.

Коли під час однієї з перших прогулянок Львовом Рейчел Стівенс і Джек Райт сфотографували меморіальну табличку, що вшановує Бориса Орача, вони не знали про цю людину нічого. У січні 2018—го вони щойно приїхали до Львова і лише розпочинали відкривати для себе місто і єврейську спадщину в ньому.

Невдовзі їхнім помічником у цьому став довідник "Єврейський Львів: сто адрес", вперше виданий благодійним фондом "Хесед-Ар'є" у 2010 році. Ця карта є важливою частиною процесу відкривання єврейського минулого міста, який тридцять років тому, після тривалого періоду замовчувань та маніпуляцій, розпочався завдяки небайдужості та енергії окремих львів’ян. Серед них був і упорядник цієї карти Борис Орач, педагог та активний діяч єврейської громади.

Таким чином, народилася ідея додати нового виміру карті та за її допомогою розповісти про місця самого Бориса Орача, які сьогодні є частиною вже сучасного єврейського Львова.

Ми публікуємо цифрову карту з окремими уточненнями та доповненнями щодо дат та назв, які запропонував доктор Сергій Кравцов, історик архітектури, а також учень Бориса Орача у школі №52. Біографію Бориса Григоровича та інформацію про місця, пов'язані з ним, підготувала Галина Гавриліна, також його учениця та упорядниця всіх його книг.

Відтак робота натхненника отримала продовження завдяки зусиллям його учнів. Цифрова карта була презентована 24 травня 2018 року в рамках виставки Рейчел Стівенс "Ключ до міста: три способи уявнити єврейську спадщину у Львові".

Борис Орач

Борис Григорович Орач є значною для Львова постаттю, яка за 90 років свого життя змогла зробити надзвичайно багато. Хтось запам'ятав його як видатного вчителя математики, хтось – як знавця історії галицького єврейства, а хтось – як ветерана спорту чи активного члена єврейської громади Львова.

youtube:ALjvesutQe0

Борис народився у польському містечку Радом у 1921 році. Змалку навчався в хедері (початковій школі), пізніше блискуче закінчив єврейську гуманітарну гімназію. Щоб допомогти своїй родині, з 10—річного віку займався репетиторством. Захоплювався музикою та літературою. Любив скрипку, знав багато єврейських і польських пісень, писав вірші та оповідання. У гімназії та в молодіжній сіоністської організації опанував іврит, згодом самостійно вивчив ще й англійську та французьку мови. Він мріяв створити енциклопедичний довідник. Збираючи для цього необхідну інформацію, юнак не виходив з бібліотек.

Борис Орач (зліва) з братом

У вересні 1939 року розпочалась окупація Польщі. Рятуючись від переслідувань євреїв, Борис Орач спершу потрапив до радянського Львова, а потім до Ленінграду. Там він вступив до технологічного інституту легкої промисловості, але вже влітку 1941 року подав заяву з проханням відправити його на фронт. На війні отримав поранення. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II—го ступеня та медалями.

Після війни у Радомі не залишилося рідних – батько, мати і троє братів загинули у концтаборі Аушвіц. Тому Борис Григорович повернувся до Львова. Тут він закінчив педагогічний інститут і 50 років свого життя присвятив викладанню математики, зробивши значний внесок у формування школи № 52 імені Миколи Лобачевського як відомого за межами України навчального закладу з поглибленим вивченням математики. Учні Бориса Григоровича постійно здобували призові місця на олімпіадах з математики різного рівня. Історію та сьогодення 52—ї школи Борис Григорович описав у книзі "Сіючи розумне, добре, вічне..." (2002).

Упродовж 30 років Борис Орач керував міською школою педагогічної майстерності, передаючи свій досвід вчителям математики України. Цінною педагогічною спадщиною є його навчальні посібники: "Підвищимо ефективність викладання математики в школі" (2006), "Важливі розділи шкільного курсу математики" (2011).

youtube:UIPx_vnkZuI

До останніх днів свого життя (до 90 років) Борис Григорович займався спортом, брав участь в міжнародних і вітчизняних надмарафонських пробігах, зокрема, "Львів – Київ" та "По дорозі життя" у Ленінграді.

У 1999 році Президент України нагородив Бориса Орача орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Борис Григорович одним з перших включився у відродження єврейства на теренах Львова. Він був заступником голови Товариства єврейської культури імені Шолом—Алейхема, членом редколегії газети "Шофар", активним членом Бней Бріт "Леополіс", волонтером Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду "Хесед Ар'є", членом президії секції єврейських ветеранів війни і праці, проводив екскурсії єврейськими місцями Львова та області. Створив карту—путівник "Єврейський Львів. Сто адрес". Із нагоди 90—річчя Борису Григоровичу Орачу присвоїли звання "Заслужений діяч Єврейської Ради України".

