Петро Холодний

Петро Іванович Холодний (старший) (18.12.1876 р., м. Переяслав Полтавської губернії – 7. 06. 1930 р., Варшава) – живописець, художник-монументаліст, графік, проектант ужиткового мистецтва, педагог.

Родичі Петра Холодного з боку матері були художниками-іконописцями, які працювали переважно на Полтавщині. Гімназію він закінчив у Києві. В останні 2 гімназійні роки відвідував вечірні заняття у рисувальній школі Миколи Мурашка. Після закінчення у 1897 р. природознавчого факультету Київського університету за спеціальністю "Математика та мінералогія", викладав (з 1898 р.) у Київській технічній школі на кафедрі фізики. 1906 р. призначений директором комерційної школи у Києві, а у березні 1917 р. – директором першої української гімназії в Києві. Восени 1917 р. запрошений до уряду УНР на посаду товариша міністра освіти (із дорученням розробити основи організації українського шкільництва, в тому числі й мистецького), а пізніше – і самого міністра.

Ще в 1910 р. на виставці українського мистецтва в Києві без відома художника були показані його роботи, і це стало початком його артистичної кар'єри. Пізніше він брав участь у перших українських виставках, що були організовані урядом УНР. Після ліквідації УНР Петро Холодний разом із її урядом емігрував у Тарнув у Західній Галичині. Але вже в 1921 р. переїхав до м. Миколаїв на Львівщині, а в 1922 р. і до самого Львова. Того ж року за ініціативою емігрантів зі сходу України у Львові був створений Гурток діячів українського мистецтва – ГДУМ, який очолив Петро Холодний. Гурток об'єднував художників, літераторів та архітекторів і проіснував до 1927 р.

1920-і рр. стали періодом активної творчої роботи митця у Львові. Свої твори, що представляють монументальне та станкове малярство, декоративне мистецтво, він демонструє на львівських виставках 1922, 1923, 1924, 1926 рр., а в 1929 р. бере участь у виставці української книжкової продукції видавництва "Західна Україна".

Ще раніше, в 1910-х рр. під враженням від старовинних українських ікон, зокрема в збірці Українського музею у Львові, Петро Холодний почав захоплюватися старовинним українським мистецтвом, і з часом став знавцем української ікони і старовинних технік живопису. Вже з 1916 р. він почав використовувати стару іконописну техніку в релігійних і світських композиціях, які він свідомо наділяв окремими стилістичними рисами візантійської традиції, трансформуючи її в дусі сучасного йому модерного мистецтва. Таким чином, Петро Холодний, поруч із Михайлом Бойчуком та Олексою Новаківським, став одним із засновників в тогочасному образотворчому мистецтві українського національного стилю, який отримав назву "неовізантинізму".

У 1924–1930 рр. він працював над оздобленням однієї з найкращих пам'яток ренесансної архітектури Львова, Успенської церкви, для якої виконав ікони та вітражі. Загалом, вітражі в інтер'єрі української церкви – це запозичення із католицьких храмів, яке стало можливим завдяки специфіці історії української християнської церкви в Галичині. Саме Петро Холодний в церкві Успіння Богородиці у Львові вперше в історії українського православного будівництва використав вітражні композиції. Свої знання про старовинні техніки живопису Петро Холодний застосував також при створенні поліхромних розписів на фасаді церкви св. Миколая у Львові (1924 р., вул. Б. Хмельницького, 28), яка у Львові є зразком візантійської архітектури ХІІІ ст., а також при відновленні розписів на фасаді церкви св. Онуфрія монастиря василіан у Львові (вул. Б. Хмельницького, 36/38).

Останньою великою роботою Петра Холодного у Львові стали настінні розписи та ікони до іконостасу каплиці Святого Духа при греко-католицькій Духовній семінарії та Богословської академії у Львові.

Під час свого перебування у Львові, в 1928 р., вирішив поїхати до Парижу з метою зібрати матеріал до майбутньої картини, що була б присвячена смерті Симона Петлюри. Зібрав необхідний йому матеріал, але задум залишився нереалізованим. Написав декілька наукових праць, що були видані коштом НТШ.

Помер 1930 р. у Варшаві. В 1931р. у Національному музеї у Львові відбулася посмертна виставка робіт художника, на якій було показано більш ніж 350 експонатів за 10 років його праці у Львові.

Петро Холодний був батьком художника Петра Петровича Холодного (молодшого), який отримав мистецьку освіту в Українській студії пластичних мистецтв у Празі, а потім, у 1928–1934 рр. – у Варшавській академії мистецтв. В 1944 р. емігрував у Німеччину, в 1950 р. – до США. Відігравав помітну роль у культурному житті української діаспори в США. Виконував мозаїки, розписи на релігійні теми, ікони в дусі неовізантинізму, графічні твори.

Станкові твори Петра Холодного (старшого) зберігаються в музеях України, зокрема в Києві та Львові, а також у приватних збірках.