...

Петро Холодний

1876-1930
ID: 37
Живописець, художник-монументаліст, графік, проектант ужиткового мистецтва, педагог.

Петро Іванович Холодний (старший) (18.12.1876 р., м. Переяслав Полтавської губернії – 7. 06. 1930 р., Варшава) – живописець, художник-монументаліст, графік, проектант ужиткового мистецтва, педагог.

Родичі Петра Холодного з боку матері були художниками-іконописцями, які працювали переважно на Полтавщині. Гімназію він закінчив у Києві. В останні 2 гімназійні роки відвідував вечірні заняття у рисувальній школі Миколи Мурашка. Після закінчення у 1897 р. природознавчого факультету Київського університету за спеціальністю "Математика та мінералогія", викладав (з 1898 р.) у Київській технічній школі на кафедрі фізики. 1906 р. призначений директором комерційної школи у Києві, а у березні 1917 р. – директором першої української гімназії в Києві. Восени 1917 р. запрошений до уряду УНР на посаду товариша міністра освіти (із дорученням розробити основи організації українського шкільництва, в тому числі й мистецького), а пізніше – і самого міністра.

Ще в 1910 р. на виставці українського мистецтва в Києві без відома художника були показані його роботи, і це стало початком його артистичної кар'єри. Пізніше він брав участь у перших українських виставках, що були організовані урядом УНР. Після ліквідації УНР Петро Холодний разом із її урядом емігрував у Тарнув у Західній Галичині. Але вже в 1921 р. переїхав до м. Миколаїв на Львівщині, а в 1922 р. і до самого Львова. Того ж року за ініціативою емігрантів зі сходу України у Львові був створений Гурток діячів українського мистецтва – ГДУМ, який очолив Петро Холодний. Гурток об'єднував художників, літераторів та архітекторів і проіснував до 1927 р.

1920-і рр. стали періодом активної творчої роботи митця у Львові. Свої твори, що представляють монументальне та станкове малярство, декоративне мистецтво, він демонструє на львівських виставках 1922, 1923, 1924, 1926 рр., а в 1929 р. бере участь у виставці української книжкової продукції видавництва "Західна Україна".

Ще раніше, в 1910-х рр. під враженням від старовинних українських ікон, зокрема в збірці Українського музею у Львові, Петро Холодний почав захоплюватися старовинним українським мистецтвом, і з часом став знавцем української ікони і старовинних технік живопису. Вже з 1916 р. він почав використовувати стару іконописну техніку в релігійних і світських композиціях, які він свідомо наділяв окремими стилістичними рисами візантійської традиції, трансформуючи її в дусі сучасного йому модерного мистецтва. Таким чином, Петро Холодний, поруч із Михайлом Бойчуком та Олексою Новаківським, став одним із засновників в тогочасному образотворчому мистецтві українського національного стилю, який отримав назву "неовізантинізму".

У 1924–1930 рр. він працював над оздобленням однієї з найкращих пам'яток ренесансної архітектури Львова, Успенської церкви, для якої виконав ікони та вітражі. Загалом, вітражі в інтер'єрі української церкви – це запозичення із католицьких храмів, яке стало можливим завдяки специфіці історії української християнської церкви в Галичині. Саме Петро Холодний в церкві Успіння Богородиці у Львові вперше в історії українського православного будівництва використав вітражні композиції. Свої знання про старовинні техніки живопису Петро Холодний застосував також при створенні поліхромних розписів на фасаді церкви св. Миколая у Львові (1924 р., вул. Б. Хмельницького, 28), яка у Львові є зразком візантійської архітектури ХІІІ ст., а також при відновленні розписів на фасаді церкви св. Онуфрія монастиря василіан у Львові (вул. Б. Хмельницького, 36/38).

Останньою великою роботою Петра Холодного у Львові стали настінні розписи та ікони до іконостасу каплиці Святого Духа при греко-католицькій Духовній семінарії та Богословської академії у Львові.

Під час свого перебування у Львові, в 1928 р., вирішив поїхати до Парижу з метою зібрати матеріал до майбутньої картини, що була б присвячена смерті Симона Петлюри. Зібрав необхідний йому матеріал, але задум залишився нереалізованим. Написав декілька наукових праць, що були видані коштом НТШ.

Помер 1930 р. у Варшаві. В 1931р. у Національному музеї у Львові відбулася посмертна виставка робіт художника, на якій було показано більш ніж 350 експонатів за 10 років його праці у Львові.

Петро Холодний був батьком художника Петра Петровича Холодного (молодшого), який отримав мистецьку освіту в Українській студії пластичних мистецтв у Празі, а потім, у 1928–1934 рр. – у Варшавській академії мистецтв. В 1944 р. емігрував у Німеччину, в 1950 р. – до США. Відігравав помітну роль у культурному житті української діаспори в США. Виконував мозаїки, розписи на релігійні теми, ікони в дусі неовізантинізму, графічні твори.

Станкові твори Петра Холодного (старшого) зберігаються в музеях України, зокрема в Києві та Львові, а також у приватних збірках.