У той же час він проводив власні наукові дослідження, збирав відомості у архівах та бібліотеках про видатних євреїв Львова та інших місць України і Польщі. Результатом його досліджень стала книга "Нариси. Статі. Дослідження" (2013, упорядник Галина Гавриліна). До цього збірника увійшли публікації про Голокост, юдаїку, історію Львова, розповіді про постаті галицької і єврейської культури, життєві роздуми автора на тлі власного досвіду, що були опубліковані впродовж 2001—2010 років в газеті "Шофар" (видання Товариства імені Шолом—Алейхема), бюлетені "Хесед—Ар’є" та журналі "Сноб". Це зовсім неповний список досягнень Бориса Орача.

У 2011 році цієї мудрої і світлої людини не стало. Проте вдячні учні не забувають свого Вчителя. У 2014 році у пам’ять про Бориса Орача вони встановили меморіальну таблицю на фасаді школи №52. А у 2017 році на честь Бориса Григоровича посадили дерево у гаю Рухама в Ізраїлі.
Галина Гавриліна

Єврейський Львів. 100 адрес

Нумерація адрес збережена згідно оригінальної версії карти. Її скан показаний зліва.

Описи справа відображені у іншій послідовності, оскільки адреси згруповано з огляду на їхню близькість між собою.

Червоним додані гіперпосилання на цифрову енциклопедію “Інтерактивний Львів”, за якими можна переглянути додаткову інформацію про окремі місця.

1) вул. Сянська, 16 (Божнича)
Велика синагога передмістя, 1632 р. арх. Джакомо Мадлена. Знищена в роки Голокосту.

2) вул. Сянська, 4 (Божнича)
Синагога хасидів "Хасидим Шуль". Знищена в роки Голокосту.

3) вул. Сянська, 5 (Божнича)
Бейт ГаМідраш—єшіва, бібліотека, 1793 р. Знищена в роки Голокосту.

.

4) вул. Вугільна, 3

Синагога "нових" хасидів "Яків Глянцер Шуль", 1842—1844.

Із 1991 року тут розмістилося Товариство єврейської культури імені Шолом—Алейхема та редакція газети "Шофар". Борис Орач був активістом лекторію Товариства, прочитав тут понад 100 лекцій на різноманітні теми.
Фото Вадима Тадера
У цій газеті часто публікували Бориса Орача. Він писав на теми Голокосту, юдаїки, історії Львова, розповідав про видатні події життя єврейської громади сьогодні, а у його останніх публікаціях "Реквієм за рідним містом" містяться життєві роздуми про пережитий досвід. Завдяки цій співпраці Борис Орач познайомився з талановитим поетом, досвідченим журналістом, редактором газети Борисом Комським. Згодом це знайомство переросло в справжню чоловічу дружбу.

Фото Галини Гавриліної

.

5) вул. Медова, 3
Синагога хасидів "Ор шемеш", 1842 р. Знищена в роки Голокосту.

6) ріг вул. Сянської (Божничої) та вул. Лазневої
Синагога хасидів "Бет Лехем", 1791 р. Знищена в роки Голокосту.

7) пл. Старий Ринок, 14
Синагога прогресистів "Темпль", 1840—1846 рр., арх. Йоган Левіцкі та Йоган Зальцман. Знищена в роки Голокосту.

21) вул. Мулярська, 2а (Старотандетна)
Будинок для безпритульних імені Руни Рейтманової, 1930—1932, архітектор Марек Вейтц. У роки німецької окупації — перше приміщення Юденрату. Сьогодні — Бібліотека літератури іноземними мовами.

86) вул. Б.Хмельницького, 6 (Жовківська)
Фабрика Б. Блюменталя, яка постачала консерви польській армії.

87) вул. Б.Хмельницького, 11 (Жовківська)
Єврейський драматичний клуб імені Переца.

.

8) Перехрестя вул. Федорова (Бляхарська) та вул. Руської
Т. зв. "Жидівська брама" (Bramа Żydowska), вхід у ґетто на початку XVI ст. Зараз знищена.

9) вул. Староєврейська, 54 (Боїмів)
Велика середміська синагога, 1799—1801 рр. Збудована замість старої синагоги (1553 р.) Знищена в роки Голокосту.

10) вул. Староєврейська, 41 (Боїмів)
Бейт ГаМідраш—єшива, бібліотека середмістя. Знищена в роки Голокосту.

.

