Влодзімєж Круковський

Влодзімєж Круковський (Włodzimierz Krukowski) народився 19 вересня 1887 р. в Радомі у сім’ї правника. Батько Антоній, за фахом юрист, через брак роботи переїхав до Російської імперії – до м. Дмитрієв, а згодом до Нарви, де отримав посаду судді. Дитинство та молоді роки Круковський провів у Нарві. Там же у 1905 р. закінчив гімназію. З молодих років проявляв здібності до точних наук і поступив на фізико-математичний (математично-природничий) факультет Петербурзького університету. Однак згодом віддав перевагу технічній сфері й за згодою батьків поступив на створений у 1882 р. перший у світі факультет електротехніки Політехнічного університету в Дармштаті (Technische Hochschule Darmstadt).

Вже протягом перших років навчання в політехніці Круковський проявив себе як талановитий експериментатор. Під керівництвом проф. Конрада Цайсіга (Konrad Zeissig) Круковський здобув певне визнання працею, що отримала нагороду на науковому конкурсі Дармштадтської політехніки "Badania możliwości zastosowania wahadła poziomego do określenia średniego ciężaru gatunkowego ziemi" (1908). У результаті його запросили на посаду асистента в Інституті сейсмографії в Дармштадті, а пізніше в Інституті фізики при тому ж університеті.

У 1912 р. під керівництвом нового наставника проф. др. інж. Вальдемара Петерсена (Waldemar Petersen) Круковський написав наукову працю: "Właściwości kondensatora cylindrycznego przy wysokim napięciu i różnych stopniach ekscentryczności wewnętrznego cylindra" (1912), що також була відзначена нагородою наукового конкурсу та зарахована як дипломна.

Після закінчення навчання у 1913 р. Круковський протягом декількох років пропрацював інженером у електротехнічній лабораторії др. інж. Юліуса Адольфа Мьоллінгера (Julius Adolf Möllinger) (1865-1951) при фабриці вимірювальних пристроїв Сіменс-Шукерт (Siemens-Schuckert) в Нюрнберзі, куди його запросили ще до закінчення навчання.

Вже протягом перших років праці в лабораторї він проявив неабиякі організаційні та конструкторські здібності і вже у середині 1914 р. незважаючи на молодий вік (лише 26 років) та іноземне походження став заступником керівника великої фабричної лабораторії.

З початком Першої світової війни Круковського як підданого Російської імперії було заарештовано, однак, невдовзі, після численних поручительств знайомих та співробітників, було відпущено. Круковський залишився працювати в лабораторії, а 1 січня 1918 р. став її керівником.

Паралельно продовжував наукову діяльність і в грудні 1918 р. захистив свою докторську працю "Zjawiska w tarczy licznika indukcyjnego i kompensator prądu zmiennego jako środek pomocniczy do ich badania", котру згодом, у 1920 р., було опубліковано як монографію.

Після закінчення війни Влодзімєж Круковський провів активну модернізацію та осучаснення лабораторії. Використовуючи численні особисті зв’язки з провідними фахівцями у галузі електротехніки вивів даний заклад на дуже високий рівень. 

У цей час Круковський головно займався проблематикою електротехнічних вимірювальних пристроїв, конструюванням нових типів лічильників та удосконаленням вже існуючих пристроїв. У цей час запатентував майже 40 винаходів та удосконалень у цій царині в патентних бюро ряду країн Європи (Німеччини, Англії, Данії, Нідерландів, Швейцарії, Угорщини та Японії), які знайшли широке застосування при виробництві приладів вимірювання сталого та змінного струму, сили та опору. Окрім практичних результатів Круковський також активно публікувався у даний час у ряді поважних часописів таких як напр. "Elektrotechnische Zeitschrift", "Archiv für Elektrotechnik" i "Siemens Zeitschrift".

Незважаючи на значні успіхи та кар’єрний ріст, досягнуті Круковським у ході роботи в лабораторії "Сіменс" він збирався повернутися на Батьківщину. Польське громадянство він отримав у перші роки незалежності Польщі, а вперше відвідав рідну землю у 1920 р. У Варшаві зав’язалась його довготривала співпраця з Головним Управлінням Мір (Głównym Urzędem Miar (GUM)) у Варшаві. Як науковий радник ГУМу, а пізніше як постійний член Електричної комісії (Komisji Elektrycznej), Влодзімєж Круковський чимало приклався до організації та укомплектування лабораторій ГУМу, а також розроблення державних стандартів для електровимірювальних пристроїв.

