Сергій Литвиненко

Скульптор, майстер декоративного різьблення, реставратор, педагог.

Сергій Литвиненко (5.10.1899 р., Пирятин на Полтавщині – 20.06.1964 р., Нью-Йорк) – скульптор, керамік.

Сергій Литвиненко закінчив класичну гімназію у Лубнах у 1917 р. З січня 1919 р. до листопада 1920 р. воював в Українській народній армії у ранзі хорунжого. В 1924–1929 рр. навчався у Краківській академії мистецтв у Константи Ляшки. Під час навчання в академії входив до Спілки Студентів емігрантів, а з 1926 по 1929 рр. був її головою.

1929–1930 рр. провів у Парижі, де захопився французькою модерністичною скульптурою, зокрема творчістю Родена (René Rodin) та Бурделя (Antoine Bourdelle).

Наприкінці 1930 р. оселився у Львові. З цього періоду брав постійну участь в українських мистецьких виставках. Рання його скульптура – переважно імпресіоністична, для якої характерна динаміка композиції, відсутність гладких площин, намагання фіксувати момент зображення. Пізніше, особливо в монументальній скульптурі, активно застосовує неокласичні засоби виразу. Працює переважно в жанрах портрету, де вдало передає психологічну характеристику особи, а також в жанрах монументальної та меморіальної скульптури. Іноді створює жанрові композиції.

Спочатку мав майстерню на вул. Пісковій у приміщеннях колишньої Вільної академії, а пізніше, у 1936–1944 рр., на вул. Мончинського, 62 (нині вул. Єфремова).

Захоплювався також мистецтвом кераміки. З 1933 р. і до початку війни керував у Львові керамічною фабрикою "Око", що знаходилася в комплексі будинків колишньої фабрики будівельних матеріалів Івана Левинського, а саме – в будинку на вул. Генерала Чупринки, 58а.

На початку Другої світової війни, як і більшість митців Львова, вступив до Спілки художників УРСР, а в 1940 р. у Москві брав участь у виставці образотворчого мистецтва Західних областей України й народної творчості гуцулів.

Як відомого скульптора та досвідченого керівника майстернями мистецької кераміки, у 1940 р. Сергія Литвиненка поставили на чолі Львівської скульптурно-керамічної фабрики на вул. Мучній, що була створена у кін. 1939 р. На ній працювало близько 20 львівських скульпторів. На фабриці випускали переважно ідеологічно-пропагандистську продукцію, насамперед – скульптурні портрети радянських керівників, які тиражували за моделями скульпторів – працівників фабрики, у т.ч. і Сергія Литвиненка. Скульптура цього періоду була стилістично орієнтована на офіційно прийняте в СРСР соцреалістичне мистецтво.

В період німецької окупації Львова під час Другої світової війни, з серпня 1941 р., Сергій Литвиненко знов очолив скульптурно-керамічну фабрику. В цей період за його моделями були виконані серія гіпсових бюстів Тараса Шевченка, Миколи Лисенка, Івана Франка, ген. Мирона Тарнавського, політика Миколи Міхновського та інших відомих українців.

У 1943–1944 рр. викладав у Вищій образотворчій студії у Львові, яка утворилася після ліквідації німецькою владою Львівської державної мистецько-промислової школи. З наближенням до Львова лінії фронту студія припинила своє існування. Сергій Литвиненко покинув Львів навесні 1944 р. і перебрався до Німеччини.

З 1949 року жив у Нью-Йорку в США. Там продовжував творчо працювати, почав виставлятися, брав активну участь у житті української діаспори. Він був організатором Українського літературно-мистецького клубу у Нью-Йорку, а з 1949 р. – його головою.

В 1952–1957 рр. був першим головою новоствореного Об'єднання митців-українців в Америці.

З 1953 р. разом із Петром Холодним-молодшим, Мирославом Радишем, Яковом Гніздовським та Антоном Малюцею був викладачем в Українському інституті пластичного мистецтва.

Помер 1964 р. у Нью-Йорку. Похований на історичному цвинтарі в Баунд Брук у Нью-Джерсі, США.

Багато творів Сергія Литвиненка зберігаються в американських мистецьких колекціях. Значна частина його скульптур у львівських збірках, зокрема Національного музею, були знищені під час музейних чисток поч. 1950-х рр., коли за наказом Міністерства культури СРСР в музеях була проведена ліквідація двох типів творів: т.зв. формалістичних, які не відповідали канонам соцреалізму, та творів митців, що опинилися в еміграції. Незважаючи на це, окремі твори Литвиненка й нині знаходяться у збірці Національного музею у Львові. Також уявлення про його творчість та мистецький рівень робіт дають скульптурні надгробки та пам'ятники: Івану Франку, Василю Пачовському та Івану Кивелюку на Личаківському цвинтарі у Львові, героям Української галицької армії в Раві-Руській, українським героям на цвинтарі в Яворові тощо.