Простір Синагог, 2016

Борис Орач, 2008:

“З надією на прихильність В—го будемо вірити, що синагога "Золота Роза" відродиться з попелу. Це стане епохальною подією для всієї громадськості і не тільки Львова" "Золотая Роза" — правда и вымысел". Хесед—Ар'є. — 2008. — №9—11 (Борис Орач. Очерки. Статьи. Исследования. Львів, 2013) Екскурсія Бориса Орача біля синагоги "Золота Роза". Сьогодні у Просторі Синагог викарбувано фрагмент його спогадів про Львів у 1939 році.
Фото Галини Гавриліної

.

11) вул. Староєврейська, 34 (Боїмів)
Кам'яниця Шломо Фрідмана з зображенням міського гербу — знаку вічної аренди

12) ріг вул. Федорова (Бляхарсьої) та вул. Староєврейської (Боїмів)
Будинок Хаїма Чоповника (будинок з маскароном "п'яний лев")

.

13) вул. Федорова, 29 (Бляхарська)
Колишня лікарня єврейської громади, яку побудував Мордехай Нахманович на поч. XVII ст.

14) вул. Федорова, 27 (Бляхарська)
Сімейна синагога Нахмановичів ("Золота Роза", "Турей Загав"), 1582 р., арх. Павло Щасливий (Paulus Italus). Знищена в роки Холокосту. На фасаді будинку меморіальна дошка на честь Давида Галеві.

15) вул. Арсенальна, 3 (За Збройовнею)
"Тарбут" — культурно—просвітнє товариство. Жіноча школа ім. Авраама Кона.

16) вул. Арсенальна, 7 (За Збройовнею)
Ритуальна лазня (міква), у певний період — в'язниця єврейської дільниці

.

17) вул. Лемківська, 4 (Германа)
Притулок для збіднілих єврейських купців, заснований Якубом та Лаурою Германами (1927)

18) вул. Лемківська, 6 (Германа)
Будинок, в якому жили художник і сценограф Зигмунд Бальк (1873—1941) та його син Генрих Бальк (1899—1942)

19) вул. Лемківська, 8 (Германа)
Гуртожиток ремісничого училища імені Тобіаша Ашкеназі.

88) ріг вул. Татарської і вул. Замкової
Перший в Галіції зал для танців та ресторан "Під сорокою". Із 1889 року тут виступав перший в Галіції єврейський театр Бера Гімпеля.

.

20) пр. Чорновола (Пелтевна)

Пам'ятник 136000 жертвам Львівського ґетто 1941—1943. Скульптори Луіза Штернштейн, Юрій Шмуклер, архітектор Володимир Пліхівський. Встановлений у 1992 році.
Фото Рейчел Стівенс

Найбільш болючою темою для Бориса Григоровича була тема Голокосту – «Рана, що ніколи не загоїться». Багато років він намагався знайти місце поховання своєї родини, тільки наприкінці життя він дізнався:
“У музеї Яд ва—Шем зберігаются копії Списків транспортів з Радомського дистрикту до табору Освенцім—Біркенау, складених на основі архівних документів музею «Табір Освенцім» (Польща).
З архівних документів дізнаюся: мій батько, мати та наймолодший брат були умертвлені в Освенцімі—2 3 червня 1943 р., а мій 20—річний брат Хаїм Якуб, відпрацювавши майже рік, умертвлений 13 травня 1944 р.»
«Нехай навіки буде криком відчаю та перестороги для людства це місце, де гітлерівці знищили близько півтора мільйона жінокта дітей, у більшості євреїв, з різних країн Європи. Аушвиц—Биркенау 1940—1945» Цей напис викарбуваний на меморіальній плиті при вході у колишній концтабір “.
Реквием по родному городу. Шофар. – 2010. — № 9—12 (Борис Орач. Очерки. Статьи. Исследования. Львів, 2013). Фото Галини Гавриліної

.

22) вул. Куліша, 23—25а (Слонечна)
Єврейський театр "Колізей"—"Colosseum" у колишньому пасажі Германів, 1898 — 1900, архітектор Міхал Фехтер та Артур Шлеєн.

23) вул. Куліша, 1—3 (Слонечна)
На фасаді відновлені довоєнні написи на їдиш та польсько мовою колишнього великого єврейського магазину.

24) вул. Шпитальна
Універмаг "Магнус", 1912—1913, архітектор Роман Фелінський. Побудований на замовлення доктора С. Френкеля та інжинера Скібнєвського. Зразок архітектури модерну.

25) вул. Котлярська, 1
Художньо—меморіальна дошка, присвячена єврейському письменнику Шолом—Алейхему (1859—1916), який мешкав у цьому домі у 1906 р. Скульптор Песах (Петро) Фліт (1935—2009).

26) вул. Котлярська, 8
Будинок, на фасаді якого збереглися написи на їдиш та польською мовою.