У 1926 р. Круковський одружився з мешканкою Варшави медиком др. Хеленою Васілковською та перебрався до Варшави на дещо гірше становище керівника технічного бюро запропоноване йому "Польськими Закладами Сіменсу" ("Polskie Zakłady Siemens"). Водночас Круковський не повністю увірвав свої пов’язання з лабораторією фабрики в Нюрнберзі, залишаючись її радником з науково-організаційних питань. Також продовжувалися його зв’язки з німецькими колегами. Так, на замовлення Товариства німецьких електриків (VDE – Vereinigung der Deutsche Elektriker) Круковський написав ґрунтовну працю "Grundzüge der Zähler-technik", котру розпочав ще у Нюрнберзі (вийшла друком у 1930 р.; польська версія – у 1955 р.). 

Паралельно з діяльністю в технічному бюро Круковський у 1927-1930 рр. читав лекції присвячені електровимірювальним приладам у Варшавській Політехніці.

У 1930 р. став членом ради Державних Телерадіотехнічних Закладів (Państwowych Zakładów Teleradiotechnicznych) у Варшаві, що займались виробництвом електроприладів, і залишався в її складі аж до вибуху Другої світової війни. Влітку того ж року був вибраний делегатом від Польщі на з’їзді Міжнародної Електротехнічної комісії (IEC – The International Electrotechnical Commission) у Скандинавії й пізніше став постійним її делегатом від Польщі.

Навесні 1930 р. механічний факультет Львівської Політехніки за ініціативою проф. др. інж. Кaзимира Ідашевського (Kazimierz Idaszewski) (1878-1965), Круковському запропонували посаду професора звичайного та завідувача кафедри електрометрії. Восени того ж року було підписано контракт і Круковський перебрався до Львова.

До дидактичної праці, за свідченням його студентів, Круковський ставився з великою відповідальністю та любов’ю. За порівняно нетривалий період викладання у Львівській Політехніці проф. Круковському вдалося виховати та сформувати ціле гроно молодих спеціалістів, своєрідну львівську школу електрометрії.

Окрім того проф. Круковський майже десять років очолював лабораторію електровимірів при кафедрі. Під його діяльним керівництвом її було значно розширено та модернізовано, а також зорганізовано Лабораторію прецизійних електровимірів, на базі якої з 1933 р. дослідіжувано міжнародні електричні зразки високого рівня.

Друга світова війна

Під час радянського панування Влодзімєжа Круковського було обрано проректором з науково-педагогічної роботи Львівської Політехніки (переформатованої у Львівський Політехнічний Інститут). На цьому становищі завдяки зваженому та поміркованому підходові Круковський чимало допоміг студентській та академічній спільної політехніки. Так, зокрема старався надати працю професорам, що вийшли на пенсію і за новим радянським законодавством не отримували державної пенсії, а також добився визнання номінацій на посади для викладацького складу, поданих у червні 1939 р. до Міністерства освіти (WRiOP) ІІ Речі Посполитої на 1939-1940 академічний рік.

Окрім того проф. Круковський продовжував і суто наукову працю. Так, у червні 1941 р. він підписав в Москві угоду про написання монографії про електролічильники російською мовою.

Праця на керівних посадах у радянський час сприяла тому, що з початком німецько-радянської війни проф. Круковського було внесено до проскрипційних списків польської інтелігенції, а ввечері 3 липня 1941 р. заарештовано функціонерами групи спеціального призначення Поліції Безпеки. Згідно зі свідченнями дружини професора обставини його арешту були наступними:

"Щодо подробиць арешту мого чоловіка можу подати небагато інформації, оскільки все відбулося дуже швидко. Німці прийшли до нас за декілька хвилин до першої ночі. Ми в обидвох вийшли в садок, коли солдати задзвонили до брами. Мене залишили в садку під вартою двох військових, двоє інших пішли з чоловіком до дому. Німці не дозволили включити світло, тому не можу докладно розповісти в яких вони були мундирах, мені здється, що "фельдграу". Не знаю також якого вони були рангу.

Військові, які були зі мною випитували чи не маємо дітей. Лише пізніше я зрозуміла причину тих питань, коли виявилось, що забирали також синів професорів.

За декілька хвилин чоловік вийшов з дому у товаристві двох німців і сказав: "мене забирають". Коли ми почали прощатись, німці з початку відіпрали мене, але потім дозволили коротку розмову. Відпровадила чоловіка до хвіртки ганку, перед хвірткою чекало легкове авто, до якого разом з чоловіком сіли також німці.

Не думала тоді, що бачу чоловіка востаннє. Чоловік був переконаний, що повернеться. Наскільки можу стверджувати, обшук проваджений німцями обмежився лише письмовим столом; забрали звідти декілька золотих монет, здається певну кількість радянських рублів і може якісь дрібнички. Все то забрали у шкіряній сумці чоловіка. Золотий годинник чоловіка, який лежав на столику в спальні залишився."

Після короткого допиту в приміщенні колишньої бурси навчального закладу ім. Абрагамовичів його разом з групою польських науковців на світанку 4 липня було розстріляно на Вулецьких пагорбах.