 

Пов'язані місця

Опис

Вул. Дорошенка, 41 – корпус ЛНУ ім. Франка

Створював настінні розписи та ікони до іконостасу каплиці Святого Духа при тодішній греко-католицькій Духовній семінарії.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Хмельницького, 28 – церква св. Миколая

У 1924 р. займався оздобленням храмового фасаду.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Хмельницького, 36 – церква св. Онуфрія

Займався відновленням розписів на фасаді монастирської церкви св. Онуфрія.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Коперника, 40 – будинок музею Русалки Дністрової (дзвіниця кол. церкви св. Духа)

Детальніше про місце
Опис

Вул. Руська, 07 – собор Успіння Пресвятої Богородиці / Волоська церква

У 1924–1930 рр. працював над оздобленням Успенської церкви, зокрема виконував ікони і вітражі.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Руська, 07 – дзвіниця Успенської церкви, "вежа Корнякта"

Детальніше про місце

Праці та проекти

Стінові розписи:

1924 р. – розписи на фасаді церкви св. Миколая у Львові (вул. Б. Хмельницького, 28).
Бл. 1924 р. – 1) відновлення розписів на фасаді церкви св. Онуфрія монастиря василіан у Львові (вул. Б. Хмельницького, 36/38); 2)розписи церкви в с. Мражниця біля Борислава на Львівщині.
1927–1929 рр. – стінні розписи каплиці Святого Духа греко-католицької духовної семінарії та Богословської академії у Львові (були розташовані між нинішніми вул. Дорошенка та Коперника. Власне семінарія та академія були розташовані в будинку на вул. Дорошенка, 41) (1889 р., арх. Сильвестр Гавришкевич, тепер – географічний факультет Львівського університету). Праця над розписами тривала 2 роки. Посвячені були 3 лютого 1929 року. Розписи не збереглися. Каплиця була зруйнована під час Другої світової війни.

Вітражі:

1924–1930 рр. – вітражі для Успенської церкви у Львові. Згідно з одними джерелами, Петро Холодний виконав вітражі "Пресвята Діва Марія", "Архангел Гавриїл" та "Архангел Михаїл" (Kronika artystyczna – Lwów, "Sztuki Piękne", listopad 1926, R ІІ, №12, 505). Згідно з іншими – вітражі "Київська Русь", "Галицька Русь" та "Фундатори Успенської церкви" (Львів. Туристичний довідник, 1999, 69; Lwów. Ilustrowany przewodnik, 2006, 44). Вітражі виконані у відомих майстернях С. Ґ. Желенського у Кракові.
Бл. 1925 р. – вітражі в церкві с. Мражниця біля Борислава.

Ікони:

Сер. 1920-х рр. – ікони для інтер'єру Успенської церкви. З цього приводу Михайло Драган пише: "Пристосував він [...] стару темперову техніку, яка дала йому змогу краще дійти до ефектів, що також силою промовляють з наших старих ікон. Сюди належать: Іконостас і стінні мальовила каплиці Духов. Семінарії, Серце Ісуса, СС. Володимир і Йосафат, Св. Евстахій, СС. Зосим і Савватій, Гріб Господній Волоської [чит. Успенської] і Мразницької церкви".
1924–1927 рр. – ікони до іконостасу каплиці Святого Духа греко-католицької Духовної семінарії та Богословської академії у Львові. Різьбярська робота іконостасу – Андрія Коверка. Іконостас був освячений у грудні 1927 р., знаходився за цією адресою до 1939 р. Нині іконостас зберігається у Національному музеї м. Львова.

Інші ікони:

– Ікони для церков у селищах Раделичі та Борщовичі.
– Ікони в церкві с. Мражниця біля Борислава.

Станкові картини:

1908 р. – "Катерина".
Бл. 1912 р. – "Івасик і відьма".
Бл. 1914 р. – "Вітер".
1916 р. – "Казка про дівчину та паву".
До 1918 р. – 1) "Літо"; 2) "Хмурий день".
1921 р. – "Ой у полі жито жала".
До 1922 р. – Портрет отамана Вовка. Національний музей у Львові.
1923 р. Портрет Михайла Стефановича. Львівська галерея мистецтв.
1924 р. – Церква в Яворові.

Інші картини:
– "Княжий похід".
– "Похід Ігоря на Царгород".
– "Чернець".
– "Дзвоники".
– "Переяслав" та інші.

– Ілюстрації до букваря "Учітеся".
– Обкладинки до календаря "Дніпро".
– Екслібриси.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 291/1/1.
  2. Kronika artystyczna – Lwów, "Sztuki Piękne", listopad 1926, R ІІ, №12, 505.
  3. Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy, Wrocław: Via Nova, 2006), 44, 55, 107, 242, 243.
  4. Голубець М., Холодний, "Українське мистецтво", 1926, №3.
  5. Драган М., Мистецька творчість П. Холодного (з нагоди посмертної виставки), "Діло", 27-28.03.1931.
  6. Кос Г., Федина Р., Вулиця Руська у Львові (Львів, 1996), Іл. 43, 44.
  7. Львів. Туристичний довідник (Львів: Видавництво "Центр Європи", 1999), 69, 92.
  8. Прокопович В., Пам'яті П. І. Холодного, "Тризуб", 21.06.1931, № 24, 2-12.
  9. Реальність і забудування Богословської академії, "Світильник істини. Джерела до історії Української Католицької Богословської академії у Львові. 1928–1929–1944), 1973, Частина 1, 427-458.
  10. Ріпко О., У пошуках страченого минулого (Львів: Каменяр, 1996), 28, 29, 32, 33, 65, 70, 71.

Автор – Галина Глембоцька
Літературний редактор – Юлія Павлишин