27) вул. Таманська, 10 (Алембеків)
У будинку мешкав громадський діяч, адвокат, публіцист доктор Гершон Циппер (1868 — 1941)

28) вул. Таманська, 11 (Алембеків)
Єврейська промислова школа та державна школа імені Тадуеуша Чацького, 1891, архітектор Альфред Каменобродський. Зараз — учбово—технічний ліцей.

29) вул. Таманська, 14 (Алембеків)
У будинку мешкав художник—імпресіоніст Ерно Ерб (1878—1942)

30) вул. Базарна, 1 (Шлейхера)
Старий єврейський цвинтар XV — сер. XIX століть. Із 1855 року — Музей під відкритим небом. Знищений в роки Голокосту. Сьогодні — Центральний Краківський ринок.

31) вул. Шолом—Алейхема, 11 (Бернштейна)
Товариство ремісників "Яд Харузім" із театрально—концертним залом, 1896, архітектор Маурици Зільберштейн. Сьогодні — банк.

.

32) вул. Шолом—Алейхема, 12 (Бернштейна)
До війни — Правління єврейської віросповідальної громади Львова (1899) та Єврейський музей (1934), 1899, архітектор Антолі Флейшль.

Із 1995 року і донедавна тут була розташована Львівська благодійна організація Бней Бріт "Леополіс" імені Еміля Домбергера та Міжнародний центр Голокосту імені Александра Шварца.

Спогади Бориса Орача:

"Коли у жовтні 1939 р. зі статусом біженця з Польщі я опинився у Львові, моїм першим бажанням було відвідати Єврейський Музей, про який я неодноразово читав у єврейських газетах, що видавалися у моєму рідному Радомі. Брама виявилася закритою, а черговий, який вийшов після неоднкратних дзвінків, суворо заявив, що Правління припинило свою діяльність, Музей закрито, а вхід стороннім заборонено. Мені коштувало великих зусиль та винахідливості (опускаю подробиці), щоби вмовити чергового пропустити мене в будівлю. У його супроводі я піднявся на другий поверх — двері у конференц—зал були відкриті. На стінах ще висіли портрети представників общини [...] Біля входу в Музей на 3—ому поверсі ще висіла табличка, на якій було вказано, що Музей відкритий для відвідувачів з 11 до 15 у всі дні тижня, крім єврейських та державних свят, вхід безкоштовний... У приміщенні Музею була тільки одна людина — Максиміліан Гольдштейн, який схилився над паперами за письмовим столом..."
"По следам галицких евреев: Во Львове возрождается Еврейский Музей". Шофар. — 2005. — №8 (Борис Орач. Очерки. Статьи. Исследования. Львів, 2013) Фото Рейчел Стівенс

.

33) вул. Джерельна, 23
До війни "Piekarnia Kulikowskiego" Натана Шварта. Мар'ян Хеммар згадував, що тут "випікався хліб, який дуже любили у Львові"

34) вул. Рапопорта, 8
Колишній єврейський шпиталь (Ізраелітський шпиталь, заснований Маурици Лазарусом (1832—1912), 1898—1901, архітектор Казімєж Мокловський. Сьогодні 3—я міська клінічна лікарня.

35) вул. Рапопорта, 4—6
Притулок для престарілих. Сьогодні — пологовий будинок

36) вул. Клепарівська, 11а
Єврейська купецька гімназія, 1938, архітектор Юзеф Торн.

.

37) вул. Гоголя 17 (Зигмунтовська)

Із 1919 до 1939 року три єврейські гімназії: чоловіча гуманітарна, жіноча гуманітарна, чоловіча класична. Сьогодні — СЗШ №52 ім. М.І.Лобачевського з поглибленим вивченням математики.
Борис Орач викладав у цій школі з 1967 до 2001 року.
12 грудня 1972 року. Автор фото — Леонід Сорока

Історію та сьогодення школи Борис Григорович описав у книзі "Сіючи розумне, добре, вічне..." (2002).

У 2014 році вдячні учні встановили меморіальні таблиці: на фасаді школи, авторства львівської скульпторки Олени Євтюхіної та у приміщенні, авторства львівської художниці Вікторії Ковальчук. Фото Галини Гавриліної та Рейчел Стівенс

.

38) вул. Огієнка, 18/18а (Красіцьких)
У 1919—1939 рока гімназія доктор Аделі Карп—Фуксової з гуртожитком, 1911, архітектор Зигмунт Кендзерський. Сьогодні — Інститут післядипломної освіти.

39) вул. Огієнка, 20 (Красіцьких) та ріг вул. Городоцької
У будинку мешкав лікар та письменник Маурици Рапопорт (1808—1880 рр.)

40) вул. Городоцька, 35 (Казімєжовська)
У будинку знаходилась редакція єврейської газети "Найер Морген" ("Новий ранок") на їдиш, 1936—1939. Редактор — Мордехай Рабіновіч.

