Підзамче; 2) Підзамче як торгово-ремісниче передмістя; 3) полікультурне Підзамче. Кожен з аспектів проаналізовано у подальших підрозділах дослідження та в конкретних дослідницьких мікрофокусах.
