Чорний ринок як простір контакту

Від початку нацистської окупації для цивільного населення Львова було введено Lebensmittelkarte — продовольчі картки на продукти харчування. Існувала чітка сегрегація:  для німців та фольксдойче ("етнічні німці", котрі жили за межами Третього Рейху ) були окремі люксусові крамниці та ресторани, для українців та поляків — "арійські" магазини та різке обмеження продуктового забезпечення, тоді як євреї прирікались на голодне існування. Оцінюється, що українці та поляки отримували 50% німецького пайка, а євреї — лише 10%. Зв’язок із селом також було порушено — поліція контролювала ринки міста та відбирала продукти від селян, котрі приїжджали до Львова торгувати.

В умовах таких жорстких обмежень, ресурсом для виживання ставали нелегальна торгівля, бартер та чорний ринок. Торгівельний простір "Кракідали" (сучасний ринок "Добробут") часто фігурує у спогадах як місце нелегальних транзакцій у воєнний час. Солдати різних контингентів (німецького, угорського, італійського та ін.) також були залучені в тіньову економіку — містяни обмінювали гроші, цінності і самогон на армійські пайки та контрабандні товари.

Водночас, доступ єврейського населення до чорного ринку був дуже обмеженим. Під загрозою розстрілу їм було заборонено відвідувати продуктові ринки та "арійські" магазини. Через заборону подорожувати, євреї не могли їздити до сіл щоб купляти там харчі. Офіційно їм дозволялось користати лише з спеціальних крамниць та хлібних пунктів у відомстві Єврейської Ради. Історик Філіп Фрідман, котрий пережив Голокост у Львові, фіксує, що євреї у гетто отримували мізерні пайки: 50–100 гр хліба на день, 100 грам цукру на місяць та 200–400 гр найгіршої муки (т.зв. Judenmehl) раз на 3–4 місяці. Лейтмотивом більшості спогадів про життя у львівському гетто є постійне відчуття страшного голоду та смертність від нього. Юденрат намагався зарадити цій проблемі за допомогою благодійних їдалень, проте їжі катастрофічно бракувало. Ослаблені голодом та тяжкою працею, євреї втрачали працездатність, що збільшувало ризик загинути під час кривавих "акцій".  

Безвихідну ситуацію євреїв нерідко використовували спекулянти. Ціни на продукти для євреїв були значно завищеними, навіть за мірками чорного ринку. Неллі Толл згадує:

Ми чули, що іноді, ризикуючи страшними побиттями, єврейські чоловіки та жінки, які працювали за межами гетто, намагались обміняти свої прикраси або величезну суму грошей на м'ясо, масло або сир.

Грабунок майна, хабарі, високі контрибуції та позбавлення приватної власності виснажували фінансові ресурси навіть заможніших євреїв. Окрім того, контакти зі спекулянтами були дуже ризикованими — так, наприклад, лікарку Барабашову заарештувало Гестапо за спробу купити в охоронця гетто "нелегальні" декілька кілограмів картоплі.

Із погіршенням ситуації, допомога неєврейських знайомих набувала дедалі більшого значення. Нерідко вони передавали їжу до гетто або виступали посередниками у операціях на чорному ринку — за винагороду чи безоплатно. Так довоєнний сусід Аллерхандів, пан Владислав Гловік, зберігав їх родинні цінності та реліквії, при потребі обмінюючи на гроші та продукти для Лешека та його мами. Особливо гостро стояло питання утримання та харчування тих євреїв, котрі не могли покидати свої сховки на “арійській” стороні і повністю залежали від своїх рятівників. Транзакції на чорному ринку могли викликати підозру — навіть додатковий мішок картоплі, куплений щоб прогодувати більшу кількість людей, міг привернути увагу донощиків та шантажистів.