41) вул. Городоцька, 45/47 (Казімєжовська)
Синагога Йони Шпрехера

42) вул. Б. Лепкого, 10 (Браєровська)
У будинку мешкав історик і дипломат Шимон Ашкеназі (1867—1935)

43) пл. Григоренка, 3 (Смолькі)
У будинку в 30—х роках мешкав художник Отто Аскер (1906—1983)

44) пл. Григоренка, 5 (Смолькі)
Релігійна школа "Айшель Тора". Тут мешкав громадський і політичний діяч сейму доктор Еміль Зоммерштейн (1883—1957).

45) пл. Григоренка, 5,7,9 (Смолькі)
Пасаж Грюнерів, або "Львівський Бердичів". До війни будинок мав внутрішнє подвір'я з численними єврейськими крамницями.

46) Ріг вул. Менцинського, 12 (Колонтая) та вул. Городоцької (Казімєжовська)
Аптека "Під золотим левом". Належала Шимону Хаю.

47) вул. Менцинського, 8 (Коллонтая)
Єврейська купецька гімназія, 1912 — 1914 рр, архітектор Юзеф Піонтковські. Сьогодні — Економічний бізнес—коледж.

.

48) вул. Гнатюка, 11 (Ягеллонська) — подвір'я До 1941 — Новий єврейський театр, 1939, архітектор Даніель Кальмус.
Фото Рейчел Стівенс

49) вул. Гнатюка, 11 (Ягеллонська)
Тут мешкали суспільний діяч, адвокат Еміль Бик (1845—1906), поет Мар'ян Хемар (Ян Мар'ян Гешелес, 1901—1972), співець Львова — "міста семи пагорбів, поезії та найгарніших жінок".

50) вул. Гнатюка, 15 (Ягеллонська)
Тут до війни працював фотомайстер Марек Мюнц (1878—1937) — засновник та голова об'єднання фотографів Львівського воєводства.

51) вул. Гнатюка, 20 (Ягеллонська)
Будинок Грюнерів, 1910, архітектор Фердинанд Касслер та Роман Фелінські, скульптор — Зиґмунт Курчинські. Тут мешкали правник Маурици Аллерганд (1868—1942) та піаніст Стефан Ашкеназі (1896—1985)

52) вул. Наливайка, 5 (Різницька)
Ритуальна лазня (міква). Бібліотека релігійної громади.

53) вул. Наливайка, 6 (Різницька)
Готель "Splendid", 1912, архітектор Юзеф Авін. Після війни готель "Прикарпатський", "Київ".

54) вул. Наливайка, 11 (Різницька)
Головна канцелярія рабинату

55) вул. Наливайка, 17 (Різницька)
У цьому будинку жив вчений, рабин Львова Іцхак Шмелькес (1827—1905)

56) вул. Тиктора, 5 (Св. Станіслава)
Єврейський педагогічний інститут, середня школа імені Авраама Кона, ТОЗ. Заснована у 1844, проіснувала до 1939.

57) вул. Тиктора, 3 (Св. Станіслава), ріг вул. Тиктора та вул. Курбаса, 10 (Рейтана)
До війни відома молочна кав'ярня та молочний магазин. Зараз знята повоєнна штукатурка і відкриті довоєнні написи на їдиш, польській та німецькій мовах.

.

58) вул. Січових Стрільців, 12 (3 мая)
Будинок Мойжеша Рогатина (1911—192). До 1934 року тут знаходилася кав'ярні "Рітц", "Лувр", "Ренесанс". Після війни ресторан "Фестивальний", сьогодні — кафе "Пузата хата".

59) вул. Січових Стрільців, 13 (3 мая)
Із 1900 по 1939 будинок належав родині адвоката і політика Натана Льовенштейна фон Опоки (1859—1929).

60) вул. Костюшка, 3
На початку ХХ ст. будинок (1906, архітектор Тадеуш Обмінський) належав рабину та історику Єхескелю Каро (1844—1915).

61) вул. Крушельницької, 1 (Крашевського)
У цьому будинку з 1941 по 1939 мешкала родина Буберів: Шломо Бубер (1827—1906), банківський аудитор, дослідник та суспільний діяч, Мартін Бубер (1878—1965), філософ та єврейський історик. Також тут мешкав Леон Райх (1879—1921), адвокат, діяч сіоністського руху.

62) вул. Дорошенка, 19 (Сикстуська)
У цьому будинку (1909, архітектор Володимир Підгородецький, скульптури П.Вуйтовича) до 1939 знаходилась друкарня Артура Гольдмана.

63) вул. Дорошенка, 23 (Сикстуська)
У минулому будинок пошти, власність та зимова резиденція сімей Ніренштейн та Лілієн, перше львівське фотоательє майстра дагеротипів Юзефа Польмана (1848). Із 1907 до 1939 — крамниця керамічної фабрики братів Мунд.

64) вул. Дорошенка, 37 (Сикстуська)
Тут знаходилась редакція часопису "Wschód", редактори Маєр Балабан та Леон Райх. На 1—му поверсі —кав'ярня "Максим" Зиґмунта Менашеса.

65) вул. Банківська, 16 (Шайнохи)
Синагога прогресистів Осе Тов. Рабином був Давід Кахане (1903—1998), врятований митрополитом Андреєм Шептицьким, автор "Щоденника львівського гетто" (Yoman getto lvov, 1978). Знищена в роки Голокосту.

66) вул. Коперніка, 10
Редакція їдишомовної газети "Lemberger Tagblat"

67) вул. Коперніка, 19
Товариство опіки над емігрантами в Ерец—Ісраель

68) вул. Коперніка, 24
Єврейське центральне еміграційне товариство

.

69) пл. Міцкевича, 1 (пл. Мар'яцька)
Банківський дім "Шютц і Хайес", 1909 — 1939

70) пл. Міцкевича, 4 (пл. Мар'яцька)
Книгарня Альтенбергів в готелі "Європейський". Зараз — "Ексімбанк".

Примітка. Під час верстки карти приміщення готелю та книгарні помилково позначили за адресою пл. Міцкевича, 5 під номером 70. Натомість вони були розташовані у будинку поряд, виділеному на карті жовтим кольором.

71) пл. Міцкевича, 5 (пл. Мар'яцька)
Єврейський народний університет імені Альберта Ейнштейна.

Примітка. Приміщення університету було розташоване у будинку пасажу під назвою Galeria Mariacka. Попри точно записану адресу, на карті він помилково позначений в іншому місці — на пл. Міцкевича, 8. Натомість розташування цього будинку на карті показує позначка номер 70.

72) пл. Міцкевича, 8 (пл. Мар'яцька)
Кав'ярня "Монополь" Ф. Гекселя, про яку згадував Шолом—Алейхем в романі "Блукаючі зірки".

Примітка. Йдеться про будинок, що був розташований на місці сучасного за цією адресою.

73) вул. Памви Беринди, 3 (Кілінського)
Банківський дім "Сокаль і Ліліен", 1898 — 1916. Новий будинок споруджено фірмою Міхала Уляма, 1909.

74) пр. Шевченка, 7 (Академічна)
У цьому будинку жив художник Фридерик (Фриц) Клейман (1897—1943). Архітектор Фердинанд Касслер, 1929

75) пл. Галицька, 15 Галицький іпотечний банк, яким впродовж сорока років керував Маурици Лазарус (1832—1912), який фінансував будівництво єврейської лікарні на вулиці Раппопорта. Зараз — банк "Дністер".

76) вул. Кн. Романа, 10 (Ст. Баторія)
Книгарня Угелів (1894—1939)

Примітка. Ймовірно, йдеться про книгарню Якуба Унґара (Jakub Ungar), як це подає адресна книга 1913 року.

77) вул. Кн. Романа, 3 (Ст. Баторія)
У цьому будинку була гімназія, в якій навчався Мартін Бубер. Сьогодні — навчальний корпус №19 Львівської Політехніки.

78) вул. Пекарська, 9
Реміснича школа та інтернат для єврейських дівчат імені доктор Цецилії Клафтенової (1920—1939). Верхній поверх доданий архітектором Юзефом Авіним. Сьогодні — технікум.

79) вул. Підвальна, 3
У цьому будинку з 1919 по 1939 була редакція та друкарня єврейської газети польською мовою "Chwilia". Редактор Генрик Гешелес (1886 — 1941)

.

80) площа Ринок, 32
Універмаг Філіпа Ціппера.

81) площа Ринок, 45
У цьому буинку розміщувався ресторан "Атлас", в якому до початку ІІ Світової війни збиралась львівська богема.

82) вул. Шевська, 12
Ресторан Шимона Тепфера, який відвідувала артистична еліта Львова, прикрашений скульпутрами Гартмана Вітвера.

83) вул. Вірменська, 3
Перша друкарня родини Бодеків (1850—1939)

84) ріг вул. Вірменської, 2 і вул. Театральної (Рутовського)
У цьому будинку наприкнці ХІХ ст. — на початку ХХ ст. жив і працював ювелір Барух Дорнхельм (1858 — 1928)

85) пл. Данила Галицького, 4 (Стрілецька пл.)
Будинок єврейських сиріт при товаристві єврейських жінок імені Ружи Мельцерової, 1920, архітектор Фердинанд Касслер. Сьогодні — освітні заклади Шевченківського району.

.

93) вул. Шевченка, 134 (Янівська)
Школа—інтернат для сиріт імені Ісака Арона та Клари Розенштейн, 1894, архітектор Альфред Каменобродські.

94) вул. Ярошенка (Пліховська)
Новий єврейський цвинтар, 1855—1939. Знищений у роки Голокосту. На цвинтарі поховані Еміль Бик, Маурици Лазарус, Єхескель Каро, Абрахам Коркіс, Леон Райх, Гершон Циппер та ін.

.

95) вул. Шевченка, 134 (Янівська)
До війни — господарські приміщення Штейнгауса. З серпня 1941 року — табір примусової праці, згодом — концентраційний табір "Янівський".

Примітка. Саме ця назва зберігається у пам’яті в’язнів, які вижили. Офіційна назва була Zwangsarbeitslager Janowska/Lemberg—Janowska і походить від довоєнної назви вулиці, де був розташований табір, і яка вела до містечка Janów (тепер — Івано—Франкове). Попри номінальну функцію трудового табору, умови утримання у ньому не відрізнялись від тих, що існували у нацистських концентраційних таборах, включно з масовими вбивствами в’язнів, передусім євреїв.

"Я мимоволі подумав: а коли ж, врешті, буде створено музей Янівського табору у Львові, де умертвили близько 200 тисяч в’язнів? Це єдиний у Європі колишній гітлерівський концтабір, у якому досі немає ні музею, ні пам’ятника. Адже йдуть з життя останні в’язні цього табору, останні свідки Голокосту».
Наша судьба – вам предостережение. Шофар – 2007 — №3—4. (Борис Орач. Очерки. Статьи. Исследования. Львів, 2013) Борис Орач з Александром Шварцом, чиїм ім'ям названий Міжнародний Центр з вивчення Голокосту у Львові. Він є одним із небагатьох в’язнів, яким пощастило втекти з табору і залишитися живим.
Фото Галини Гавриліної

96) вул. Ковча (Винниця)
Фото Рейчел Стівенс

"Долина смерті" — "Піски" і пісковий кар'єр за концентраційним табором, де розстрілювали в'язнів. Загальна кількість розстріляних — 200 тисяч, більшість з яких — євреї. Зараз біля входу — пам'ятний знак.

Примітка. Масштаби жертв, загиблих у концтаборі “Яновська”, складно визначити. Згадані тут дані ймовірно походять з матеріалів Радянської Надзвичайної Комісії розслідування нацистських злочинів, які стали основою для офіційного радянського наративу про трагедію та базуються на приблизній кількості єврейського населення у Львові станом на 1941 рік. Водночас у радянських матеріалах про табір практично не згадується про те, що жертвами переважно були євреї.

За різними припущеннями істориків, у таборі загинуло між 35 та 80 тисячами осіб. Як зазначає Тарік Сиріл Амар, "той факт, що кількість загиблих безпосередньо у Янівському таборі була нижчою за початкові припущення, не впливає на загальну кількість жертв зі Львова чи Distrikt Galizien загалом. Він означає лише, що більша кількість цих людей загинула не у Янівському таборі, а деінде, тобто головним чином або у акціях і місцевих масових розстрілах, або ж після депортації до табору смерті у Белжці".

Борис Орач та Яків Хоніґсман, автор однієї з перших книжок про історію Янівського табору.
Фото Галини Гавриліної

2 вересня 2018 року в урочищі Піски відбулося вшанування пам'яті жертв Янівського концтабору та меморіальний концерт.
Фото Романа Балука

Яніна Альтман (Гешелес) у десятирічному віці потрапила до Янівського табору, звідки їй вдалося втекти. У 2018 році вона разом із внуком (на фото справа) приїхала до Львова вшанувати пам'ять жертв табору.
Фото Романа Балука

97) вул. Шевченка (Янівська)
Залізнична станція "Клепарів". Звідси відправлялись залізничні ешелони з єврейськими в'язнями до табору смерті Белжець. На східній стіні вокзального будинку меморіальна дошка.

.

89) вул. Ангеловича, 26—а (Я. Строга)
Академічний (студентський) дім для єврейської молоді, 1909, архітектор Альфред Захарієвич, із залученням Юзефа Авіна

90) вул. Ангеловича, 28 (Я. Строга)
Єврейська промислова гімназія для хлопчиків імені Авраама Коркіса, 1925 — 1930, архітектор Фердинанд Касслер.

91) вул. Ангеловича, 30 (Я. Строга)
Притулок для бідних удовиць.

.

92) вул. Бр.Міхновських, 4 (Лещинського)

Чинна синагога "Цорі Ґілод" ("Зцілюючий бальзам"), 1924, архітектор Альберт Корнблют, розписи Масиміліана Кюґеля. Повна реконструкція та реставрація відбулася у 2008 році.
"На фасаді з'явився напис: "Бейт Аарон ве Ісраель": синагогу назвали у честь Аарона Перлова з Карліна, учня та сподвижника Дов-Бера з Межиріча, засновника старовинної хасидської династії, яка отримала, назву Карлінська, а потім Карлін-Столінська".
"Третье рождение Львовской синагоги" (Борис Орач. Очерки. Статьи. Исследования. Львів, 2013)
Фото Рейчел Стівенс

.

98) вул. Новий Світ, 15
У цьому будинку до весни 1942 року мешкав Максиміліан Гольдштейн з родиною. Тут був музей з його колекцією юдаїки.

99) вул. Єфремова, 4 (Мончинського)
Будинок належав Остапу Ортвіну (справжнє ім'я Оскар Каценелленбоген) (1876—1942) — літературному критику, голові спілки літераторів.

.

100) вул. Котляревського, 30 (Набєляка)

Всеукраїнський єврейський благодійний фонд "Хесед—Ар'є", музей "Слідами галицьких євреїв".
Фото Рейчел Стівенс

Борис Орач презентує карту "Єврейський Львів: 100 адрес". Саме благодійний фонд "Хесед—Ар'є" видав перше та друге видання цієї карти у 2010 та 2016 роках.
Фото Галини Гавриліної

.

youtube:DgqttxfnKYQ

Запрошуємо ділитися власними спогадами та матеріалами про спадщину Бориса Орача, які могли би бути опубліковані на цій карті. Просимо контактуватися за адресою lia@lvivcenter.org.

Подяка

Цифрова версія карти Бориса Орача була створена спільними зусиллями:
Галини Гавриліної, Сергія Кравцова, Ольги Лідовської, Рейчел Стівенс, Джека Райта, Олександра Тирона, Ярослави Друци, Тараса Назарука.

Фотографії походять з колекцій Галини Гавриліної, Сергія Кравцова, Вадима Тадера, Рейчел Стівенс, проекту "Інтерактивний Львів", Музею "Територія Терору".

Цю карту презентували в рамках виставки Рейчел Стівенс "Ключ до міста: три способи уявнити єврейську спадщину у Львові" 24 травня 2018 року.

Джерела:
1. Борис Орач, Єврейський Львів. 100 адрес (Львів—Хесед—Ар'є: 2010)
2. Борис Орач, Очерки, статьи, исследования (Львів: 2013)
3. Majer Bałaban, Dzielnica żydowska, jej dzieje i zabytki (Lwów: 1909).
4. Sergey Kravtsov, “Architecture of ‘New Synagogues’ in Central—Eastern Europe,” in Reform Judaism and Architecture, ed. by Andreas Brämer, Mirko Przystawik,  and Harmen H. Thies, publications of the Bet Tfila – Research Unit for Jewish Architecture in Europe, vol. 9 (Petersberg: Michael Imhof Verlag, 2016), 47–78.
5. Sergey Kravtsov, “Juan Bautista Villalpando and Sacred Architecture in the Seventeenth century,” Journal of the Society of Architectural Historians3 (2005): 312–339.
6. Jakub Schall, Przewodnik po zabytkach żydowskich miasta Lwowa i historia Żydów lwowskich w zarysie (Lviv, 1935), 35.
7. Галина Глембоцкая, Художники—евреи Львова: Жизнь, творчество, судьба (Львов, 2015), 28—30.
8. Jurij Biriulow, Lwów: Przewodnik ilustrowany (Lviv, 2001), 64.
9. Almanach żydowski wydany przez Hermana Stachla (Lviv, 1937), 537—538.
10. Nathan Michael Gelber, ed., Entsikopedyah shel galuyot, vol. 4, Lvov (Jerusalem and Tel Aviv, 1956)
11. Alicja (Dr. Paulina Hausman): correspondence with Adolf — Abraham Berman Source
12. Mirosław Łapot, Z dziejów opieki nad żydowskim dzieckiem sierocym we Lwowie (1772—1939) (Gliwice, 2011) Source
13. Tarik C. Amar, “A Disturbed Silence: Discourse on the Holocaust in the Soviet West as an Anti—Site of Memory,” in "The Holocaust in the East: Local Perpetrators and Soviet Responses" (Pittsburgh, 2014): 158—183, footnote 21.
14. Dieter Pohl, Nazionalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941—1944. Organisation und Durchfürung eines staatlichen Massenverbrechens, 1996, 338.
16. Waitman W. Beorn, The Janowska Camp at the Center of the Holocaust